Номер провадження 2/754/119/24
Справа №754/208/23
Іменем України
28 березня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Таран Н.Г.
секретаря судового засідання Довгань Г.А.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Пухальської І.С.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача адвоката Паламарчук Н.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання майна особистою приватною власністю та про поділ спільного майна подружжя -
У січні 2023 році ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 18.07.2009 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблений актовий запис за № 1068 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . У шлюбі у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час перебування в шлюбі сторонами набуто право власності на наступне майно: - автомобіль Suzuki NEW SX4 куз. № НОМЕР_2 , 2019 року випуску; автомобіль INFINITI FX35 куз. № НОМЕР_3 , 2004 року випуску; автомобіль INFINITI G37 куз. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску; двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 55,6 кв. м.; гараж, розташований на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 , загальна площа 39,20 кв. м. Однак сімейне життя у позивача з відповідачем не склалося і у травні 2022 позивач звернулася з позовом до суду про розірвання шлюбу. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.01.2023 шлюб розірваний. Сторони не досягли домовленостей щодо поділу спільного майна подружжя, що має наслідком звернення позивачки до суду.
12.01.2023 ухвалою суду було відкрито провадження, в порядку загального позовного провадження.
10.01.2023 позивачем подано до суду клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Suzuki NEW SX4 куз. № НОМЕР_2 , 2019 року випуску; автомобіль INFINITI FX35 куз. № НОМЕР_3 , 2004 року випуску; автомобіль INFINITI G37 куз. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску, заборону відчуження вказаних автомобілів у будь-який спосіб.
Ухвалою суду від 12.01.2023 клопотання задоволено частково, а саме накладений арешт на автомобіль INFINITI FX35 куз. № НОМЕР_3 , 2004 року випуску; автомобіль INFINITI G37 куз. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску.
09.04.2023 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому він вказав, що позовні вимоги визнає частково, а саме згоден визнати за ОСОБА_1 право власності на частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; та на автомобіль INFINITI FX35 куз. № НОМЕР_3 , 2004 року випуску. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 100 053 грн. як різницю у вартості автомобіля INFINITI FX35 куз. № НОМЕР_3 , 2004 року випуску та у вартості гаражного боксу № НОМЕР_6 . Виділити ОСОБА_1 у власність автомобіль Suzuki NEW SX4 куз. № НОМЕР_2 , 2019 року випуску, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 348 671,17грн. в рахунок грошової компенсації вартості частки автомобіля Suzuki NEW SX4 куз. № НОМЕР_2 , 2019 року випуску.
09.04.2023 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та поділ спільного майна подружжя.
10.04.2023 протокольним рішенням прийнята до провадження зустрічна позовна заява та об'єднано в одне провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю та про поділ спільного майна подружжя.
Так, за час перебування в шлюбі сторонами набуто право власності на наступне майно: - автомобіль Suzuki NEW SX4 куз. № НОМЕР_2 , 2019 року випуску; автомобіль INFINITI FX35 куз. № НОМЕР_3 , 2004 року випуску; автомобіль INFINITI G37 куз. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску; двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 55,6 кв. м.; гараж, розташований на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 , загальна площа 39,20 кв. м. Однак сімейне життя у позивача з відповідачем не склалося і у травні 2022 позивач звернулася з позовом до суду про розірвання шлюбу. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.01.2023 шлюб розірваний.
Враховуючи принцип рівності подружжя в питанні поділу спільного майна, обсяг набутого майна у шлюбі та його вартість, позивач просить суд поділити спільне майно у наступний спосіб:
За позивачем визнати право власності на двокімнатну квартиру загальною площею 55,60 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оціночна вартість якої станом на 22.12.2022 становить 1 389 646,57 грн. і автомобіль марки INFINITI FX35 куз. № НОМЕР_3 , 2004 року випуску, середня ринкова вартість становить 357 053,00 грн.
За відповідачем визнати право власності на гараж загальною площею 39,20 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ», ринкова вартість якого складає 257 000,00 грн., автомобіль Suzuki NEW SX4 куз. № НОМЕР_2 , 2019 року випуску, середня ринкова вартість якого становить 697 342,33 грн. і автомобіль INFINITI G37 куз. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску, середня ринкова вартість якого становить 498 167,00 грн.
Відповідач за первинним позов та позивач за зустрічним позовом просить суд поділити спільне майно у наступний спосіб:
За ОСОБА_2 визнати автомобіль INFINITI G37 куз. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску.
В порядку поділу спільного майна подружжя:
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частки квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , також право власності на автомобіль INFINITI FX35 куз. № НОМЕР_3 , 2004 року випуску;
За ОСОБА_2 право власності на частку квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на гаражний бокс № НОМЕР_6 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 100 053 грн. як різницю у вартості автомобіля INFINITI FX35 куз. № НОМЕР_3 , 2004 року випуску та у вартості гаражного боксу № НОМЕР_6 . Виділити ОСОБА_1 у власність автомобіль Suzuki NEW SX4 куз. № НОМЕР_2 , 2019 року випуску, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 348 671,17грн. в рахунок грошової компенсації вартості частки автомобіля Suzuki NEW SX4 куз. № НОМЕР_2 , 2019 року випуску.
28.03.2023 на адресу суду надійшли пояснення позивача, в яких вона вказує, що заперечує щодо стягнення з неї грошової компенсації , оскільки чинним законодавством не встановлено приписів, згідно з яких суд може зобов'язати іншу сторону без її згоди здійснити грошову компенсацію. Так, вказана вимога ОСОБА_2 обгрунтовує посиланням на ч. 2, 4 ст. 71 СК України. Однак позивач вважає що відповідач помилково трактує зазначені у цій статті положення. Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України встановлено, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. А відповідно до ч. 4 присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Позивач не заперечує щодо поділу двокімнатної квартири, шляхом визнання права власності по частки, позовні вимоги щодо визнання за позивачем право власності на квартиру не підтримує. При вирішенні питання про поділ автомобіля INFINITI FX35 куз. № НОМЕР_3 , 2004 року випуску та гаражного боксу № НОМЕР_6 , прошу врахувати, що положення частини 4, 5 ст. 71 СК України не можуть бути застосовані до даних правовідносин і здійснити поділ або шляхом визнання за позивачем права власності на автомобіль, а за відповідачем - на гаражний бокс № НОМЕР_6 без стягнення грошової компенсації, або здійснити поділ із визначенням ідеальних часток подружжя в цьому майні шляхом визнання права власності по частки за кожним з подружжя.
В судовому засіданні позивач та представник позивача частково підтримали свої позовні вимоги, заперечувала частково щодо вимог ОСОБА_2 не погодилась на грошову компенсацію. Погодилася щодо поділу двокімнатної квартири, шляхом визнання права власності по частки кожному із подружжя.
В судовому засіданні відповідач та представник відповідача підтримав вимоги зустрічної позовної заяви, щодо вимог ОСОБА_1 заперечував частково.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Так, судом встановлено, що 18.07.2009 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблений актовий запис за № 1068 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
У шлюбі у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час перебування в зареєстрованому шлюбі сторонами набуто право власності на наступне майно: - автомобіль Suzuki NEW SX4 куз. № НОМЕР_2 , 2019 року випуску; автомобіль INFINITI FX35 куз. № НОМЕР_3 , 2004 року випуску; автомобіль INFINITI G37 куз. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску; двокімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 55,6 кв. м.; гараж, розташований на першому поверсі будинку АДРЕСА_2 , ряд № НОМЕР_5 , загальна площа 39,20 кв. м.
У травні 2022 позивач звернулася з позовом до суду про розірвання шлюбу. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11.01.2023 шлюб розірваний.
Так, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Також, варто вказати, що згідно статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (перше речення абзацу 2 частини 1 статті 71 Кодексу).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Згідно ч.4 ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
На вимогу ч.5 ст.71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Приписами частин 1 та 2 статті 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Кожен з подружжя має право на поділ майна, яке є об'єктом спільної власності, шляхом виділення його в натурі в особисте майно та припинення спільної власності взагалі. Відповідно ст. 71 СК України у випадку неподільності об'єкту спільного майна, він присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Тобто, при наявності такої кількості об'єктів спільного неподільного майна, суд повинен справедливо присудити частину об'єктів майна одному з подружжя, частину - іншому і, таким чином, припинити як спільну власність, так і сам спір, як існуючий, так і такий що ймовірно виникне у майбутньому між подружжям.
У постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 369/7613/17, від 09 червня 2021 року в справі № 523/15462/16-ц, від 14 квітня 2021 року в справі № 127/7830/17 наголошується: «... вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності».
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому, суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Так, відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи,та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Так із всього обсягу придбаного під час шлюбу майна - відповідач, позивач за зустрічним позовом, просить суд визнати за ним право приватної власності на автомобіль INFINITI G37 куз. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску за ОСОБА_2 , оскілдьки вказаний автомобіль був придбаний за час іх окремого проживання у звязку з припиненням шлюбних відносин.
В свою чергу позивачка вказану обставину заперечує, зазначаючи, що в момент придбання даного автомобіля, позивачка та відповідач проживали разом та він навіть казав, що цей автомобіль їй подарунок. Вказану обставину відповідач не спростував, пояснив, що він дійсно розраховував налагодити сімейні відносини. Кошти за які ним придбано автомобіль - це накопичення із заробітної плати.
Враховуючи надані особіисті пояснення позивача та відповідача, суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання право приватної власності на автомобіль INFINITI G37 куз. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску за ОСОБА_2 не доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають, тому вказаний автомобіль визнається спільним сумісним майном подружжя.
Так, з врахуванням зазначених норм, оскільки сторони не можуть досягнули самостійної згоди щодо поділу майна, та позивач не погоджується на грошову компенсацію запропоновану відповідачем, враховуючи оціночну вартість майна, суд вважає, що спільне майно подружжя повинно бути поділено наступним чином, а саме:
- визнати двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 55,6 кв. м. спільною сумісною власністю подружжя;
-в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 55,6 кв. м.;
- в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 55,6 кв. м.;
- визнати право власності на автомобіль INFINITI FX35 куз. № НОМЕР_3 , 2004 року випуску за ОСОБА_1
- визнати право власності на автомобіль Suzuki NEW SX4 куз. № НОМЕР_2 , 2019 року випуску за ОСОБА_1
- визнати право власності на гаражний бокс № НОМЕР_6 площею 39,20 кв. м. поверх 1, ряд № НОМЕР_5 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на території автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ» за ОСОБА_2
- визнати право власності на автомобіль INFINITI G37 куз. № НОМЕР_4 , 2011 року випуску за ОСОБА_2 .
З врахуванням зазначеного, на думку суду, такий розподіл майна по відношенню до сторін буде справедливими, відповідатиме інтересам осіб та не буде порушувати їх прав.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вимоги позовної заяви ОСОБА_1 та позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.60, 69, 70, 57, 65 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 280, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання майна особистою приватною власністю та про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності:
на частину квартири АДРЕСА_1 ;
на автомобіль INFINITI FX 35, 2004 року випуску, № кузова НОМЕР_3 ;
на автомобіль SUZUKI NEW SX4, 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_2 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності:
на частину квартири АДРЕСА_1 ;
на гаражний бокс № НОМЕР_6 площею 39,20 кв.м. поверх 1, ряд № НОМЕР_5 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на території автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «Північ»;
на автомобіль INFINITI G37, 2011 року випуску, кузов № НОМЕР_7 .
В іншій частині позовних вимог сторонам відмовити.
Понесені судові витрати по справі залишити за сторонами та звільнити позивача і відповідача від обов'язку сплачувати один одному частини понесених судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення
Повний текст рішення складено 15.04.2024 року.
Суддя: Н.Г.Таран