12 квітня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/4012/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, другий відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.05.2023 № 104650013730 щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме: з 02.05.2023.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 02.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач вказує на наявність в нього достатнього загального і пільгового страхового стажу задля виходу на пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
За вказаною позовною заявою відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог. Відповідач зазначав, що підстав для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах немає, оскільки у нього відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.02.2024 залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - другий відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог. Другий відповідач зазначав, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області правомірно не зарахувало до пільгового стажу позивача періоди роботи згідно довідок від 28.12.2022 №108-11420, №108-11422, від 29.12.2022 №11458, оскільки відсутнє рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із змісту трудової книжки позивача НОМЕР_1 видно, що в ній містяться наступні записи (спірні періоди):
- № 11 - 22.01.2010 - прийнятий електрозварником ручного зварювання 4 розряду ВАТ “Домобудівний комбінат №3” - наказ від 18.01.2010 №13-к;
- № 13 - 28.04.2012 - звільнений з роботи за угодою сторін п.1. ст. 36 КЗпП України - наказ від 28.04.2012 № 52-к (а.с. 6-10).
Відповідно до довідки Солом'янської районної в місті Києві Державної адміністрації від 28.12.2022 № 108-11420, на підставі документів фонду № С-1262 ПрАТ “Домобудівний комбінат № 3”, які зберігається в архівному відділі адміністрації, у наказах директора з кадрових питань (особового складу) за 2010-2012 роки відомості про переведення ОСОБА_1 на іншу роботу, роботу з неповним робочим днем, перебування у відпустках без збереження заробітної плати не виявлено. У наказі від 18.01.2010 №13-к (про призначення ОСОБА_1 ) зазначено про шкідливі умови праці, тривалість робочого дня - 8 (так у документів) (а.с. 45).
Згідно довідки Солом'янської районної в місті Києві Державної адміністрації від 28.12.2022 № 108-11422, на підставі документів фонду №С-1262 ПрАТ “Домобудівний комбінат № 3”, які зберігається в архівному відділі адміністрації, позивачу надано завірені належним чином ксерокопії: особової картки (типова форма Т-2) ОСОБА_1 ; наказу від 15.12.2009 № 119 “Про результати чергової атестації робочих місць за умови праці в підрозділах ВАТ “ДБК-3”; карти умов праці електрозварника ручного зварювання (а.с. 44).
Із змісту архівної довідки Солом'янської районної в місті Києві Державної адміністрації від 29.12.2022 № 108-11458 видно, що у документах фонду № С-1262 ПрАТ “Домобудівний комбінат № 3”, які зберігається в архівному відділі адміністрації, у наказах з кадрових питань (особового складу) по будівельно-монтажному управлінні № 4 за 2010-2012 роки та в особовій карточці (типова форма Т-2) є відомості про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- ОСОБА_1 прийнятий на основну роботу 22.11.2012, категорія персоналу 107, за професією електрозварник ручного зварювання, таб. №4170, умови праці-шкідливі. Тривалість робочого дня при роботі з неповним робочим часом (друкованим тестом) - 8 (рукописно) (наказ від 18.01.2010 №13-к);
- на підставі протоколу № 1 від 27.01.2012 засідання тарифно-кваліфікаційної комісії БМУ-4 ВАТ “ДБК-3” підвищити з 01.02.2012 розряди: 1. ОСОБА_1 , таб. №4170, 5 розряд електрозварника ручного зварювання (наказ від 01.02.2012 № 15-к п.1);
- ОСОБА_1 , таб. №4170, електрозварника ручного зварювання, санітарно-технічної дільниці №2 (внутрішні мережі) БМУ-4 ВАТ “ДБК-3” - 28.04.2012, звільнити з роботи за угодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України (наказ від 28.04.2012 №52-к п.11) (а.с. 46).
02.05.2023 позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (а.с. 39-40).
Вказана заява за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецької області.
За результатами розгляду заяви, 08.05.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецької області прийнято рішення за № 104650013730 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального та страхового стажу.
У рішенні зазначено, що за доданими документами до пільгового стажу не зараховано період роботи згідно архівних довідок від 28.12.2022 № 108-11420, № 108-11422, від 29.12.2022 № 11458, оскільки відсутнє рішення комісії з питання підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.
Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст. 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Порядок та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначено в статті 13 Закону № 1788-XII.
Відповідно до п. "б" статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Зазначеним нормам кореспондують положення п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV, відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Матеріалами справи підтверджується, що на день звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг 55 років, має загальний трудовий стаж 39 років 2 місяці 4 дні.
Відповідачем до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи згідно архівних довідок від 28.12.2022 №108-11420, №108-11422, від 29.12.2022 №11458, оскільки відсутнє рішення комісії з питання підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Відповідно до п. 1, 2 та 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, після 21.08.1992 робочі місця мають бути атестовані за умовами праці. Разом з тим не проведення атестації робочих місць не може бути підставою для позбавлення громадян права на соціальний захист шляхом призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Тобто головним чинником для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є достатній стаж роботи в шкідливих умовах (до 20.08.1992 передбачений Списком № 2, після 21.08.1992 підтверджений атестацією робочого місця) та загальний стаж роботи.
Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, передбачено посаду електрогазозварника, зайнятого на різанні і ручному зварюванні (розділ XXXIІI, позиція 23200000-19756).
Таким чином, зайнятість позивача протягом повного робочого дня на посаді електрогазозварника, зайнятого на різанні і ручному зварюванні (розділ XXXIІI, позиція 23200000-19756) належить до посад зі шкідливими і важкими умовами праці та відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до п. 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються таку документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Постанова №637); для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( далі - Порядок № 637).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Приписами ст. 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Положеннями ст. 62 Закону №1788-XII та п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу 1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Як судом встановлено, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах, оскільки відсутній необхідний страховий стаж визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Із змісту оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії видно, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви не зараховано період роботи позивача згідно архівних довідок від 28.12.2022 № 108-11420, № 108-11422, від 29.12.2022 № 11458, оскільки відсутнє рішення комісії з питання підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Суд зауважує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме: відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
У свою чергу згідно з вимогами ст. 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до підприємства, в якому працював позивач, або архівні установи для отримання відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.
Також відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Дослідженням трудової книжки позивача НОМЕР_1 встановлено, що в ній містяться наступні записи (спірні періоди):
- №11 - 22.01.2010 - прийнятий електрозварником ручного зварювання 4 розряду ВАТ “Домобудівний комбінат №3” - наказ від 18.01.2010 №13-к;
- №13 - 28.04.2012 - звільнений з роботи за угодою сторін п.1. ст. 36 КЗпП України - наказ від 28.045.2012 №52-к.
Таким чином, стаж позивача, що обрахований відповідачем, не в повній мірі відповідає записам трудової книжки щодо періодів трудової діяльності (зайнятості).
Враховуючи викладені висновки, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.05.2023 № 104650013730 про відмову у призначенні пенсії.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 02.05.2023, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на необґрунтованість і передчасність прийнятого оскаржуваного рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде, окрім визнання протиправним та скасування вказаного рішення, і зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві, як орган до якого позивачем було подано заяву про призначення пенсії, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
Стосовно ефективності такого способу захисту варто зазначити, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд і зазначати будь-яку підставу для відмови.
Втім, наведених обставин не встановлено, а оцінка судом правомірності, фактично, оскаржуваного рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у ньому.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 536,80 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, оскаржуване рішення якого визнано протиправними та скасовано.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 - 77, 90, 134, 241 - 246, 250 КАС України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.05.2023 № 104650013730 про відмову в призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2023 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 536,80 грн.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345);
другий відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя В.К. Левицький