Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 квітня 2024 року Справа№200/1572/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) матеріали позовної заяви ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 через свого представника, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
визнати протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві щодо припинення нарахування та виплати щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 за період з 01.05.2022 по 31.12.2023.
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити заборгованість ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період починаючи з 01.05.2022р. по 31.12.2023р.
В обґрунтування позову вказано, що позивач є отримувачем страхових виплат та перебував на обліку Лівобережному відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві. З невідомих причин з 01.05.2022 позивачу припинено виплату страхових виплат. Після опрацювання поданої позивачем заяви Головним управлінням продовжено щомісячну страхову виплату з січня 2024 року. Проте заборгованість за період з 01.05.2022 по 31.12.2023 не виплачено із посиланням на відсутність прийнятого Кабінетом Міністрів України окремого порядку про що повідомлено листом від 14.03.2024р. №9416-7547/Ж-02/8-2600/24.
Позивач вважаючи протиправним припинення здійснення страхових виплат, звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою суду від 19.03.2024 позовна заява залишалась без руху, у встановлений судом строк недоліки усунуті.
Ухвалою суду від 26.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано відзив на позовну заяву, де викладено прохання у позові відмовити з огляду наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на обліку та отримував страхові виплати у Лівобережному відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Виплату щомісячних страхових виплат позивачу припинено з 01.05.2022 на підставі отриманої інформації по верифікації страхових виплат, проведеної за допомогою інформаційно-аналітичної платформи електронної верифікації та моніторингу. Також відповідача посилається на отриману інформацію від Державної прикордонної служби про те що позивач перетнув кордон через пункт пропуску «Мілове»
13.01.2024 позивач звернувся до Головного управління із заявою про продовження страхових виплат та надав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.12.2016 № 6660.
Після опрацювання наданої заяви Головним управлінням продовжено щомісячну страхову виплату з січня 2024 року. Стосовно не виплати позивачу щомісячної страхової виплати за минулий період відповідач посилається на відсутність прийнятого Кабінетом Міністрів України окремого порядку.
Фактичні обставини, встановлені судом у справі, такі.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Згідно довідки про взяття на облік особи внутрішньо переміщеної особи від 07.12.2016 № 6660 перемістився в АДРЕСА_1 .
Відповідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 10 ААА № 120675, дата видачі 18.06.2012 встановлено 65% ступінь втрати професійної працездатності.
Згідно листа відповідача 14.03.2024 №9416-7547/Ж-02/8-2600/24 позивачу повідомлено, що за наявною інформацією, позивач перебував на обліку як отримувач щомісячних страхових виплат, які призначаються для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві в Лівобережному відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві. Виплату щомісячних страхових виплат припинено з 01.05.2022 на підставі отриманої інформації по верифікації страхових виплат, проведеної за допомогою «Інформаційно-аналітичної платформи електронної верифікації та моніторингу» відповідно до статті 10 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат». Також отримано повідомлення від Адміністрації Державної прикордонної служби України про те, що Ви перетнули кордон в пункті пропуску «Мілове».
13.01.2024 Ви звернулись до Головного управління із заявою про продовження страхових виплат та надали Після опрацювання наданої 13.01.2024 заяви разом із Довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.12.2016 № 6660 Головним управлінням продовжено щомісячну страхову виплату з січня 2024 року та перераховано на поточний банківський рахунок в АТ «Ощадбанк». Одночасно позивачу повідомлено що провести виплату щомісячної страхової виплати за минулий період буде можливо після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірним питанням у справі є правомірність не виплати заборгованості позивачу.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Щодо строку звернення до суду.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі - Закон № 1105, у редакції, чинній на момент звернення позивача із позовом до суду)
Стаття 41
7. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
З викладеного суд робить висновок, що, оскільки предметом спору є припинення нарахування та виплати страхових виплат особі, яка має на них право з вини уповноваженого органу, то строк звернення у такій справі Законом не обмежується.
Отже, клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає, оскільки строк не пропущено.
Щодо суті спірних правовідносин.
Закон 1105. (у редакції чинній на момент припинення страхових виплат)
Стаття 35.
1. Страхуванню від нещасного випадку підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах;
Усі особи, перелічені у частині першій цієї статті, вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків.
Стаття 46.
1. Страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Стаття 47.
1. Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
Закон України «Про Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03.12.2019 № 324-ІХ (далі - Закон № 324).
Стаття 16. Результати верифікації державних виплат
1. За результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо:
1) проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності;
2) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
2. Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.
3. За результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:
1) призначення (перерахунку) державної виплати;
2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;
3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;
4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.
Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 затверджено Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі - Порядок № 11)
1.12. У разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. У разі підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті. Якщо інформація Міністерства фінансів України не підтверджується, нарахування виплат відновлюється з моменту припинення.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1105 (в редакції Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ) з 01.01.2023 уповноваженим органом управління у системі загальнообов'язкового державного страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.
Висновки суду.
Наявні у справі матеріали дають підстави суду для висновку, що позивачу припинено нарахування та виплату страхових виплат у зв'язку із надходженням від Міністерства фінансів України відомостей за наслідками проведеної верифікації про виїзд позивача за кордон.
При цьому правовою підставою для відповідних дій визначено п. 1.12 Порядку № 11 та ч. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105 (у редакції до 01.01.2023).
Разом із тим, ч. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105 у якості підстави для припинення страхових виплат визначає «в інших випадках, передбачених законодавством», а п. 1.12 Порядку № 11 регулює випадок припинення страхових виплат у зв'язку із надходженням за наслідками проведеної верифікації інформації про неправомірність призначення страхової виплати, у результаті чого приймається постанова про відмову у страховій виплаті.
Однак, суд звертає увагу, що п. 1.12 Порядку № 11 регламентує припинення страхових виплат у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведеної верифікації страхових виплат та у випадку підтвердження інформації щодо неправомірно призначеної виплати видається постанова про відмову у страховій виплаті.
Тобто результати верифікації мають містити відомості, що свідчать про неправомірність саме призначення виплати.
Натомість наявні відомості верифікації не містять інформації про неправомірність призначення страхової виплати. Проте містять лише інформацію про виїзд позивача за кордон.
З викладеного суд робить висновок, що в уповноваженого органу не було підстав для припинення позивачу страхових виплат з підстав передбачених п. 1.12 Порядку № 11 та ч. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105 (у редакції до 01.01.2023).
Крім викладеного, суд звертає увагу на таке.
Фактичною підставою для припинення позивачу страхових виплат є виїзд останнього за кордон, що у правовому контексті відповідає п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105, а саме страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Верховним Судом у постанові від 25.11.2020 у справі № 234/9296/17 у подібних правовідносинах наведено такі правові висновки: «Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно із статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Піклування та захист громадянам України, які перебувають за її межами, гарантовано у частині третій статті 25 Конституції України.
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64 Конституції України).
У частині другій статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, громадяни України мають право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав, в тому числі і права на соціальне забезпечення.
Аналогічні припиненню страхових виплат правові наслідки у вигляді припинення виплати пенсії на весь час перебування (проживання) громадянина України за кордоном передбачені також у пункті 2 частини першої статті 49, статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України зазначені норми були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
У наведеній справі Конституційний Суд України, зокрема, зазначив, що «оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами».
Колегія суддів зауважує, що пенсійні виплати та виплати за іншими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування за правовою природою є тотожними, адже здійснюються в межах окремих видів такого страхування, передбачених частиною першою статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У частинах першій, четвертій статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
ЄСПЛ у справі Pichkur v. Ukraine (№ 10441/06, § 4143, 4749, 53, від 07 листопада 2013 року) зазначив, що якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства. Хоча Перший протокол не включає в себе право на отримання будь-яких видів виплат з соціального страхування, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14. Сторони провадження не оскаржували того, що якби заявник продовжив проживати на території України, він і надалі отримував би пенсію. Із цього випливає, що інтереси заявника належать до сфери застосування статті 1 Першого протоколу та права на майно, яке вона гарантує. Суд зазначає, що заявник скаржився на відмінність у ставленні на основі місця його проживання, що для цілей статті 14 Конвенції становить аспект його особистого статусу. Практикою Суду встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення. У зв'язку з цим Суд зазначає, що органи влади не надали ніякого обґрунтування позбавлення заявника його пенсії лише через те, що він проживав за кордоном. У цьому контексті Суд зазначає, що Уряд не посилався на міркування щодо міжнародного співробітництва з метою обґрунтування поводження з пенсіонерами, які проживають в Україні, в інший спосіб, ніж з тими, які проживають за кордоном. У бу
Результат аналізу наведених положень Конституції України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що:
право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України;
держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами;
громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності;
реєстрація місця проживання чи місця перебування особи за межами України або її відсутність (спірність) не може бути умовою для обмеження реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (перегляду, відтермінування тощо);
не може бути привілеїв чи обмежень у механізмі реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема, за ознаками етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.
У справі, яка розглядається, враховуючи характер відповідних страхових виплат, які призначені позивачу безстроково у зв'язку з втратою працездатності, відповідач не наводить аргументів про те, що наявна вина позивача у припиненні виплати страхових виплат або існує закон, який зобов'язує позивача вживати будь-які дії для їх поновлення, або позивач має альтернативний механізм отримання (компенсації) цих виплат, зокрема за кордоном.
При цьому колегія суддів вважає, що частина перша статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка передбачає припинення страхових виплат на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, суперечить частинам першій, другій статті 24, частині третій статті 25, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 64 Конституції України, тому суд її не застосовує.».
Ухвалою першої колегії суддів першого сенату Конституційного суду від 05.04.2023 у справі № 1-2/2023(104/23) відкрито конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності (конституційності) пункту 1 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Проте, на переконання суду підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України відсутні, оскільки правовою підставою для припинення страхових виплат відповідачем визначено п. 1.12 Порядку № 11 та ч. 6 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105 (у редакції до 01.01.2023), а не п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1105 (у редакції до 01.01.2023).
Невиплатою позивачу страхових виплат за минулий період з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Ураховуючи усе викладене суд дійшов висновку щодо протиправності дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві щодо припинення нарахування та виплати позивачу страхових виплат з 01.05.2022.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.
Суд, дійшовши висновку про задоволення позовних вимог, з урахуванням положень статті 9 КАС України, з метою повного захисту законних прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з огляду на таке.
Згідно встановлених обставин, суд дійшов висновку, про допущену бездіяльність Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягала у не нарахуванні та невиплаті позивачу страхових виплат за спірний минулий період під час їх поновлення з 01.01.2024 яка також підлягає визнанню протиправною, а порушені права - відновленню, шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за період з 01.05.2022 по 31.12.2023.
Судовий збір, сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16 м. Київ, 04053 ЄДРПОУ 42098368 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві щодо припинення нарахування та виплати щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з 01.05.2022.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заборгованості зі страхових виплат за період з 01.05.2022 по 31.12.2023 під час їх поновлення з 01.01.2024.
3обов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі щомісячних страхових виплат за період з 01.05.2022 по 31.12.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, 16 м. Київ, 04053 ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 12 квітня 2024 року.
Суддя І.В. Буряк