12 квітня 2024 року м. Житомир
справа № 240/31816/23
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області щодо не розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) загальною площею - 3,61 га за рахунок земель реформованого ВАТ «Черняхівське» Зороківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме рілля, орієнтовною площею - 2,8480 га, номер земельної ділянки: 36/7 за кадастровим номером 1825684400:09:000:0020 та земельна ділянка номер 7/69, орієнтовною площею 0,1006 га за кадастровим номером 1825684400:02:000:0088, кормові угіддя;
2) зобов'язати Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) загальною площею - 3,61 га, за рахунок земель реформованого ВАТ «Черняхівське» Зороківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме рілля, орієнтовною площею - 2,8480га, номер земельної ділянки: 36/7 за кадастровим номером 1825684400:09:000:0020, та земельна ділянка номер 7/69, орієнтовною площею 0,1006 га за кадастровим номером 1825684400:02:000:0088, кормові угіддя. Та вирішити питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) загальною площею - 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого ВАТ «Черняхівське» Зороківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме рілля, орієнтовною площею - 2,8480 га, номер земельної ділянки: 36/7 за кадастровим номером 1825684400:09:000:0020 та земельна ділянка номер 7/69, орієнтовною площею 0,1006 га, за кадастровим номером 1825684400:02:000:0088, кормові угіддя.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на земельну частку (пай) загальною площею 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого ВАТ «Черняхівське» Зороківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.
11.08.2023 позивач звернувся із відповідною заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації. Однак письмової відповіді від відповідача не отримав, тому 26.09.2023 повторно направив заяву до Оліївської сільської ради. Вказані звернення були проігноровані відповідачем, жодної відповіді не надано.
Вважаючи протиправною бездіяльність Оліївської сільської ради Житомирської області щодо не розгляду вказаної заяви, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем - 06.12.2023, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення №0600234406199.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі не надіслав до суду відзиву на позовну заяву.
Частиною 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 4 статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №019320 від 25.12.1998, виданого громадянину України - члену колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства) Відкритого акціонерного товариства «Черняхівське» Зороківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, ОСОБА_2 , яка проживає в селі Зороків Черняхівського району Житомирської області, на підставі рішення Черняхівської райдержадміністрації від 16 грудня 1998 року №302, в тому, що йому належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Відкритого акціонерного товариства "Черняхівське", розміром 3,61 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 13, 14).
У свою чергу, вказане право на земельну частку (пай) успадковане ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.02.2023, яке зареєстроване в реєстрі за номером 216 (а.с. 15).
Спадкоємець - ОСОБА_1 , 11.08.2023, звернувся із заявою до Оліївської сільської ради з проханням надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), загальною площею - 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого ВАТ «Черняхівське» Зороківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, а саме: рілля, орієнтовною площею - 2,8480 га, номер земельної ділянки: 36/7 за кадастровим номером 1825684400:09:000:0020 та земельна ділянка номер 7/69, орієнтовною площею 0,1006 га, за кадастровим номером 1825684400:02:000:0088, кормові угіддя (а.с. 16, 17).
До заяви додані: копія паспорту та ідентифікаційний код заявника, копія сертифікату, викопіювання.
Згідно з відміткою штемпеля печатки ЦНАП Оліївської сільської ради, вказана заява отримана уповноваженою особою - адміністратором 11.08.2023 та зареєстрована за номером 3530 (а.с. 16).
Не отримавши жодної відповіді на вказану заяву, позивач повторно 26.09.2023 звернувся до Оліївської сільської ради із заявою аналогічного змісту.
Заяву від 26.09.2023 позивач направив на адресу відповідача засобами поштового зв"язку з описом вкладень поштового відправлення (а.с. 19).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду вказаної заяви, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За правилами частини першої статті 25 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Відповідно до ч. 5 ст. 25 ЗК України особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Пунктом 16 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.
Згідно з пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Спеціальним законом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), є Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 №899-IV (далі - Закон №899-IV).
Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону №899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
За приписами статті 2 Закону №899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою та другою статті 3 Закону №899-ІV передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №899-IV (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2498-VIII від 10.07.2018) сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):
розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;
приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);
укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;
сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо;
надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);
розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);
організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом;
оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Отже, в силу прямої вказівки закону вирішення питання щодо надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення громадянам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою від 11.08.2023 та повторно із заявою від 26.09.2023, в якій просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), загальною площею - 3,61 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель реформованого ВАТ "Черняхівське" Зороківської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні") виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Однак, відповідачем за результатом розгляду поданих позивачем заяв від 11.08.2023 та від 26.09.2023, не було прийнято взагалі жодного рішення: ні щодо виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), ні мотивованої відмови. Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача від 11.08.2023 та від 26.09.2023 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Також, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Приписами підпункту 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України визначено, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що серед підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки можуть бути:
- безоплатна передача із земель державної і комунальної власності;
- приватизація земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
- виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Тобто, пряма заборона у підпункті 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК стосується виключно безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт «б» частини 1 статті 81 ЗК), реалізація якої повинна відбуватися в порядку частини 6 статті 118 ЗК.
Однак, вказане обмеження не розповсюджується на приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування (пункт «в» частини 1 статті 81 ЗК) та на виділення в натурі (на місцевості) належної громадянину земельної частки (паю) (пункт «ґ» частини 1 статті 81 ЗК), право на яку вже має громадянин на підставі сертифіката.
Указом Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 було надано початок процесу паювання земель, відповідно до якого паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Тобто землі, які підлягали паюванню, у процесі приватизації підприємств вибули з державної власності та перейшли у колективну.
Паювання земель передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) підтверджувалося сертифікатом. У разі виходу власника земельної частки (паю) з членів відповідного підприємства за його заявою здійснювалося відведення земельної ділянки в натурі і видавався державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Отже, процес виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) по суті передбачав заміну наявного віртуального права (на земельну частку (пай), на набуття реальної (приватної) власності на земельну ділянку (зі встановленими межами).
Таким чином, механізм набуття права власності громадянином України за пунктом «ґ» частини 1 статті 81 ЗК (виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю)) не містить жодних заборон у контексті розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у нездійсненні належного розгляду заяви позивача від 11.08.2023 за вх.№3530 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
З метою належного захисту порушеного права, суд вважає за можливе зобов'язати Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області розглянути заяву позивача від 11.08.2023 за вх.№3530 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та за результатами її розгляду прийняти рішення, відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Частинами 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, враховуючи досліджені матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягуються на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Леоніда Ступницького, 68, с. Оліївка, Житомирська обл., Житомирський р-н,12402, код ЄДРПОУ 04348409) про визнання протиправною бездіяльності та зобов"язання вчинити дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.08.2023 за вх.№3530 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Зобов'язати Оліївську сільську раду Житомирського району Житомирської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2023 за вх.№3530 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та за результатами її розгляду прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду у даній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 12 квітня 2024 року.
Суддя А.В. Горовенко