Справа № 344/1196/24
Провадження № 33/4808/385/24
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.
Суддя-доповідач Кукурудз
11 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., з участю захисника Любчика С.Р. в інтересах ОСОБА_1 розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника Любчика С.Р. на постанову Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130, ст.124 КУпАП, -
Вказаною постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124, КУпАП і на підставі ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.
З матеріалів справи, слідує, що ОСОБА_2 19.01.2024 року, 18 год 02 хв., в м. Івано-Франківську по вул. Микитинецька, 7-А, керував транспортним засобом марки "Citroen Xsara Picasso" д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився в встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Крім цього, 19.01.2024 року о 18 год. 02 хв., в м. Івано-Франківську по вул. Микитинецька, 7-А, керуючи транспортним марки "Citroen Xsara Picasso" д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду (металевий паркан), що призвело до механічних пошкоджень автомобіля та пошкодження майна. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.
Оскаржуючи вказану постанову захисник Любчик С.Р. вважає її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також із значними порушеннями процесуальних норм, а тому підлягає скасуванню.
Вказує, що не погоджується із оскаржуваною постановою суду щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності так як суд не з'ясував всіх фактичних обставин справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам та обставинам справи, спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до винесення незаконної постанови суду.
Зазначає, що на відеозаписах нагрудних камер працівників поліції, які наявні в матеріалах справи і які вказані в протоколі, не зафіксовано факт зупинки працівниками патрульної поліції транспортного засобу, не зафіксовано особу водія, який керував цим транспортним засобом під час порушення ПДР.
Переконливих доказів, які б підтвердили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в матеріалах справи не має, а керування особою транспортним засобом є обовязковою складовою обєктивної сторони правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Жодних, відеоматеріалів чи інших належних доказів керування транспортним засобом не має.
Судом першої інстанції прийняте рішення всупереч презумції невинуватості особи, судове рішення грунтується виключно на припущеннях, висновки суду грунтуються на доказах, які суперечать один одному.
Просить постанову суду у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124, ст. 130 ч.1 КУпАП скасувати, провадження щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю події та складу адміністративних правопорушень.
Заслухавши доводи апелянта, перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункти 2.5, 12.1 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ст.130 ч.1, ст. 124, КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Такий висновок судді відповідає фактичним обставинам справи підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у постанові суду доказами, яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності, зокрема протоколами про адміністративні правопорушення серії ААД №611973, ААД №612100, від 19.01.2024 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного спяніння, також водія направлено у заклад охорони здоров'я однак ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан спяніння в вищевказаному медичному закладі.
Зобов'язанням до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №611973, відповідно до якого ОСОБА_1 відсторонений від керування транспортним засобом.
Відеоматеріалами, які були досліджені судом прешої інстанції, Зокрема відповідно до вказаних матеріалів чітко зафіксовано ОСОБА_3 , який маючи ознаки алкогольного сп'яніння від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився в встановленому законом порядку.
Вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.130 ч.1, ст.124, КУпАП доводиться також схемою місця ДТП від 19.01.2024 року, яка досліджувалася судом, на якій чітко зафіксовано розташування транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди та напрямок його руху, та зазначено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу марки отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п.12.1. ПДР України, водій під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху повинен враховувати дорожню обстановку. А також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколів про адміністративні правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження. Навпаки, суд, дослідивши відеоматеріали, встановив, що останні в ході спілкування з ОСОБА_1 виявивши в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, відповідно до законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», запропонували водію проходження огляду щодо визначення стану алкогольного сп'яніння на місці, а після відмови в медичному закладі, від чого ОСОБА_1 відмовився.
Наведені докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та встановленими законом способами, будь які сумніви їх достовірності відсутні.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, та складанні протоколів про адміністративні правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст. 33 КУпАП у межах, установлених КУпАП, з урахуванням характеру вчинених правопорушень, даних про особу порушника, які зазначені у адміністративному протоколі, ступеня вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З урахуванням вищевикладеного, під час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 апеляційним судом не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Інші підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказані й під час перевірки справи в апеляційному суді не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених районним судом обставин події.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Любчика С.Р. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду від 06.03.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ст.124, КУпАП- без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Б.І. Кукурудз