Справа №:755/19852/21
"11" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») - ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача завдані збитки у порядку регресу в розмірі 25 896,55 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 31 грудня 2018 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у місті Києві на вулиці А. Ахматової допустила зіткнення з транспортним засобом «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ5863320. ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 124 та 130 КУпАП. На підставі заяви страхувальника та страхового акту ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 25 896,55 грн. Оскільки відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року у справі № 753/1044/19 водій забезпеченого транспортного засобу перебував у стані алкогольного сп'яніння, то у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виникло право подати регресний позов на фактично виплачену суму до водія.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 грудня 2021 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач ОСОБА_1 копію ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами отримала 26 січня 2022 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 23 березня 2018 року між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/5863320, забезпечений транспортний засіб «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується полісом № АМ/5863320 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. (а.с. 23)
Предметом зазначеного договору є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю у розмірі 200 000,00 грн, та майну потерпілих у розмірі 100 000,00 грн при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Також цей договір передбачає франшизу в розмірі 0 грн.
31 грудня 2018 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 у місті Києві на вулиці А.Ахматової допустила зіткнення з транспортним засобом «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2019 року у справі № 753/1046/19 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 24).
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року у справі № 753/1044/19 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 25). У постанові Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року у справі № 753/1044/19 зазначено, що 31 грудня 2018 року приблизно о 02-20 год в м. Києві на перехресті вул. А. Ахматової - пр-т ОСОБА_4 керувала автомобілем «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується даними тесту, проведеного з використанням приладу Drager № ARHK - 0513 (тест № 1733). Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9 а) ПДР України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. У суді ОСОБА_1 визнала вину у вчиненні адміністративного правопорушення.
03 січня 2019 року водій транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із повідомленням про ДТП (а.с. 7).
Також 03 січня 2019 року водій транспортного засобу «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із повідомленням про ДТП (а.с. 11).
17 грудня 2019 року власник транспортного засобу «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 13).
З метою встановлення вартості матеріальних збитків, завданих власнику транспортного засобу «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 , було проведено огляд вказаного транспортного засобу та складено аварійний сертифікат № R15_19_PZU від 21 лютого 2019 року, відповідно до результатів якого було встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику даного транспортного засобу, становить 28 620,86 грн (а.с. 26-30).
05 лютого 2020 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» склало страховий акт і розрахунок страхового відшкодування до нього, на підставі яких була здійснена виплата страхового відшкодування у розмірі 25 896,55 грн на користь власника транспортного засобу «Toyota» ОСОБА_6 (а.с. 41-42).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).
Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» особами, відповідальність яких застрахована, - є страхувальник (юридична особа, власник) та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Відповідно до пп. «а» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У пунктах 31, 32, 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування».
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається (див.: постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача коштів у розмірі 25 896,55 грн, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» посилається на те, що на момент ДТП 31 грудня 2018 року ОСОБА_1 керувала забезпеченим транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тому на підставі пп. «а» пп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик отримав право на компенсацію виплаченої суми страхового відшкодування в порядку регресу.
Судом установив, що 31 грудня 2018 року в м. Києві сталась ДТП за участю транспортного засобу «Opel», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який належить ОСОБА_6 . Вина ОСОБА_1 у ДТП встановлена постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25 лютого 2019 року у справі № 753/1046/19, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. На момент ДТП 31 грудня 2018 року ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що встановлено постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року у справі № 753/1044/19, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У постанові Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року у справі № 753/1044/19 встановлено, що ОСОБА_1 керувала автомобілем «Опель», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується даними тесту, проведеного з використанням приладу Drager № ARHK - 0513 (тест № 1733). Крім того, ОСОБА_1 визнала вину у вчиненні адміністративного правопорушення.
На підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/5863320 від 23 березня 2018 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» сплатило власнику пошкодженого транспортного засобу «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі 25 896,55 грн, які просить стягнути з відповідача у порядку регресу.
Суд зазначає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд враховує, що право зворотної вимоги (регресу) до винної особи страховик має у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За таких обставин суд робить висновок про наявність підстав для задоволення регресної вимоги позивача до відповідача у розмірі виплаченої суми страхового відшкодування 25 896,55 грн.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» збитків у порядку регресу в розмірі 25 896,55 грн.
За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Позивачем сплачено судовий збір за подання позову у розмірі 2 270,00 грн (а.с.3). Тому сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 1, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 3, 6, 11, 13, 15, 16, 20, 22, 526, 530, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» збитки в порядку регресу в розмірі 25 896,55 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: