П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/297/22
Головуючий І інстанції: Стефанов С.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 11.07.2023р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
13.07.2022р. ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області та ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови йому у переведенні на інший вид пенсії: з пенсії «по інвалідності» - на пенсію «за віком на пільгових умовах» з урахуванням періодів роботи за Списком №1;
- визнати неправомірним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 06.10.2021р. №412 про відмову йому у переведенні на інший вид пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області призначити йому «пенсію за віком на пільгових умовах» за Списком №1, відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з моменту звернення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, при зверненні до відповідача із заявою про переведення на інший вид пенсії, досяг відповідного віку, мав необхідний пільговий стаж (за Списком №1) та, відповідно, мав право на призначення, нарахування та виплату пільгової пенсії у відповідності до ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом із тим, пенсійний орган незаконно відмовив йому у призначенні (переведенні) пільгової пенсії, що, на переконання позивача, є протиправним та порушує його право на гідне пенсійне забезпечення, передбачене чинним законодавством.
Розпорядженням Верховного Суду від 18.03.2022р. №11/0/9-22, на підставі ч.7 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду - змінено та визначено суд, якому визначається територіальна підсудність справ - Одеський окружний адміністративний суд.
09.03.2023р. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою прийняв дану справу до свого провадження.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.10.2021р. №412 про відмову ОСОБА_2 в переході з пенсії «по інвалідності» - на пенсію «за віком на пільгових умовах» за Списком №1. Зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до пільгового страхового стажу за Списком №1 періоди роботи ОСОБА_1 з 17.05.1982р. по 04.08.1982р., з 14.09.1982р. по 15.12.1982р., з 16.03.1983р. по 30.04.1983р., з 07.07.1983р. по 31.10.1983р., з 25.08.1986р. по 30.09.1987р. на підземних роботах. Зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення / перерахунок пенсії від 05.10.2021р., із урахуванням правової позиції, що викладена судом у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі - 992,40 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Херсонській області 15.08.2023р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило про те, що судом при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2023р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2023р. вказану вище апеляційну скаргу - залишено без руху.
ГУ ПФУ в Запорізькій області вказане вище рішення суду 1-ї інстанції в апеляційному порядку не оскаржило.
24.08.2023р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Херсонській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу та правом на апеляційне оскарження рішення суду 1-ї інстанції не скористався.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги ГУ ПФУ в Херсонській області, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується посвідченням від 09.12.2020р. №230001894.
05.10.2021р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме: з пенсії «по інвалідності» - на пенсію «за віком на пільгових умовах» з урахуванням стажу роботи 1982-1983р.р., 1986-1987р.р. за Списком №1 на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До заяви позивач додав наступні документи:
- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.06.2016р. №37, видану відокремленим підрозділом «Управління допоміжного виробництва «ДП «Торезантрацит» про роботу на шахті ім. К.І. Кисельова виробничого об'єднання «Торезантрацит» з повним робочим днем з 14.09.1982р. по 15.12.1982р. на посаді підземного слюсаря 2 розряду дільниці ШТ - виробнича практика; з 16.03.1983р. по 30.04.1983р. на посаді підземного електрослюсаря 3 розряду дільниці ШТ - виробнича практика; з 07.07.1983р. по 31.10.1983р. на посаді підземного електрослюсаря 3 розряду дільниці ШТ, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 розділу 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173;
- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.06.2016р. №45, видану відокремленим підрозділом «Управління допоміжного виробництва «ДП «Торезантрацит» про роботу на шахті ім. К.І. Кисельова виробничого об'єднання «Торезантрацит» з повним робочим днем з 25.08.1986р. по 30.09.1987р. на посаді підземного прохідника 5 розряду дільниці ГПР, що дає право на призначення пенсії за Списком №1 розділу 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173;
- довідку від 10.06.2016р. №46, видану відокремленим підрозділом «Управління допоміжного виробництва «ДП «Торезантрацит», про перейменування підприємства «Шахта ім. К.І. Кисельова»;
- копію наказу від 31.08.2015р. №194, виданого по відокремленому підрозділу «Управління допоміжного виробництва «ДП «Торезантрацит» «Про прийняття архівних документів».
Відповідно до принципу екстериторіального розгляду, заява позивача про перехід на інший вид пенсії від 05.10.2021р. була розглянута ГУ ПФУ в Запорізькій області.
06.10.2021р. ГУ ПФУ в Запорізькій області за наслідками розгляду заяви позивача прийняло рішення №412, яким позивачу було відмовлено у задоволенні заяви про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.
Так, у рішенні ГУ ПФУ в Запорізькій області зазначено, що м.Чистякове (назва населеного пункту до перейменування - м.Торез) зазначено у переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи держаної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014р. №1085-р. Оскільки пільгові довідки від 08.06.2016р. №37 та від 10.06.2016р. №45 видані всупереч чинному законодавству, а тому не можуть бути враховані при обчисленні пенсії.
Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірних дій та рішення пенсійного органу.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складової права на соціальний захист, є її конституційним правом.
За змістом ч.1 ст.92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовуються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.
Частиною 1 ст.9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За визначенням, наведеним у ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено ч.4 цієї статті, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим же Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Право на пенсію «за віком на пільгових умовах» незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються у відповідності до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону (ч.1 ст.114 Закону №1058-IV).
На пільгових умовах пенсія за віком, згідно з п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Так, як вбачається із матеріалів справи, пенсійним органом фактично не було зараховано ОСОБА_1 період його роботи з 17.05.1982р. по 04.08.1982р., з 14.09.1982р. по 15.12.1982р., з 16.03.1983р. по 30.04.1983р., з 07.07.1983р. по 31.10.1983р. та з 25.08.1986р. по 30.09.1987р. на «підземних роботах», у зв'язку з тим, що пільгові довідки від 08.06.2016р. №37 та від 10.06.2016р. №45 нібито були видані всупереч чинному пенсійному законодавству, а тому не можуть бути враховані при обчисленні пенсії.
Будь-яких інших підстав для не зарахування вказаних періодів роботи ОСОБА_1 у спірному рішенні та, відповідно, у заявах по суті справи відповідачами зазначено не було.
Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Херсонській області, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у відповідності до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII, «трудова книжка» є основним документом про трудову діяльність працівника.
Вказаним нормам відповідає також п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637), за приписами якого, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби або навчання, а також архівними установами.
Пунктами 3 та 20 зазначеного Порядку регламентовано, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи чи містяться неправильні або ж неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, що наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (Додаток №5). У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, системний аналіз вказаних правових норм беззаперечно вказує на те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17, від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17, від 04.03.2020р. у справі №367/945/17, від 27.04.2020р. у справі №367/4230/17 та від 23.09.2021р. у справі №227/4273/16-а.
Так, до матеріалів даної справи позивачем було долучено копію трудової книжки серії НОМЕР_1 (дата заповнення 06.08.1982р.), з якої вбачається, що позивач працював в період:
- з 17.05.1982р. по 04.08.1982р. - прохідником 5 розряду на шахті ім. Л.І. Лутугіна виробничого об'єднання «Торезантрацит» - виробнича практика на підземних роботах;
- з 14.09.1982р. по 15.12.1982р. - електрослюсарем підземним 2 розряду на шахті ім. К.І. Кисельова виробничого об'єднання «Торезантрацит»;
- з 16.03.1983р. по 30.04.1983 року - електрослюсарем підземним 3 розряду на шахті ім. К.І. Кисельова виробничого об'єднання «Торезантрацит» - виробнича практика на підземних роботах;
- з 07.07.1983р. по 31.10.1983р. - підземним електрослюсарем з повним робочим днем на шахті ім. К.І. Кисельова виробничого об'єднання «Торезантрацит»;
- з 25.08.1986р. по 30.09.1987р. - прохідником підземним 5 розряду на шахті ім. К.І. Кисельова виробничого об'єднання «Торезантрацит».
Як встановлено колегією суддів, дана трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 оформлена належним чином, усі записи у ній мають всі необхідні реквізити, скріплені печатками підприємств та беззаперечно підтверджують зайнятість останнього на відповідних посадах. При цьому, надана трудова книжка позивача має усі кваліфікуючі ознаки, які відносять вказані роботи до пільгових, а тому жодні уточнюючі довідки підприємств за відповідні періоди стажу не є обов'язковими для призначення пенсії.
Жодного спростування вищевказаних висновків відповідачем під час розгляду справи як у суді 1-ї інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, не наведено та відповідних доказів не надано.
Більш того, суд попередньої інстанції цілком вірно звернув увагу й на те, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди були передбачені Списком №1 (затв. постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. №1173), а також Списком №1 (затв. постановою Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991р. №10).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку, що спірні періоди роботи позивача на «підземних роботах» є належним чином підтвердженими трудовою книжкою та іншими доказами, наявними у матеріалах справи, а тому будь-яких правових підстав для неврахування їх до стажу роботи позивача ОСОБА_1 не має.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі пенсійного органу.
До того ж слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін у справі, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2023 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 11.04.2024р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко