12 квітня 2024 року Справа №160/7157/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Рябчук О.С., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: Начальник ГУНП в Дніпропетровській області полковник Ганжа Олександр Олександрович про визнання незаконним та скасування наказу, -
19.03.2024 року за допомогою "Електронної пошти" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: Начальник ГУНП в Дніпропетровській області полковник ОСОБА_2 , в якій позивач просить:
- витребувати у Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Криворізького РУП ГУНП №2001к від 02.11.2023 року;
- визнати незаконним та скасувати наказ №2001к від 02.11.2023 року начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - ОСОБА_2 , про притягнення до дисциплінарної відповідальності, в частині звільнена зі служби інспектора сектору ювенальної превенції відділу відділу превенції Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта ОСОБА_3 ;
- поновити ОСОБА_3 на посаді інспектора сектору ювенальної превенції відділу відділу превенції Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області;
- стягнути з ГУНП в Дніпропетровській області на користь старшого лейтенанта ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.11.2024 року до дня фактичного поновлення на посаді.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику ) учасників справи ( у письмовому провадженні) з 22.04.2024 року за наявними у справі матеріалами та було витребувано додаткові докази у справі.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
10.04.2024 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив проти позову, яким відповідач позовні вимоги заперечує в повному обсязі.
10.04.2024 року Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області було заявлено клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду.
В обґрунтування заявленого клопотання Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області вказує, що позивачем пропущено строк звернення з позовом, оскільки ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Так, з наказом ГУНП від 02.11.2023 року № 2001к ОСОБА_1 ознайомлений 06.11.2023 року під підпис (копія відомості з відміткою про ознайомлення додається). 08.11.2023 року ОСОБА_1 ознайомлений та отримав під підпис копію наказу ГУНП від 07.11.2023 року № 793 о/с (копія наказу № 793 о/с з підписом позивача додається; копія послужного списку з відміткою на першому аркуші про отримання копії наказу та трудової книжки 08.11.2023 року - додані до відзиву). Таким чином вважає, що не пізніше 08.11.2023 року позивач дізнався про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів в частині видання ГУНП наказів від 02.11.2023 року № 2001к, від 07.11.2023 року № 793о/с.
Окрім цього, копії оскаржуваних наказів додатково були направлені позивачеві засобами поштового зв'язку.
Розглянувши заявлене клопотання та доводи в його обґрунтування, суд зазначає наступне.
Суд, вивчивши позовну заяву, встановив, що її подано з порушенням вимог, встановлених ст. 161 КАС України, а саме: не надано суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Необхідною умовою для реалізації права на звернення до адміністративного суду є пред'явлення адміністративного позову шляхом подання позовної заяви із дотриманням вимог, встановлених КАС України, насамперед, статтями 122, 160-161.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, який відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частинами третьою та п'ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Оскільки цей спір виник з приводу звільнення з публічної служби, до спірних відносин застосовується місячний строк звернення до адміністративного суду.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21, проаналізувавши положення частини п'ятої статті 122 КАС України, дійшла висновку, що нею встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, однак такі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Суд зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Так, позивач оскаржує наказ від 02.11.2023 року № 2001к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Криворізького РУП ГУНП». ОСОБА_1 зазначає, що з наказами його не було ознайомлено в встановленому законодавством порядку та не було вручено йому трудову книжку при звільненні.
Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області разом з клопотанням про залишення адміністративного позову без розгляду надано матеріали службового розслідування.
Так, з наказом ГУНП від 02.11.2023 року № 2001к ОСОБА_1 ознайомлений 06.11.2023 року під підпис (копія відомості з відміткою про ознайомлення додається). 08.11.2023 року ОСОБА_1 ознайомлений та отримав під підпис копію наказу ГУНП від 07.11.2023 року № 793 о/с ( копія наказу № 793 о/с з підписом позивача додається; копія послужного списку з відміткою на першому аркуші про отримання копії наказу та трудової книжки 08.11.2023 року - додані до відзиву).
При цьому, з даною позовною заявою звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 19.03.2024 року, про що свідчить відбиток штемпелю вхідної кореспонденції суду.
Позивач, будучи обізнаним зі встановленими процесуальним законодавством строками звернення до суду та підставами для їх поновлення, про що свідчить відповідні посилання на норми законодавства зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду, не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати її процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22.
Суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України”).
Позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних, істотних та непереборних причин, що заважали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду із даним позовом щодо оскарження спірних наказів, зважаючи на те, що Кодексом адміністративного судочинства України обмежено строк на подання адміністративних позовів щодо вказаної категорії справ.
Також, вказані позивачем обставини не звільняють його від необхідності дотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України стосовно врахування обмежених строків звернення до суду із адміністративним позовом, у разі якщо зацікавлена особа бажає та має намір оскаржити рішення суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд звертає увагу, що кожна особа повинна сумлінно користуватись наданими законодавцем правами та, водночас, уникати зловживання такими правами, усвідомлюючи необхідність дотримання принципу правової визначеності, який визначає зміст і спрямованість діяльності держави.
Водночас, клопотання представника відповідача щодо залишення адміністративного позову без розгляду не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не було наведено доказів та підстав в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, викладені позивачем причини поновлення строку в клопотанні не вважаються поважними, оскільки позивачем вказується на порушення строків ознайомлення його суб'єктом владних повноважень з оскаржуваними наказами та не доведення до його відома змісту цих наказів, зокрема позивачем вказується про неотримання ним трудової книжки. Проте, з матеріалів службового розслідування вбачається те, що позивача було вчасно ознайомлено з усіма винесеними наказами, вручено трудову книжку та військовий квиток, про що ним власноручно було вчинено підпис.
Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати можливість позивачу у строк протягом 10-ти днів з дня отримання даної ухвали привести у відповідність до вимог ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву, а саме: надати до суду: заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про залишення позову без розгляду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: Начальник ГУНП в Дніпропетровській області полковник ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу - залишити без руху.
Запропонувати позивачу усунути недоліки позову протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху шляхом надання суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Рябчук