Номер провадження 2/754/1986/24 Справа №939/2948/23
Іменем України
11 квітня 2024 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,-
Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі по тексту ПрАТ «СГ «ТАС») звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 20.07.2021 року о 14.00 год. у с.Софіївська Бощагівка Київської області сталась ДТП за участю автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР8557809. Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.09.2021 року у справі про адміністративне правопорушення № 369/10694/21 відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 040024 від 20.07.2021 року відповідач керував транспортним засобом без посвідчення водія.
Як зазначає позивач, власник пошкодженого автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Відповідно до умов полісу та в межах ліміту було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 54 310,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 214646 від 24.09.2021 року.
Позивач зазначає про те, що оскільки відповідач на момент ДТП керував забезпеченим транспортним засобом без права керування транспортним засобом відповідної категорії та скоїв ДТП, то згідно п.п. б) п.38.1.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 54 310,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 28.12.2023 року дану цивільну справу направлено до Деснянського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 24.01.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, до суду подав заяву про розгляд справи без участі представника, в якій позовні вимоги підтримав.
Відповідачу судом надсилалася копія позовної заяви з копіями доданих документів, повістки з викликом у судове засідання та роз'яснено право подати в зазначений строк письмові пояснення з приводу визнання позовних вимог чи заперечення проти позовних вимог з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.
Відповідач з поясненнями чи запереченнями щодо позовних вимог до суду не звертався, в судове засідання не з'явився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надходило заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 20.10.2020 року між ПрАТ «СГ «ТАС», як страховиком, та ТОВ «Світ-Транс», як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР/8557809), за яким забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 .
20.07.2021 року приблизно о 14.49 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул.Соборній, 37 в с.Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, допустив зіткнення з автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобілем «Рено Мастер», д.н.з. НОМЕР_3 , які рухалися у зустрічному напрямку, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Києво-Святошинського районного суду м.Києва від 28.09.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
В результаті вказаної ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 .
На підставі наданих потерпілою стороною документів та заяви потерпілого було складено страховий акт № 26430/58/921 від 21.09.2021 року на суму 54 310,00 грн. та було здійснено виплату відповідно до платіжної інструкції № 214646 від 24.09.2021 року.
Предметом спору у даній справі є регресна вимога про відшкодування страхового відшкодування, звернена до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, а його підставою - керування, особою, що спричинила ДТП транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до підпункту 38.1.1 «б» пункту 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Києво-Святошинського районного суду м.Києва від 28.09.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 040024 від 20.07.2021 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія, тобто керував транспортним засобом без права керування транспортним засобом відповідної категорії.
Суд відхиляє вказані доводи позивача з огляду на наступне.
Чинна редакція пункту 1.4 статті 1 Закону № 720-ІХ (в редакції Закону № 5090-VI) визначає, що особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Верховний Суд у контексті спору про регресне стягнення страхового відшкодування надавав розмежування понять «правомірна експлуатація транспортного засобу» і «правомірне володіння транспортним засобом» (постанова № 610/2229/18 від 08.11.2021 року).
Так, власником, володільцем транспортного засобу може бути будь-яка правоздатна фізична особа. Вона вправі реалізовувати будь-які повноваження щодо такого автомобіля, безпосередньо не заборонені законом. Проте експлуатація транспортного засобу перебуває у сфері регулювання норм публічного права, оскільки стосується прав невизначеного кола осіб та суспільства і держави в цілому, й можлива в силу наявності певного дозволу від держави. Правомірність володіння транспортним засобом не виключає неправомірності його експлуатації. Ці дві категорії використовуються різними галузями законодавства та мають відмінне правове призначення. Експлуатація оцінюється у сфері дорожнього руху, регулюється нормами публічного права. Натомість володіння оцінюється за загальними правилами цивільного права, виходячи з презумпції правомірності будь-якого фактичного володіння.
Фактична передача власником транспортного засобу іншій особі навіть із порушенням публічно-правових норм, зокрема, особі, яка не має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тим не менше породжує правомірне володіння, з огляду на наявність волі власника транспортного засобу. У такому випадку має місце неправомірна експлуатація особою транспортного засобу, що не є тотожним неправомірному володінню особою транспортним засобом, а тому у розумінні пункту 1.6 статті 1 Закону № 720-ІХ особа не може вважатися такою, відповідальність якої не застрахована.
У випадку заподіяння шкоди третім особам під час ДТП особою, яка правомірно володіє забезпеченим транспортним засобом, проте не має посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, такий випадок є страховим і, як наслідок, у страховика виникає обов'язок здійснити страхову виплату за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу.
При цьому, права страховика у такому випадку захищені підпунктом «б» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 Закону № 720-ІХ, яким передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії.
Тобто, на позивача як на страховика покладається обов'язок довести, що ДТП сталася із вини особи, яка не мала посвідчення на право керування транспортним засобом та керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність пов'язана із експлуатацією якого застрахована, тобто особа неправомірно експлуатувала транспортний засіб.
В свою чергу, адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами встановлена статтею 126 КУпАП.
Отже, у разі вчинення ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, відносно якого було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та відсутності у нього права на керування транспортним засобом відповідної категорії, щодо цієї ж особи складається також на місці розгляду справи постанова про притягнення до відповідальності за статтею 126 КУпАП. Наявність будь-яких записів у протоколі про вчинення правопорушення за ст.124 КУпАП, щодо водійських прав порушника, не свідчить про те, що особа неправомірно експлуатувала транспортний засіб.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що відносно ОСОБА_1 справа про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП відсутня.
Таким чином, позивачем не надано належних доказів, що відповідач на момент вчинення ДТП керував транспортним засобом «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_1 , без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 040024 на який посилається позивач, не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, так як не являє собою факту доведеності вини особи.
Крім того, вказаний протокол є неналежним доказом, оскільки є поганої якості, через погану якість копіювання текст взагалі відсутній.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України, обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України саме позивача.
За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, що підтверджують керування відповідачем транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії. Відтак, позов задоволенню не підлягає у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 81, 82, 141, 263-265, 268, 273, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: