Житомирський апеляційний суд
Справа №279/6360/22 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
10 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Кузьменко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №279/6360/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А. в м.Коростені,
У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 84 521,84 грн та вирішити питання судових витрат (понесених на правову допомогу в розмірі 9 000 грн та сплаченого судового збору в розмірі 2 481 грн).
Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 10 березня 2021 року між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 (позичальник) укладений кредитний договір №2075207, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 8 000 грн строком до 25 березня 2021 року зі сплатою процентів за користування кредитними коштами. Між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТзОВ «Вердикт Капітал» 27 серпня 2021 року укладений договір відступлення прав вимоги №27/08-1, відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207, укладеним між ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 Позичальник належним чином умови зобов'язань не виконувала, внаслідок чого станом на 28 листопада 2022 року утворилася заборгованість за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207 в сумі 16 173,84 грн, із яких: 7 980,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 332,67 грн - заборгованості за процентами станом на дату відступлення права вимоги (27 серпня 2021 року), 1 197,11 грн - заборгованість з комісії, 139,06 грн - три процента річних та 524,30 грн - інфляційні втрати.
Також 23 червня 2021 року між ТзОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладений електронний договір позики №2581494, за умовами якого остання отримала грошові кошти в розмірі 9 000 грн строком до 23 липня 2021 року (30 днів), зі сплатою 1,99% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Відповідно до п.2.5 договору позики розмір процентів за прострочену позику, фіксований: 1,01 % від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою. Між ТзОВ «Маніфою» та ТзОВ «Вердикт Капітал» 29 грудня 2021 року укладений договір факторингу №29/12-2021, відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494, укладеним між ТзОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 . Відповідач порушила умови договору та станом на 17 січня 2022 року утворилася заборгованість за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494 в сумі 68 348 грн, із яких: 8 000 грн -заборгованість за тілом кредиту, 14 328 грн - заборгованості за процентами станом на дату відступлення права вимоги (29 грудня 2021 року), 4 500 грн - заборгованість з комісії, 41 520 грн - заборгованості за процентами з моменту відступлення права вимоги до виготовлення розрахунку заборгованості.
Отже, ТзОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207 та за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року позов задоволений у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» 84 521,84 грн із яких: 16 173,84 грн заборгованості за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207 станом на 28 листопада 2022 року та 68 348 грн заборгованості за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494 станом на 17 січня 2023 року; судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481 грн та 9 000 грн за надання професійної правничої допомоги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що вона отримала позовну заяву з додатками 07 квітня 2023 року та протягом 15 днів мала право подати відзив, але суд першої інстанції такої можливості їй не надав, оскільки 05 квітня 2023 року ухвалив рішення, чим позбавив процесуального права на надання відзиву. Крім того, вона не була повідомлена про заміну кредитора у зобов'язанні у встановленому порядку, а тому стягнення за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494 заборгованості за процентами в сумі 41 520 грн вважає неправомірними в силу частини другої ст.517 ЦК України. Також відповідно до п.1.10 кредитного договору №2075207, укладеного між нею та ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», строк дії договору - до повного виконання зобов'язань, але не більше одного календарного року, а відповідно до п.2.3.4 договору позики №2581494, укладеного між нею та ТзОВ «Маніфою», строк позики до 23 липня 2021 року. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому нарахування процентів є неправомірним. Після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом. Три проценти річних та інфляційні втрати є штрафними санкціями за несвоєчасне виконання зобов'язання та в силу вимог діючого на період воєнного стану законодавства не застосовуються. Крім того, просить застосувати до спірних правовідносин строк загальної позовної давності у три роки до основних вимог та спеціальної позовної давності до додаткових вимог в один рік. Вважає витрати на правову допомогу завищеними та необґрунтованими. До позову не додано квитанції про перерахування 9 000 грн за правову допомогу, тобто відсутній первинний фінансовий документ про оплату коштів на правову допомогу.
У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Вердикт Капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому послалося на те, що відповідач визнає факт укладення нею кредитних договорів, отримання нею грошових коштів за договорами та порушення нею грошових зобов'язань. Разом із тим, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Скаржником не надано жодних доказів на підтвердження виконання нею зобов'язань за договорами та сплату грошових коштів первісним кредиторам. Окрім того, передбачене частиною другою ст.625 ЦК України нарахування має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника, а тому, на думку сторони позивача, отримано право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за договорами та право нарахування і стягнення штрафних санкцій та відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, а також комісії. Позовна заява подана до суду в межах строку загальної позовної давності. Позивачем доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 грн та спір виник з вини відповідача.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року до участі у справі залучений правонаступник ТзОВ «Вердикт Капітал» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (а.с.2 т.2).
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник ТзОВ «Дебт Форс» адвокат Титаренко Ю.Д. просить відповідачу в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. При цьому пояснила, що ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило 09 березня 2023 року право вимоги за договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс», яке 08 травня 2023 року відступило право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №2581494 ТзОВ «Дебт Форс», а 30 травня 2023 року ТзОВ «Кампсіс Фінанс» відступило ТзОВ «Дебт Форс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2075207.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином. Так, судова повістка про виклик направлялася скаржнику останні рази двічі за адресою, яка зазначена нею у її апеляційній скарзі ( АДРЕСА_1 ) та обидва рази Укрпошта суду кореспонденцію повернула (а.с.8-9, 33-34). Зазначення у апеляційній скарзі адреси для комунікації означає бажання останньої, щоб ця адреса використовувалася судом. Це, у свою чергу, поклало на ОСОБА_1 обов'язок отримувати повідомлення. Із огляду на це, апеляційний суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомленою цим учасником адреси, діє правомірно і добросовісно. За таких обставин, апеляційний суд виходить із «презумпції обізнаності»: ОСОБА_1 , якій адресована судова повістка за вказаною нею адресою, знає або принаймні повинна була знати про повідомлення. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасника справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Додатково ОСОБА_1 викликалася до суду шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик ОСОБА_1 вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 10 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №2075207, за умовами якого остання отримала кредит в сумі 8 000 грн (п.1.3 договору) строком на 15 днів, тобто до 25 березня 2021 року (п.1.4 договору). Із 1-го по 15-й день відповідачу належало сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1% (п.1.5 договору). У зв'язку з підвищенням ступеню кредитного ризику, за останній день строку користування кредитом ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити кредитору процент за користування грошовими коштами, що дорівнює 15% від суми кредиту, тобто 1 200 грн (а.с.10 т.1).
23 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 укладений договір позики №2581494, за умовами якого остання отримала позику в сумі 9 000 грн (п.2.3.3 договору) строком на 30 днів, тобто до 23 липня 2021 року (п.2.3.4 договору) зі сплатою процентів за користування позикою в розмірі 1,99% за кожен день користування коштами (п.2.4.3 Договору) (а.с.37-42 т.1). Між сторонами 26 липня 2021 року укладена додаткова угода №1 до договору позики від 23 червня 2021 року №2581494, якою сторони погодили продовжити строк позики на 30 днів, до 25 серпня 2021 року (а.с.46-47 т.1).
27 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги №27/08-1, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207 (а.с.18-34 т.1).
29 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу №29/12-2021, відповідно до якого останнє набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494. Положеннями п.2.3 цього договору передбачено, що до фактора переходять всі інші права та обов'язки клієнта за договором позики (а.с.54-69 т.1).
Згідно із розрахунком заборгованості за ОСОБА_1 станом на 28 листопада 2022 року рахується заборгованість за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207 у сумі 16 173,84 грн, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в сумі 7 980,70 грн; за процентами за користування кредитом на дату відступлення права вимоги - 6 332,67 грн; за комісією - 1 197,11 грн; нарахування за ст.625 ЦК України - три процента річних 139,06 грн та інфляційній втрати 524,30 грн (а.с.35 т.1).
Відповідно до розрахунку заборгованості за ОСОБА_1 станом на 17 листопада 2022 року рахується заборгованість за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494 в сумі 68 348 грн, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту в сумі 8 000 грн; за процентами за користування кредитом на дату відступлення права вимоги - 14 328 грн; за комісією - 4 500 грн; нарахованими процентами за користування позикою в сумі 27 541,60 грн; нарахованими процентами на прострочену позику в сумі 13 978,40 грн (а.с.70 т.1).
У подальшому, за договором №09-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 09 березня 2023 року, укладеним між ТзОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207 та договором позики від 23 червня 2021 року №2581494 (а.с.162-182 т.2).
Згодом, за договорами про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 08 травня 2023 №08-05/23 та від 30 травня 2023 року №30-05/23, укладеними між ТзОВ «Кампсіс Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», до останнього відповідно перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207 та договором позики від 23 червня 2021 року №2581494 (а.с.183-225 т.1).
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Приписами частини першої ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).
Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з момент передання грошей (ст.1046 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина перша ст.1047 ЦК України).
Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положення ст.610 ЦК України передбачають, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої ст.612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст.614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Ураховуючи викладене та виходячи із презумпції правомірності правочину, колегія суддів доходить висновку, що у ОСОБА_1 на підставі кредитного договору від 10 березня 2021 року №2075207 та договору позики від 23 червня 2021 року №2581494 виник обов'язок щодо повернення коштів, отриманих на підставі цих правочинів, та сплати процентів за користування коштами.
Частиною першою ст.1077 ЦК України передбачено, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень частини першої ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частина друга ст.1081 ЦК України визначає, що грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Згідно з положеннями ст.1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Згідно з пунктом 1 частини першої ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання не сприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Так, п.3.10 договору позики від 23 червня 2021 року №2581494 передбачено, що керуючись ст.1048 ЦК України, позикодавець має право нараховувати проценти відповідно до умов цього договору до дня повернення позики. Враховуючи наведене, а також з урахуванням положень договору факторингу від 29 грудня 2021 року №29/12-2021, укладеного між ТзОВ «Маніфою» та ТзОВ «Вердикт Капітал», останнє продовжувало здійснювати нарахування процентів, передбачених згаданим вище пунктом договору позики після набуття права вимоги до ОСОБА_1 , що підтверджується розрахунком заборгованості за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494. Водночас, матеріали справи не містять підтверджень того, що ОСОБА_1 були надані докази переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні, а тому частина друга ст.517 ЦК України виключає наразі обов'язок відповідача здійснити сплату процентів новому кредитору за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494 в сумі 41 520 грн (27 541,60 + 13 978,40), що нараховані ТзОВ «Вердикт Капітал» після відступу йому первісним кредитором ТзОВ «Маніфою» прав вимоги за договором позики, які за встановленими у справі фактичними обставинами є несприятливими наслідками для нового кредитора.
Відповідно до частини першої ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною третьою ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Також у розрахунках заборгованості за кредитним договором та договором позики відображена заборгованість за комісією. Разом із тим, умови кредитного договору від 10 березня 2021 року №2075207 та договору позики від 23 червня 2021 року №2581494 не містять домовленості сторін щодо комісії та порядку її нарахування. За таких обставин, позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування заборгованості з комісії, а тому така стягнутою бути не може за обома договорами, тобто за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207 у сумі 1 197,11 грн та за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494 у сумі 4 500 грн.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений та триває досі.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Так, у наданому стороною позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207 станом на 28 листопада 2022 року міститься нарахування в порядку ст.625 ЦК України. Водночас, вказаний розрахунок проведений після введення Указом Президента України воєнного стану, а тому в порядку п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України нарахування за ст.625 ЦК України трьох процентів річних у сумі 139,06 грн. та інфляційних втрат у сумі 524,30 грн. за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207, які здійснені у період після 24 лютого 2022 року та до 28 листопада 2022 року, є неправомірними та стягнуті бути не можуть.
Тіла та проценти за користування кредитом та позикою за договорами нараховані правильно у відповідності до умов договорів, а тому підлягають до стягнення за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207 станом на 28 листопада 2022 року в сумі 14 313,37 грн (7 980,70+6332,67) та за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494 в сумі 22 328 грн (8 000+14 328).
Доводи апеляційної скарги щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності безпідставні, оскільки на час звернення до суду із позовом (2022 рік) трирічний строк позовної давності з часу укладення обох договорів (2021 рік) ще не сплинув. Про застосування спеціального річного строку позовної давності взагалі не йдеться, оскільки неустойка не підлягає до стягненню за безпідставністю.
Відповідно до ст.376 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції належить змінити, зменшивши суму загальної заборгованості, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал», правонаступником якого є ТзОВ «Дебт Форс», з 84 521,84 грн до 36 641,37 грн, із яких: заборгованість за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207 станом на 28 листопада 2022 року зменшити з 16 173,84 грн до 14 313,37 грн та заборгованість за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494 зменшити з 68 348 грн до 22 328 грн.
Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (зі змісту частини тринадцятої ст.141 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У свою чергу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Отже, пропорційно задоволеним позовним вимогам належить зменшити суму судового збору, яка стягнута судом першої інстанції, з 2 684 грн до 1 163,51 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу - з 9 000 грн до 3 901,50 грн.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 квітня 2023 року змінити, зменшивши суму загальної заборгованості, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», з 84 521 грн 84 коп. до 36 641 грн 37 коп., із яких: заборгованість за кредитним договором від 10 березня 2021 року №2075207 станом на 28 листопада 2022 року зменшити з 16 173 грн 84 коп. до 14 313 грн 37 коп. та заборгованість за договором позики від 23 червня 2021 року №2581494 зменшити з 68 348 грн до 22 328 грн, а також зменшити суму судового збору з 2 684 грн до 1 163 грн 51 коп. та суму витрат на професійну правничу допомогу - з 9 000 грн до 3 901 грн 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 12 квітня 2024 року.
Головуюча Судді: