11 квітня 2024 р. № 400/2265/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у його звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення, яким звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за сімейними обставинами - у зв'язку з наявністю дружини ІІІ групи інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, керуючись пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", у зв'язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІI групи. Однак, відповідач відмовив у задоволенні рапорту, посилаючись на відсутність підстав для задоволення, а саме: відсутність у дружини I-II групи інвалідності. Не погоджуючись з відмовою відповідача у задоволенні рапорту позивач звернувся з даним позовом до суду з метою захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 15.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про те, що чоловік позивача не має І або ІІ групи інвалідності, як це передбачено підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням морфологічного аналізу вказаної норми. Відтак, позивач не може бути звільнена зі служби за сімейними обставинами, у зв'язку з наявністю чоловіка із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд
Позивача 21.04.2022 призвано на військову службу по мобілізації до Збройних Сил України.
19.01.2024 року між позивачем та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб,
що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
У відповідності до довідки до акта огляду медики-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №552237 від 13.11.2019, ОСОБА_2 встановлено III групу інвалідності загального захворювання безтерміново. Також, даним висновком протипоказані ОСОБА_2 важкі фізичні навантаження
19.02.2024 року позивач звернувся із рапортом на ім'я командира відповідача , в якому просив його клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби в запас Збройних Сил України на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через наступну сімейну обставину: наявність дружини - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІІ групи.
19.02.2024 року відповідачем не погоджено рапорт позивача та було повідомлено у його задоволенні. Відмова мотивована в зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів для звільнення. Зокрема зазначено, що положеннями Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачено підстав для звільнення з військової служби в зв'язку наявності ІІІ групи інвалідності дружини (чоловіка). На думку відповідача, для звільнення з військової служби у дружини повинна бути інвалідність І або ІІ група.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення його з військової служби, за сімейними обставинами, відповідно до абзацу 4 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з наявністю у дружини статусу особи з інвалідністю ІІІ групи протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі Закон №2232-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Пунктом 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент подання позивачем рапорту про звільнення зі служби та розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в Військовій частині НОМЕР_1 на посаді розвідник-оператор розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 .
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби, у запас, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Системний аналіз абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав:
- в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність та незалежно від того чи потребує дружина постійного стороннього догляду (підтвердженого заключенням МСЕК);
- та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Отже згідно абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ окремою підставою для звільнення зі служби, за сімейними обставинами, зокрема, є в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності та незалежно від того чи потребує дружина постійного стороннього догляду (підтвердженого заключенням МСЕК).
Судом встановлено, що позивач є чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 , виданим 19.01.2024 Рогатинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.21).
У свою чергу згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААБ №552237 від 13.11.2019 дружині позивача ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності (причина захворювання загальне захворювання) безстроково.
При цьому суд зауважує, що довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №552237 від 13.11.2019 подавалася відповідачу, про що зазначено у рапорті позивача від 19.02.2024.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби згідно абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, оскільки його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи.
Натомість вимога щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби, віднесено до компетенції військової частини, що виключає можливість втручання судом в дискреційні повноваження відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача в рамках спірних правовідносин є зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.02.2024 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за сімейними обставинами, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю III групи та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) щодо відмови у задоволенні рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про звільнення з військової служби, за сімейними обставинами, відповідно до абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "По військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку з наявністю у дружини статусу особи з інвалідністю III групи.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 19.02.2024 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за сімейними обставинами, у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю III групи та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар