П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 504/1798/23
Головуючий І інстанції: Вінська Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 24.10.2023р.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції та третьої особи - Інспектора роти №4 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Резнікова Леоніда Валерійовича про визнання протиправною та скасування постанови, -
05.05.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Управління ПП в Одеській області ДПП та 3-ї особи - інспектора роти 4 батальйону 2 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенанта поліції Резнікова Л.В., в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАС №6818105 від 11.04.2023р. про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 11.04.2023р. інспектором роти 4 батальйону 2 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенантом поліції Резніковим Л.В. було винесено постанову серії ЕАС №6818105 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі - 340 грн. Позивач не згоден із оскаржуваною постановою, вважає її безпідставною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв це адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, а відповідачем, всупереч вимогам ст.ст.245,280 КУпАП, при винесенні спірної постанови не було належним чином з'ясовано чи дійсно було вчинено дане адміністративне правопорушення, та чи наявна саме його вина у вчиненні цього правопорушення.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги категорично не визнав та мотивовано просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2023 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено повністю. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕАС №6818105 від 11.04.2023р., винесену лейтенантом поліції 2 батальйону 4 роти УПП в Одеській області ДПП Резніковим Л.В. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі - 340 грн., а провадження у справі - закрито.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 24.01.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 08.11.2023р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
07.02.2024р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою УПП в Одеській області ДПП та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
11.04.2023р. інспектором роти 4 батальйону 2 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенантом поліції Рєзніковим Л.В. було винесено постанову серії ЕАС №6818105 про притягнення позивача - водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі - 340 грн.
Так, у вказаній постанові від 11.04.2023р. серії ЕАС №6818105 поліцейським було зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме: транспортний засіб «Mercedes-Benz 711D» д.н.з. « НОМЕР_1 », під керуванням водія - ОСОБА_1 , в межах населеного пункту (вказане місце скоєння правопорушення - с.Дачне, Шосе Київське 23 км), рухався зі швидкістю 74 км./год. при дозволеній швидкості руху 50 км./год., яку виміряно приладом «TruCAM» LTI 20/20 (серійний номер ТС000752), чим порушив вимоги п.12.4 ПДР України, за що положеннями ч.1 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Не погоджуючись із правомірністю винесеної відповідачем постанови, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Даним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII.
У відповідності до п.8 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Як визначено ст.35 цього Закону, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-ХІІ, встановлюють «Правила дорожнього руху» (затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 із змінами та доповненнями).
У силу положень ч.5 ст.14 Закону №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом п.п.1.3,1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч.1 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність водіїв транспортних засобів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год, порушення вимог дорожніх знаків і розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів та ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Порушення даної норми, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становило - 340 грн.
У відповідності до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У той же час, ст.7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.
Положеннями ст.280 КУпАП закріплено «обов'язок» посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Як вбачається зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності дійсно можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
При цьому, виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов'язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.
Згідно з ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування.
Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Слід зазначити про те, що положеннями КУпАП передбачено спрощений порядок фіксування адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за умов якого протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, при цьому посадова особа має право винести безпосередньо постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до матеріалів адміністративної справи, протокол про вчинення адміністративного правопорушення, як один із можливих доказів по справі, не складався, однак відповідачем надані інші беззаперечні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Так, як встановлено колегією суддів з матеріалів справи та вже зазначалося вище, підставою для прийняття спірної постанови від 11.04.2023р. серії ЕАС №6818105 стало перевищення водієм - ОСОБА_1 обмежень швидкості на 24 км/год, тобто грубе порушення п.12.4 ПДР України (перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху у населених пунктах - 50 км/год.), що, у свою чергу, є вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у складеній відповідачем постанові чітко вказано серійний номер, а також назву технічного засобу, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху керованого позивачем автомобіля - «TruCAM» LTI 20/20 (серійний номер ТС000752).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, одними із основних доводів позивача ОСОБА_1 фактично є неправомірність використання поліцейськими лазерного вимірювача швидкості руху «TruCAM» LTI 20/20 (серійний номер ТС000752) та, як наслідок, відсутність інших доказів того, що він, рухаючись на власному транспортному засобі, перевищив допустиму швидкість руху - 50 км/год.
Так, як чітко встановлено п.12.4. ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до приписів п.12.6 ПДР України, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, що позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год, а іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
При цьому, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п.12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або ж на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. «и» п.30.3 ПДР України (п.12.9 цих же Правил).
Що ж стосується представленого під час судового розгляду справи в суді попередньої інстанції відеофайлу (1681229004_mB000_0411_160324.avi) та відповідної роздруківки з приладу вимірювання швидкості «TruCAM» LTI 20/20 (серійний номер ТС000752), то колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону №580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Як передбачено ст.31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Як вбачається зі ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг та будівель автоматичну фото- і відеотехніку, використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Водночас, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Так, «TruCAM» - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення встановленого швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб та номерний знак. При цьому, «TruCAM» автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, а також розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів та мотоциклів.
Правильність використання приладу лазерного вимірювання швидкості «TruCAM» LTI 20/20, серійний номер ТС000752, виробництва «Laser Technology Inc.», США, підтверджується наявністю свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки за №22-01/26599, виданого 24.11.2022р. ДП «Укрметртестстандарт», відповідно до якого, даний засіб є придатним до застосування.
Придатність до застосування даного засобу вимірювальної техніки фактично і не оспорюється позивачем.
У свою чергу, свідоцтво про повірку №22-01/26599 чинне на момент фіксації правопорушення (11.04.2023р.), що підтверджується копією відповідного документа, наявному у матеріалах справи.
На підставі позитивних результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012р. №437 було затверджено тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний «TruCAM» LTI 20/20, який зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером «У3197-12».
Міжповірочний інтервал становить не більше 1 (одного) року.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015р. №1362, даний пристрій «TruCAM» виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.
Водночас, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, зазначена процедура проводилася виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, що планувалося серійно виробляти в Україні або ж ввозити на територію України відповідними партіями.
Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості «TruCAM», які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.
Належність таких доказів слідує зі змісту ст.251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З наданого до суду першої інстанції відеозапису з приладу «TruCAM» LTI 20/20 (серійний номер ТС000752) при по кадровому перегляді вбачається, що швидкість транспортного засобу ОСОБА_1 «Mercedes-Benz 711D» д.н.з. « НОМЕР_1 » визначено в 74 км/год.
При цьому, колегія суддів зазначає, що з постанови у справі про накладення адміністративного стягнення від 11.04.2023р. серії ЕАС №6818105 чітко вбачається, що згідно зі ст.283 КУпАП в ній містяться відомості про технічний запис, яким здійснювалося вимірювання швидкості - «TruCAM» LTI 20/20 (серійний номер ТС000752), час встановлення такого адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення, а тому наданий УПП в Одеській області ДПП відеозапис (у тому числі роздруківка з такого відеозапису) вважається належним та достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Окрім іншого, судова колегія враховує, що інформаційно-вказівні знаки запроваджують або ж скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила (пп. «ґ» п.8.4 ПДР України).
Відповідно до п.5.70 ПДР України, дорожній знак «Фото-, відеофіксування порушень ПДР» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Разом із тим, жодними нормами КУпАП та Закону №580-VIII, у тому числі, ч.1 ст.40 цього ж Закону, не передбачено обмеження поліції використовувати фототехніку і відеотехніку виключно в межах дії будь-яких дорожніх знаків.
Дорожній знак 5.70 ПДР України «Фото-, відео-фіксування порушень ПДР» лише інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Він відноситься до категорії інформаційно-вказівних знаків.
У той же час, Закон №580-VIII не зобов'язує встановлювати такі знаки перед ділянкою, на якій використовуються засоби фото- та/або відеофіксації порушень ПДР України.
Таким чином, обставини наявності чи відсутності вказаного дорожнього знаку жодним чином не свідчать про відсутність у водія транспортного засобу обов'язку дотримуватися запровадженого ПДР України швидкісного режиму.
Разом із цим, посилання позивача на те, що інспектор допустив порушення через те, що тримав лазерний вимірювач швидкості «TruCAM» в руках, колегія суддів оцінює критично та відхиляє, оскільки у відповідності до листа ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019р. №22-38/49, лазерний вимірювач «TruCAM» відноситься до «ручних» вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для тримання в руках під час вимірювань.
Окрім основного («ручного режиму роботи»), лазерний вимірювач швидкості також може бути встановлений і на триногу.
Вказаний вище лазерний вимірювач швидкості «TruCAM» LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, а також номерний знак. Даний прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних або ж легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Колегія суддів наголошує, що виробник приладу «TruCAM» (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді, у разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі «TruCAM» зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі «TruCAM», але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом «TruCAM», а тому достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом «TruCAM», у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу (електронного доказу) в суді.
Отже, згідно з технічними характеристиками, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - «TruCAM» LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку, а тому його покази можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.
При цьому, у даному конкретному випадку, порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості «TruCAM» в ручному режимі, а не в автоматичному, а тому вимоги ч.2 ст.40 Закону №580-VIII не розповсюджуються на спірні відносини. Приписи ч.2 ст.40 вказаного Закону щодо розміщення інформації на видному місці стосується виключно розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки.
У той же час, визначаючись щодо обґрунтованості поданої відповідачем апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч.2 та 3 ст.283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, має містити відомості про: дату, час і місце вчинення правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак).
Так, в оскаржуваній постанові від 11.04.2023р. серії ЕАС №6818105 зазначено, що 11.04.2023р. о 16:08 год. водій - ОСОБА_1 в населеному пункті «с.Дачне, Шосе Київське 23 км» керував транспортним засобом «Mercedes-Benz 711D» д.н.з. « НОМЕР_1 » зі швидкістю 74 км/год.
Між тим, у наданій відповідачем роздруківці результатів проведеного вимірювання швидкості транспортного засобу «Mercedes-Benz 711D» д.н.з. « НОМЕР_1 », який був доданий до апеляційної скарги та відзиву на позовну заяву, зазначено місце вчинення правопорушення як «Київське шосе 6/2» та координати GPS місцезнаходження лазерного вимірювача швидкості «TruCAM» LTI 20/20 - « 46°37'54.5"N 30°32'35.8"E».
З огляду на вказані розбіжності, в апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що місце розгляду справи визначається автоматично за допомогою програми GPS-системи та «Googlе maps», встановлених на технічному пристрої. Так, під час фіксації перевищення обмеження швидкості руху на лазерному вимірювачі «TruCAM» LTI 20/20 використовується GPS-система базована на 24 супутниках, яка надає можливість автоматично встановити та синхронізувати координати та час. У даному випадку, приладом «TruCAM» LTI 20/20 автоматично було встановлено місцезнаходження за координатами « 46°37'54.5"N 30°32'35.8"E», втім за відомостями загальнодоступних карт «Googlе maps», поблизу точки за вказаними координатами відсутні будь-які об'єкти інфраструктури (АЗС або інші). Разом із тим, як вбачається з відеозапису лазерного вимірювача швидкості «TruCAM» LTI 20/20, фіксація правопорушення відбувалася поблизу АЗК «БРСМ Нафта» (яка, за поясненнями УПП в Одеській області ДПП, розташована за координатами 46°29'39.7"N 30°39'09.0"E), тобто на зворотному узбіччі дороги та знаходилася в межах м.Одеса.
Викладене вище, на переконання відповідача, підтверджує той факт, що фіксація швидкісного режиму поліцейськими здійснювалася в межах населеного пункту м.Одеса.
Водночас, як уже встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами даної справи, в оскаржуваній постанові від 11.04.2023р. серії ЕАС №6818105 вказано, що 11.04.2023р. о 16:08 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz 711D» д.н.з. « НОМЕР_1 » саме в населеному пункті «с.Дачне, Шосе Київське 23 км».
При цьому, перевіривши за допомогою відкритих джерел «Google maps», зазначені відповідачем у роздруківці фото з «TruCAM» LTI 20/20 координати при вимірювані швидкості - « 46°37'54.5"N 30°32'35.8"E», встановлено, що вони відповідають вказаному в протоколі місцю складання постанови «Шосе Київське 23» та узгоджуються із твердженням ОСОБА_1 про те, що його дійсно було зупинено саме поблизу с.Дачне. Тобто, за наданими відповідачем доказами неможливо однозначно (поза розумним сумнівом) чітко визначити місце проведення фіксації швидкості руху транспортного засобу під керуванням позивача, оскільки надані відповідачем докази та визначені ним координати містять суттєві суперечності між собою, а саме: відстань між двома згаданими координатами становить - 17,8 км.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що інспектором поліції було невірно відображено склад правопорушення, що, в даному випадку, не можна вважати технічною опискою (помилкою). Відповідач, у свою чергу, не надав належних та достатніх доказів, підтверджуючих фактичне скоєння ОСОБА_1 правопорушення саме за адресою: «Київське шосе 6/2» (координати « 46°29'39.7"N 30°39'09.0"E» - поблизу АЗК «БРСМ Нафта») нібито в межах м.Одеса.
У світлі встановлених обставин, суд апеляційної інстанції, як і суд 1-ї інстанції, зазначає, що оскаржувана постанова від 11.04.2023р. серії ЕАС №6818105 в такому випадку не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Що ж стосується тверджень Управління ПП в Одеській області ДПП про те, що місце розгляду справи визначається автоматично за допомогою програми GPS-системи та «Googlе maps», встановлених на технічному пристрої, то колегія суддів наголошує, що «місце розгляду справи» та «місце вчинення правопорушення» не є тотожними поняттями.
Так, положення ст.283 КУпАП чітко передбачають визначення в постанові про адміністративне правопорушення саме місця вчинення адміністративного правопорушення. Проте, інспектор роти 4 батальйону 2 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції Резніков Л.В. будь-яких належних обґрунтувань, з посиланням на правові норми, неможливості зазначення в оскаржуваній постанові місця вчинення адміністративного правопорушення: «Київське шосе 6/2» (поблизу АЗК «БРСМ Нафта») в межах м.Одеса не наводить.
Отже, підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії відповідача при винесенні постанови від 11.04.2023р. серії ЕАС №6818105 про накладення адміністративного стягнення є неправомірними, що, відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, має наслідком її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на зазначене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.286,308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2023 року - без змін
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови виготовлено: 11.04.2024р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко