Справа №333/866/24
Провадження №2/333/2119/24
Іменем України
27 березня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Варнавської Л.О.,
за участю секретаря судового засідання Меркулової М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
Представник позивача, адвокат Працевитий Г.О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, відповідно до якого просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича № 23980 від 23.12.2021 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» суми боргу за кредитним договором №276961-КС-001 від 03.04.2021 р. у розмірі 25293,20 грн. Стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816,80 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9529,32 грн.
Вимоги обґрунтовує тим, що 03.04.2021 р. між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" було укладено кредитний договір №276961-КС-001, за умовами якого позичальнику було надано кредит.
З сайту "Автоматизована система виконавчого провадження" Позивачу стало відомо про внесення до реєстру боржників інформації щодо Позивача, в зв'язку з виконанням виконавчого провадження №68425453, виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса.
23.12.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем було вчинено виконавчий напис №23980 про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №276961- КС-001 від 03.04.2021 р. в розмірі 25 293,20 грн.
Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв'язку з чим він підлягає скасуванню, з тієї підстави, що на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З документів, що були надані приватним нотаріусом, можна встановити, що виконавчий напис було вчинено на копії кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, тобто документально доведено, що виконавчий напис вчинено на документі, який не передбачений переліком №1172.
В зв'язку з цим, вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору, який не посвідчено нотаріально, свідчить про незаконність такого виконавчого напису.
Ухвалою Комунарського районного суду від 06.02.2024 року суддя прийняла зазначену цивільну справу за позовною заявою до свого провадження та відкрила провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
16.02.2024 року представником відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надано заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, відповідно до якої зазначено, що відповідач не погоджується із загальною сумою витрат на правову допомогу 9 529,32 грн. та просить суд зменшити її розмір до 2 000,00 грн. посилаючись на сталу судова практика з розгляду даної категорії спорів. Представник зазначає, що витрати вказані позивачем є занадто завищеними, оскільки справа є нескладною, а процесуальні документи є шаблонними. Відповідачем не подавались по даній справі будь-які заяви по суті, а тому фактично у даній справі відсутня змагальність сторін.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, згідно вимог позову просили суд розглянути справу без їх участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням в матеріалах справи, причини неявки суду не відомі. Відповідач не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву.
Треті особи, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. у судове засідання не з'явились, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
23.12.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О.,вчинений виконавчий напис № 23980 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості в розмірі 25293,20 грн.
Зазначеним виконавчим написом задоволено вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» щодо стягнення на його користь з Позивача заборгованості за кредитним договором № 276961-КС-001 від 03.04.2021 року за період з 03.04.2021 року по 26.11.2021 рік. Сума заборгованості, складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 10000 грн., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 13153,20 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 1500 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М.А. на підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження ВП №68425453.
Представником позивача надано копії документів, які містились у виконавчому проваджені:
- Договір про надання кредиту № 276961-КС-001 від 03.04.2021 р.
- виконавчий напис № 23980 від 23.12.2021 р.
Згідно наданих матеріалів не можливо встановити, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу був наданий оригінал кредитного договору, який посвідчений нотаріусом.
Судом встановлено, що виконавчий напис виданий на підставі п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст.254КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 23.12.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 21.09.2021 року у справі № 910/10374/17 та постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі № 158/2157/17.
Крім того, на думку суду, навіть у разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 16.09.2019 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінета Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
З урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року.
Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Позивач зазначає, що заборгованість у виконавчому написі ним оспорюється та не визнається.
Відповідач, в свою чергу, жодних заперечень та доказів на спростування зазначеного не надав.
Так само не надано і розрахунків відповідно до яких можливо б було встановити, що сума заборгованості за кредитним договором становить саме 24653,20 грн.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику, а повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Та обставина, що ОСОБА_4 не отримав письмову вимогу товариства виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Зазначене також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17, від 27.08.2020 р. у справі № 554/6777/17, про які вказувалося вище.
Крім того із наданих матеріалів не можливо встановити, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу був наданий оригінал кредитного договору, який посвідчений нотаріусом.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року при розгляді справи № 305/2082/14-ц.
З оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса вбачається, що сума заборгованості, у тому числі за відсотками, визначена за Кредитним Договором №276961-КС-001 у розмірі 24653,20 грн. за період з 03.04.2021 року по 26.11.2021 рік. Проте термін дії встановлений до 24.07.2021 р.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Тобто, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18).
З огляду на викладене, відповідач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених відсоткам за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
За таких обставин виконавчий напис №23980 від 23.12.2021 року є незаконним та його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Щодо стягнення судових витрат понесених із розглядом справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Позивачем при зверненні до суду із позовною заявою сплачено сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн., за подання позовної заяви та судовий збір у розмірі 605,60 грн. за заяву про забезпечення позову, який підлягає стягненню з відповідача.
Загальна сума витрат по сплаті судового збору становить 1816,80 грн.
Згідно позовної заяви, позивачем в прохальній частині позову було зазначено про стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Розподіл витрат на професійну правничу допомогу внормований статтею 137 ЦПК України.
Як випливає із змісту частини 3 означеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Наведене свідчить, що передумовою для покладення витрат на отримання професійної правничої допомоги є документальне підтвердження цих витрат.
25.01.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги
Повноваження адвоката як представника підтверджуються ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині 4 ст. 62 ЦПК України.
Відповідно до п.3.1. Договору, за послуги щодо надання правової допомоги розмір гонорару визначається та сплачується за погодженням сторін та викладається в додатковому договорі до вказаного договору. Який вважається його невід'ємною частиною.
Гонорар сплачується адвокату в порядку та розмірі що визначені додатковим договором до вказаного договору. Оплата послуг адвоката може бути сплачена готівкою або шляхом здійснення безготівкового платежу на рахунок адвокатського бюро (п.п. 3.2., 3.3. Договору)
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Згідно Додаткового Договору від 25.01.2024 року до договору про надання правової допомоги від 25.01.2024 року вбачається, що вартість однієї години адвоката становить 1000 грн. Відповідно до розділу 1 зазначеного договору Клієнт доручає а адвокат зобов'язується надати правову допомогу з представництва та захисту інтересів Клієнта щодо скасування в судовому порядку виконавчого напису №23980 від 23.12.2021 року а суму 25293,20 грн. Пакет під ключ становить 7000 грн. У зазначений пакет входить: консультація адвоката, підготовка позовної заяви про скасування виконавчого напису, подання позову від імені адвоката, зупинення виконавчого провадження, контроль справи у суді, участь адвоката в судових засіданнях, стягнення витрат на правову допомогу, закінчення виконавчого провадження, стягнення витрат на правову допомогу з кредитора (відповідача). Гонорар адвоката за ведення справи у суді та скасування виконавчого напису нотаріуса становить 10% від суми зазначеної у виконавчому написі (борг 25293,20*10%).
Оплата послуг за дії згідно п. 2.1. цього договору 30.04.2024 р. (п. 3.2. Додаткового Договору)
З урахуванням практики ЄСПЛ при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Представником відповідача ОСОБА_2 заявлено про зменшення витрат на правничу допомогу, з тих підстав, що витрати вказані позивачем є занадто завищеними, оскільки виходячи із предмету позову, справа не є складною, є стала судова практика з розгляду даної категорії спорів, заявлений розмір витрат правничої допомоги є необгрунтованим та являється завищеним. Сума витрат на правничу правову допомогу у розмірі 9529,32 грн. є неспівмірною з ціною позову, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру та підлягає зменшенню до 2000 грн.
Розглянувши доводи сторін та надані докази на підтвердження понесення ОСОБА_1 судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 174 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді, враховуючи обсяг виконаних робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу
Суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій і матеріалів справи, правова позиція була сталою і не зазнавала змін з 2019 року.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 в розмірі 6000 грн.
Керуючись ст.ст. 12-18,76, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микита Андрійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича№ 23980 від 23.12.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості у розмірі 25293,20 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»на користь ОСОБА_1 1816 гривень 80 копійок судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на користь ОСОБА_1 витрати з надання правової допомоги у розмірі 6000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 27.03.2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Л.О. Варнавська