Справа № 495/2193/24
Номер провадження 2-о/495/168/2024
28 березня 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Анісімової Н.Д.,
при секретарі судового засідання Коліниченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровському в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гашова Вікторія Валентинівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
Стислий виклад позиції заявника
ОСОБА_1 , звернулася до суду з вищезазначеною заявою, в якій просить суд: встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 03.08.2002 року Великоолександрівським РВ УМВС України в Одеській області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в Турецькій Республіці, проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2008 року до моменту смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявлені вимог заявниця ОСОБА_1 , обґрунтовує зокрема тим, що вона проживала разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2008 року як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу. Вказує, що шлюб із ОСОБА_2 вона не реєструвала, оскільки в цьому не було потреби.
За час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм свого житла, купували меблі та інші предмети домашнього побуту; крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів. ОСОБА_2 спілкувався з родичами заявниці.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася спільна дитина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області 13.08.2021 року та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень від 16.04.2013 року згідно якого на підставі заяви ОСОБА_2 про визнання батьківства №18/02.51 від 07.12.2012 року внесені зміни до актового запису про народження спільної дитини та державна реєстрація народження проведена у відповідності до ст. 129 Сімейного кодексу України.
27.12.2012 року ОСОБА_2 придбав нерухоме майно, а саме квартиру під АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 27.12.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №6148.
ОСОБА_1 вказує що у вказаній квартирі вона та її цивільний чоловік ОСОБА_2 проживали до моменту його смерті.
Також заявниця зазначає, що оскільки ОСОБА_2 був громадянином іншої держави то задля легалізації перебування на території України періодично звертався до компетентних органів із заявами щодо отримання дозволу на імміграцію в України його як громадянина російської федерації та Сирійської Арабської Республіки, що підтверджується відповідними документами.
11.07.2014 року ОСОБА_2 отримав посвідку на постійне проживання на території України серії НОМЕР_3 .
У 2020 році ОСОБА_2 виїхав із України у справах до Туреччини, де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер в лікарні провінції Стамбул, що підтверджується Довідкою про смерть Міністерства охорони здоров'я Турецької Республіки.
Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 зазначає, що про їхні відносини з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та дружини свідчить наявність у неї та померлого спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також документи, які додані нею до заяви, зокрема документи, які підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , належність йому нерухомого майна на праві приватної власності та щодо легалізації його перебування на території України.
ОСОБА_1 вказує, що метою встановлення даного факту є подальше звернення до нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі наведеного просить задовольнити заяву.
Процесуальні дії
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2024 року було відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.
В судове засідання призначене на 28.03.2024 року учасники процесу не з'явились.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, просить справу розглядати у її відсутність.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилася.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимогами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2008 року як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу. Вказує, що шлюб із ОСОБА_2 вона не реєструвала, оскільки в цьому не було потреби.
За час проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм свого житла, купували меблі та інші предмети домашнього побуту; крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів. ОСОБА_2 спілкувався з родичами заявниці.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася спільна дитина ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області 13.08.2021 року та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення до актового запису змін, доповнень від 16.04.2013 року згідно якого на підставі заяви ОСОБА_2 про визнання батьківства №18/02.51 від 07.12.2012 року внесені зміни до актового запису про народження спільної дитини та державна реєстрація народження проведена у відповідності до ст. 129 Сімейного кодексу України.
27.12.2012 року ОСОБА_2 придбав нерухоме майно, а саме квартиру під АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 27.12.2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пашичевою Г.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №6148.
ОСОБА_1 вказує що у вказаній квартирі вона та її цивільний чоловік ОСОБА_2 проживали до моменту його смерті.
Також заявниця зазначає, що оскільки ОСОБА_2 був громадянином іншої держави то задля легалізації перебування на території України періодично звертався до компетентних органів із заявами щодо отримання дозволу на імміграцію в України його як громадянина російської федерації та Сирійської Арабської Республіки, що підтверджується відповідними документами.
11.07.2014 року ОСОБА_2 отримав посвідку на постійне проживання на території України серії НОМЕР_3 .
У 2020 році ОСОБА_2 виїхав із України у справах до Туреччини, де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер в лікарні провінції Стамбул, що підтверджується Довідкою про смерть Міністерства охорони здоров'я Турецької Республіки.
Обґрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 зазначає, що про їхні відносини з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та дружини свідчить наявність у неї та померлого спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також документи, які додані нею до заяви, зокрема документи, які підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , належність йому нерухомого майна на праві приватної власності та щодо легалізації його перебування на території України.
ОСОБА_1 вказує, що метою встановлення даного факту є подальше звернення до нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Аналогічна позиція викладена у п. 9 листа Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13. Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до частини 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Висновки за результатами розгляду справи
Враховуючи вищенаведене, аналізуючи надані заявницею докази на підтвердження факту її проживання однією сім'єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період часу з 2008 року та до 23.01.2020 року із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в Турецькій Республіці, суд приходить до висновку, що подані докази є належними, допустимими та достатніми у контексті положень статей 77-80 ЦПК України, а тому заявлені вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за вищенаведеними підставами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 268, 273, 315, 318, 319, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гашова Вікторія Валентинівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 03.08.2002 року Великоолександрівським РВ УМВС України в Одеській області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в Турецькій Республіці, проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 2008 року до моменту смерті останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Н.Д. Анісімова