м. Вінниця
10 квітня 2024 р. Справа № 120/18177/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, дій відповідача, що полягають у невизнанні порушень прав засудженого до довічного позбавлення волі на забезпечення належних житлово-побутових та санітарно-епідеміологічних умов тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)".
Відтак, з метою зобов'язання відповідача усунути вищевказані порушення прав засудженого до довічного позбавлення волі, позивач звернувся до суду.
Ухвалою від 07.12.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті справи.
Копію ухвали від 07.12.2023 надіслано Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№1)" в її електронний кабінет та доставлено 08.12.2023 о 19:15, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Проте, у встановлений судом строк Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" відзив на позовну заяву не подала, як і не надходило до суду заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов його тримання у відповідності до вимог чинного законодавства, які визначають умови відбування покарання засуджених до довічного позбавлення волі, 04.11.2021 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 07.04.2023, зокрема, зобов'язано Державну установу «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)" розглянути звернення ОСОБА_1 від 06.08.2021 щодо незабезпечення належних житлових, побутових, санітарно - гігієнічних умов його утримання, із урахуванням висновків суду зроблених у цьому рішенні.
Відповідач на виконання вказаного рішення суду листом від 18.07.2023 № 6/6893 повідомив позивача, що санітарно - побутовий стан камерного приміщення № 133, де утримується засуджений ОСОБА_1 , задовільний та відповідає функціональному призначенню (а.с. 13).
Водночас, Вінницька окружна прокуратура листом від 25.07.2023 № 50-20-21 повідомила позивача, що за результатами проведеної у червні 2023 року перевірки з питань додержання прав засудженого адміністрацією установи виконання покарань, Прокуратурою 26.06.2023 внесено вказівку начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", згідно з якою - невідкладно розглянути дану вказівку та вжити вичерпних заходів, щодо усунення зазначених у ній порушень вимог законодавства, а також недопущення їх у подальшому, у тому числі шляхом переведення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до іншого камерного приміщення, яке відповідає вимогам житлово - побутового та санітарно - епідеміологічного законодавства України (а.с. 14-17).
Позивач вважає дії відповідача, що полягають у невизнанні порушень прав засудженого до довічного позбавлення волі на забезпечення належних житлово-побутових та санітарно-епідеміологічних умов тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" протиправними, тому через представника звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 28 Конституції України ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Згідно зі статтями 2, 3 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст.7 КВК України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КВК України у дільниці посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в ізольованих жилих приміщеннях, а в дільниці посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки у приміщеннях камерного типу.
За приписами ч. 1 ст. 102 КВК України, режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
Частина перша, друга статті 115 КВК України передбачає, зокрема, що особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п'яти квадратних метрів.
Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах - спеціальним одягом і взуттям.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КВК України засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки.
Частиною другою статті 151 КВК України передбачено, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 10-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в'язнями (резолюція 663 CI (XXIV) (995_992) ООН від 30 серпня 1955 року) всі приміщення, якими користуються в'язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу слід звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію. В приміщеннях, де живуть і працюють в'язні: а) вікна повинні мати достатні розміри для того, щоб в'язні могли читати і працювати при денному світлі, і повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від того, є чи немає штучної системи вентиляції; b) штучне освітлення повинне бути достатнім для того, щоб в'язні могли читати і працювати без шкоди для зору. Санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в'язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 Європейських пенітенціарних (в'язничних) правил (Рекомендація № R (2006)2 від 1 лютого 1987 року Комітету Міністрів держав-учасниць) при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту. Утримання ув'язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів.
Пунктом 18 Європейських пенітенціарних (в'язничних) правил встановлено, що у всіх будівлях, де ув'язнені повинні мешкати, працювати або збиратися: a. вікна мусять бути достатньо великими, аби ув'язнені могли читати чи працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та забезпечувався приплив свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря; b. штучне освітлення мусить відповідати загальноприйнятим технічним нормам; c. повинна бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув'язненим негайно встановлювати контакт із персоналом.
З метою встановлення порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Пунктом 1 Розділу XXII Правил № 2823/5 визначено, що для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови. У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні не нижче плюс 18°C. Засуджені забезпечуються триразовим гарячим харчуванням, одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка), натільною білизною та взуттям, а також постільними речами. Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених.
Судом встановлено, що відповідно до листа Вінницької окружної прокуратури від 25.07.2023 № 50-20-21, за результатами проведеної у червні 2023 року перевірки з питань додержання прав засудженого адміністрацією установи виконання покарань, Прокуратурою 26.06.2023 внесено вказівку начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", згідно з якою - невідкладно розглянути дану вказівку та вжити вичерпних заходів, щодо усунення зазначених у ній порушень вимог законодавства, а також недопущення їх у подальшому, у тому числі шляхом переведення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до іншого камерного приміщення, яке відповідає вимогам житлово - побутового та санітарно - епідеміологічного законодавства України.
Разом з цим, згідно листа Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 26.07.2023 № 40652.4/П-27892.25/23/ГТЛ/43.4, на усунення виявлених порушень начальнику установи 27.06.2023 винесено вказівну в порядку ст. 26 Закону України "Про прокуратуру", яка наразі перебуває на розгляді.
У свою чергу, п. 15 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" визначено, що посадові і службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов'язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення.
Проте, відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлово-побутових і санітарно-гігієнічних умов утримання ОСОБА_1 в камерному приміщенні № 133 Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)".
Відтак, відповідач вчинив протиправні дії, що полягають у невизнанні порушень прав засудженого до довічного позбавлення волі на забезпечення належних житлово-побутових та санітарно-епідеміологічних умов тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов'язаних з розглядом справи, а тому судові витрати у даній справі не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)", що полягають у невизнанні порушень прав засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 на забезпечення належних житлово-побутових та санітарно-епідеміологічних умов тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)".
Зобов'язати Державну установу "Вінницька установа виконання покарань (№1)" усунути порушення прав засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 на забезпечення належних житлово-побутових та санітарно-епідеміологічних умов тримання в камерному приміщенні №133 Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)".
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (код ЄДРПОУ - 08562602, вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, 21100)
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна