12 квітня 2024 рокуСправа №160/3590/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач-2), у якій позивач просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в ТОВ «ЯВІР» з 02.08.1993 по 30.09.1994 та з 27.10.1999 по 28.11.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2024 №1373 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, та прийняти нове рішення з урахуванням висновків суду в даній справі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2024 №1373 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, та прийняти нове рішення з урахуванням висновків суду в даній справі.
В обґрунтування позову зазначено, що позивачем подано до відповідача-1 заяву про призначення за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV). 01.02.2024 у відповідь на звернення позивача про призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 отримав від відповідача-1 повідомлення, де у розділі «Результат обробки звернення» зазначено «відмовлено». При цьому, оскільки електронна заява, подана до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, розглядалася за екстериторіальним принципом, підстави для відмови зазначено у рішенні ГУ ПФУ у Київській області від 31.01.2024 року №045550023427. У якості причин відмови у рішенні відповідачем-2 зазначено, що заявник не набув необхідного страхового стажу», оскільки страховий стаж складає 27 років 25 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком. При цьому в результаті розгляду документів, доданих позивачем до заяви, до страхового стажу згідно з рішенням відповідача-2 не зараховано періоди, зазначені в дублікаті трудової книжки, а саме періоди роботи у ТОВ «ЯВІР»: з 27.10.1999 по 28.11.2003- оскільки відсутні відомості про застраховану особу згідно довідки ОК-5; з 02.08.1993 по 30.09.1994 згідно з наказами №01-К, №06-К, оскільки накази потребують перевірки. Позивач вважає дії відповідачів протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 12.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
05.03.2024 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 зазначив, що після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію. Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, розгляд документів, наданих для призначення пенсії ОСОБА_1 провадився за принципом «екстериторіальності». Розглянувши надані позивачем документи, ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення №045550023427 від 31.01.2024, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV. Страховий стаж особи становить 27 років 25 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди: згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 з 27.10.1999 по 28.11.2003, оскільки відсутні відомості про застраховану особу згідно довідки ОК-5; з 02.08.1993 по 30.09.1994 згідно наказів № 01-К, № 06-К, оскільки накази потребують перевірки.
08.03.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 підтримує доводи, викладені у позові.
Відповідач-2 відзив до суду не подав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25.01.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV.
За принципом екстериторіальності заяву передано до розгляду до ГУ ПФУ у Київській області.
Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 31.01.2024 №045550023427 відмовлено позивачу у призначенні пенсії. В рішенні встановлено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
- згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 з 27.10.1999 по 28.11.2003, оскільки відсутні відомості про застраховану особу згідно довідки OK-5;
- з 02.08.1993 по 30.09.1994 згідно з наказами №01-К, №06-К, оскільки накази потребують перевірки.
Право на пенсійну виплату за наявного страхового стажу позивач набуде 17.01.2027.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.
У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV
Відповідно до частини статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 62 Закону № 1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 передбачено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 21.02.2000 міститься наступні записи (мовою оригіналу):
ТОВ «ЯВІР»
- 02.08.1993: принят на должность директора;
- 30.09.1994: уволен по собственному желанию ст. 38 КЗоТ Украины;
- 27.10.1999: принят на должность директора;
- 28.11.2003: уволен по собственному желанию ст. 38 КЗоТ Украины.
Також, до матеріалів справи долучено копію протоколу зборів учасників ТОВ «ЯВІР» і статут ТОВ «ЯВІР», в якому серед учасників Товариства є позивач.
Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
На підставі частини 1 статті 16 Закон №1058-IV застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV) незалежно від фінансового стану платника (частини 12 статті 20 Закону № 1058-IV).
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-IV) встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону №2464-IV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
На підставі статті 26 Закону №2464-IV посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
З наведеного випливає, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, розрахунок стажу та пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, страхувальником сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Проте, вказані вимоги закону віповідачем-2 не були враховані та безпідставно не зараховано позивачу до страхового стажу періоду роботи з 27.10.1999 по 28.11.2003, оскільки відсутні відомості про застраховану особу згідно довідки OK-5.
Щодо незарахування позивачу періоду роботи з 02.08.1993 по 30.09.1994 згідно з наказами №01-К, №06-К, оскільки накази потребують перевірки, суд зазначає таке.
Згідно з наказом ТОВ «ЯВІР» №01-к від 02.08.1993 позивач приступає до виконання обов'язків директора ТОВ «ЯВІР» з окладом у відповідності до штатного розпису.
На підставі наказу ТОВ «ЯВІР» №06-к від 30.09.1994 позивача звільнено з посади директора ТОВ «ЯВІР» за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП СРСР.
Питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункт 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
з'ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до частини 1 статті 101 Закону № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії.
Тому, в разі наявності сумніву в достовірності інформації, зазначеної в поданих документах, пенсійний орган має право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Так, з матеріалів справи слідує, що відповідачем-2 всупереч вимогам Закону №1058-IV та Порядку №22-1 не вчинено жодних дій щодо перевірки наказів №01-к від 02.08.1993 та №06-к від 30.09.1994, виданих ТОВ «ЯВІР».
За умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.
Суд зазначає, що проведення відповідних перевірок поданих документів та перевірки інформації, поданої для призначення пенсії, передбачені законодавством та належать до компетенції пенсійних органів.
При цьому суд зауважує, що виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не неможливість проведення перевірки, є підставою для неврахування поданих документів.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №265/4170/17.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про передчасність та протиправність винесення оскаржуваного рішення відповідача-2.
На підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2024 №1373 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, та прийняти нове рішення з урахуванням висновків суду в даній справі, суд зазначає наступне.
Саме ГУ ПФУ у Київській області як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1, є суб'єктом владних повноважень, який має розглянути документи про призначення пенсії позивачу.
Викладене свідчить, що у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення пенсії позивача.
За таких обставин, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.01.2024 №1373 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, з урахуванням висновків суду.
Стосовно вимог позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в ТОВ «ЯВІР» з 02.08.1993 по 30.09.1994 та з 27.10.1999 по 28.11.2003, а також прийняти нове рішення, суд зазначає про передчасність таких вимог. Висновки про зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача та прийняття відповідного рішення, можуть бути зроблені відповідачем-2 лише після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії з дотриманням вимог чинного законодавства та висновків суду.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №ПН3699314 від 07.02.2024.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2, рішенням якого порушено права позивача, в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: вул. Саєнка, 10, м. Фастів, Київська обл., 08500; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22933548) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 31.01.2024 №045550023427 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 25.01.2024 №1373, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар