Справа № 289/2998/23
Провадження № 2/761/5918/2024
12 квітня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ Державної казначейської служби у м. Києві, Державної казначейської служби України про повернення (стягнення) коштів, -
У грудні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бойко В.В. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ГУ Державної казначейської служби у м. Києві, Державної казначейської служби України про повернення (стягнення) коштів у розмірі 170,00 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що у відповідності до квитанції про сплату 170,00 грн. штрафу від 20.02.2023 р., позивач сплатив штраф у розмірі 170,00 грн. за Постановою Радомишльського районного суду Житомирської області № 289/227/23 від 27.01.2023 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Однак, постановою Житомирського апеляційного суду від 25.04.2023 р. № 289/227/23 закрито справу про адміністративне правопорушення за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Позивач вважає, що внаслідок безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності, йому спричинено матеріальну шкоду у вигляді понесених витрат на оплату штрафу, яка становить 170,00 грн., а тому позивач вимушений звернутись до суду з вказаним позовом для захисту свого порушеного права.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Радомишльського районного суду Житомирської області із позовною заявою до ГУ Державної казначейської служби у м. Києві, Державної казначейської служби України про повернення (стягнення) коштів.
Ухвалою суду від 13.12.2023 року вищевказана цивільна справа за підсудністю надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2024 матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.
25.01.2024 року ухвалою суду по справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строки для надання заяв по суті справи.
12.03.2024 року представником відповідача 2 подано відзив на позов, в якому зазначено, що з позовними вимогами не погоджуються, вважають їх не обґрунтованими та не підкріпленими належними та допустимими доказами.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.81,83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що постановою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.
ОСОБА_1 була здійснена оплата штрафу у справі № 289/227/23 на виконання постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 27.01.2023.
У подальшому постановою Житомирського апеляційного суду від 25.04.2023, справу № 289/227/23 закрито за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Тобто, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження): як в момент його набуття (збереження), так і на час розгляду спору.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. При цьому, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.01.2019 у справі № 916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
За встановленими обставинами справи, слід врахувати кошти у розмірі 170,00 грн., не стягувались з позивача на виконання судового рішення. Зазначені кошти добровільно сплачені позивачем.
Зазначене дає підстави вважати, що повернення таких коштів позивачу має здійснюватись на підставі та в порядку визначеному Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787.
Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 р., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/14182 (далі - Порядок, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
Положеннями п. 5 розділу І Порядку визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Таким чином відповідно до законодавства України та висновків Верховного Суду існує механізм повернення стягнених грошових сум та оплато вилучених і конфіскованих предметів.
В матеріалах справи відсутні докази, що позивач звертався до органів Казначейської служби України щодо повернення сплачених коштів у зв'язку із скасуванням постанови та закриттям провадження у справі.
Таким чином, позивач не довів того, що оплата штрафу є саме завдана шкода, оскільки законодавством передбачено механізм повернення коштів.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відсутні підстави для стягнення коштів з ГУ Державної казначейської служби у м. Києві, Державної казначейської служби України на користь позивача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу (правову) допомогу адвоката.
Згідно із ч. 5 ст. 135 ЦПК України, сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137,частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України - інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку відмовити у позові позивача ОСОБА_1 , а тому у задоволені про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правову правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд -
У позовних вимогах ОСОБА_1 до ГУ Державної казначейської служби у м. Києві, Державної казначейської служби України про повернення (стягнення) коштів - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя Ю.О. Матвєєва
12 квітня 2024 року