справа № 462/1121/24
11 квітня 2024 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023140000001223 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , працюючого на посаді водія ТОВ «Ефе Бетон», раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України
встановив:
ОСОБА_4 , будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушив правила дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_7 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України за наступних обставин.
20.12.2023, приблизно о 06:27 год, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Volvo S80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним в правій смузі для руху, а в подальшому в середній по вул. Городоцька, неподалік буд. № 280, ум. Львові в напрямку виїзду з міста порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Розділу 1 п. п. 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху»; «пішохідний перехід»); Розділу 2 п. 2.3 (підпункти «б» та «д» ); Розділу 12 п. п. 12.3; 12.4; 12.9 (підпункт «б»); Розділу 18 п. п. 18.1 та 18.4 ПДР, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись у населеному пункті зі значним перевищенням дозволеної швидкості руху, а саме зі швидкістю 156,6 км/год., наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід, не зменшив швидкості та не здійснив повну зупинку, щоб дати дорогу пішоходу, в результаті чого скоїв на нього наїзд, в той момент, як водій іншого транспортного засобу, що рухався попереду в сусідній лівій крайній смузі для руху почав зменшувати швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом для надання дороги пішоходу ОСОБА_7 , який рухався в межах нерегульованого пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок порушення ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: тупої закритої черепно-мозкової травми у вигляді групи саден на лобі справа, рани на переніссі, дещо правіше серединної лінії з переломом кісток носа, рани на підборідді, крововиливу в м'які покрови голови в лівій скронева-потиличній ділянці, субдуральної гематоми (крововиливу під тверду мозкову оболонку) в правих та лівих тім'янопотиличних ділянках, по конвекситальній поверхні, крововилив під м'які мозкові оболонки, який охоплює праву та ліву лобно-скроневу-тім'яно-потиличну ділянки по конвекситальній поверхні, крововиливів в речовину головного мозку в правій скроневій ділянці та лівій скронева-тім'яній ділянці; тупої травми грудної клітки у вигляді переломів ребер справа: по лопатковій - 9 та по середньо-ключичній -6,7,8 з крововиливами в оточуючі міжреберні м'язи, крововиливу в ділянці медіального краю лопатки; крововиливи підшлункову залозу, кишеня заповнена кров'ю від рівня 4-го поперекового хребця справа та до правого гомілково-ступневого суглобу, відкритого перелому правих велико та малогомілкової кісток з раною в нижній третині правої гомілки по задній поверхні, закритого перелому правої малогомілкової кістки, що призвело до набряку головного мозку, вогнищевої емфіземи в легенях, малокрів'я судин мікроциркуляторного в міокарді, легенях, нерівномірного кровонаповнення в головному мозку, що призвело до його смерті.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, пояснив, що 20.12.2023р. приблизно пів 7 ранку рухався в крайній лівій смузі на автомобілі «Volvo S80» по АДРЕСА_2 в напрямку виїзду з міста, перевищив дозволену швидкість для руху автомобіля та рухався на такому зі швидкістю приблизно 100км/год. Так як попереду нього рухався ще один автомобіль, ОСОБА_4 , перед нерегульованим пішохідним переходом, перелаштувався в крайню праву смугу для руху автомобілів та в останній момент побачив пішохода, який рухався по пішохідному переходу зліва на право відносно напрямку руху автомобілів, обвинувачений хотів його оминути, однак наїзду уникнути не вдалось, та зачепив пішохода правим крилом свого автомобіля. Після цього обвинувачений зупинився, вийшов з авто, підійшов до пішохідного переходу, де побачив чоловіка, який лежав на землі та ледве дихав. Через 10 хвилин на місце події приїхала патрульна поліція. У вчиненому щиро кається, повністю відшкодував потерпілій спричинену шкоду, просить суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.
Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 в тому, що він своїми діями порушив правила дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_7 , і ці його дії кваліфікує його за ч. 2 ст.286 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винуватого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позитивну характеристику за місцем роботи, добровільне відшкодування шкоди потерпілій. Обставину, що пом'якшує покарання, судом визнано щире каяття.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є необережним та тяжким, особу обвинуваченого, обставини справи та наведені вище дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, що відповідатиме поняттю та меті покарання. Разом з тим, враховуючи відсутність обтяжуючої покарання обставини, а також, те, що ОСОБА_4 є особою молодого віку, а також враховуючи досудову доповідь, дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому доходить висновку про можливість звільнення обвинуваченого від призначеного основного покарання із застосування ст. 75 КК України із встановленням йому іспитового строку із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно. Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне позбавити обвинуваченого права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 349, 368-370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 3 (три) роки.
На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Речові докази: - фрагменти пластику та уламки лако-фарбового покриття - знищити.
-автомобіль марки “Volvo S80” НОМЕР_1 , - повернути його власнику.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 21.12.2023р. на автомобіль марки “Volvo S80” НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів в розмірі 31805,76 грн.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, представнику потерпілого.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал вироку міститься в матеріалах справи № 462/1121/24. Вирок не набрав законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: ОСОБА_1