м. Вінниця
11 квітня 2024 р. Справа № 120/15375/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачки зазначив, що 15 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 21 вересня 2023 року № 024950007823 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Зі змісту такого рішення слідує, що пенсійним органом не зараховано до страхового (трудового) стажу позивачки період її роботи відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 з 15 жовтня 1986 року по 30 листопада 1995 року, оскільки дата заповнення трудової книжки не відповідає періоду роботи, а також не зараховано період здійснення догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за 2004 рік у зв'язку з тим, що для зарахування такого періоду необхідно надати довідку органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги.
Представник позивачки вважає таке рішення пенсійного органу протиправним, у зв'язку із чим звернувся з цим позовом до суду з вимогою скасувати його та зобов'язати відповідача призначити і виплачувати пенсію за віком з часу отримання права на неї, зарахувавши при цьому до страхового стажу періоди роботи позивачки з 15 жовтня 1986 року по 30 листопада 1995 року та період здійснення догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Ухвалою від 10 жовтня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 10 жовтня 2023 року надіслано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області на офіційну електронну адресу 10 жовтня 2023 року о 17 год. 57 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Проте у встановлений судом строк цей відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Водночас 03 листопада 2023 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 15 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності та за наслідками розгляду якої цим пенсійним органом прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 21 вересня 2023 року № 024950007823.
Так, представник цього відповідача зазначив, що страховий стаж позивачки склав 23 роки 09 місяців 06 днів. При цьому до страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 15 жовтня 1986 року по 30 листопада 1995 року відповідно до дублікату трудової книжки від 08 вересня 1996 року серії НОМЕР_2 , оскільки дата заповнення трудової книжки не відповідає періоду роботи (необхідно надати уточнюючі довідки), а також період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2004 рік. Такий період не зараховано, оскільки відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником - за дитиною з інвалідністю, непрацюючою працездатною особою - за особою з інвалідністю І групи або за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за № 1098/12972.
Проте такої довідки позивачкою до заяви долучено не було.
Таким чином, на думку представника цього відповідача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю у позивачки необхідного страхового стажу.
З огляду на викладене представник цього відповідача вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
15 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності таку заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, який рішенням № 024950007823 від 21 вересня 2023 року відмовив в призначенні пенсії за віком.
Зі змісту такого рішення слідує, що для призначення пенсії за віком необхідно мати страховий стаж не менше 30 років. Проте страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 09 місяців 06 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.
Також у рішенні йдеться про те, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:
- період роботи відповідно до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 з 15 жовтня 1986 року по 30 листопада 1995 року, оскільки дата заповнення трудової книжки не відповідає періоду роботи;
- період здійснення догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2004 рік, оскільки для зарахування періоду догляду за дитиною у 2004 році одним з непрацюючих працездатних батьків необхідно надати довідку органу соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги.
Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.
При цьому особливості призначення пенсій за віком визначені розділом ІІІ Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як слідує зі змісту рішення про відмову в призначенні пенсії № 024950007823 від 21 вересня 2023 року, однією з підстав для відмови в її призначенні слугувало незарахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи, що зазначені у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки дата заповнення трудової книжки не відповідає періоду роботи.
Надаючи оцінку таким доводам пенсійного органу, суд зауважує, що порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пунктів 5.1-5.5 Інструкції № 58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані. У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах. У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Не зазначаються у підсумованому загальному стажі роботи, а записуються окремим рядком із посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів, крім відомостей, що передбачені у пункті 2.18 цієї Інструкції, такі записи:
а) про час перебування у народному ополченні та партизанських загонах із зазначенням дати зарахування і дати звільнення із служби;
б) про роботу як члена артілі промислової кооперації.
Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т. інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.
Водночас суд установив, що записи у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_4 викладені з достатньою повнотою та чіткістю, із зазначенням номерів та дат наказів про прийняття та звільнення з роботи, у дублікаті трудової книжки проставлена печатка підприємства.
Отже, на думку суду, наявні у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_4 записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивачки у періоди з 15 жовтня 1986 року по 30 листопада 1995 року, а тому підлягають зарахуванню до її страхового стажу.
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивачки згадуваного вище періоду роботи, відповідач послався на те, що записи до дублікату трудової книжки внесено раніше дати заповнення такої трудової книжки (датою заповнення зазначено 08 вересня 1996 року).
Проте згідно з пунктом 5.2 розділу 5 Інструкції № 58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами.
Такі правила визначені у розділі 2 цієї Інструкції, що має назву "Заповнення трудових книжок".
Пунктом 2.12 Інструкції № 58 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
На думку суду, графа "Дата заповнення", що проставляється у трудовій книжці або в дублікаті трудової книжки, пов'язується з фактичною датою її заповнення, а тому зазначення дати її заповнення "08 вересня 1996 року" насамперед пов'язана з датою заповнення дублікату трудової книжки.
При цьому окрему увагу слід звернути й на те, що відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що обов'язок ведення в тому числі й дубліката трудової книжки покладено на роботодавця, тому неналежне ведення такої не може позбавити працівника права на соціальний захист, зокрема й на отримання пенсійних виплат.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Таким чином, доводи відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи, що зазначені у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_4 , з тих підстав, що записи про такий період роботи внесено до дублікату трудової книжки раніше дати заповнення такого дублікату, є безпідставними.
Також в ході судового розгляду встановлено, що оскаржуваним рішенням до страхового стажу позивачки не зараховано період здійснення нею догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за 2004 рік, оскільки для зарахування такого періоду одним з непрацюючих працездатних батьків необхідно надати довідку органу соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги.
Надаючи оцінку таким твердженням пенсійного органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту "ж" частини 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з абзацом 7 підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 період догляду у 2004 році особою за дитиною до досягнення нею трирічного віку, одним з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником - за дитиною з інвалідністю, непрацюючою працездатною особою - за особою з інвалідністю І групи або за престарілим, який за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, передбаченою додатком 10 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 року за № 1098/12972.
Отже, для зарахування до страхового стажу особи періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2004 році такою особою до пенсійного органу має подаватися довідка органу соціального захисту населення про отримання (неотримання) допомоги, що передбачена додатком 10 до згаданої вище Інструкції № 345.
При цьому судом встановлено, що така довідка не подавалася позивачкою до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії.
Разом із тим в контексті наведеного слід звернути увагу на приписи пункту 4.2 Порядку № 22-1, згідно з якими при прийманні документів працівник сервісного центру:
- ідентифікує заявника (його представника);
- надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
- реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
- уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
- з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;
- повідомляє про необхідність дооформления документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
- сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
- надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
- повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;
- видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
- повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Відтак пенсійний орган при прийнятті документів для призначення пенсії наділений широкими повноваженнями, реалізація яких дозволяє уточнити інформацію в тому числі й шляхом з'ясування у відповідного органу соціального захисту населення факт отримання (неотримання) згадуваної вище допомоги.
Проте пенсійний орган не скористався наданими йому повноваженнями, що встановлені пунктом 4.2 згаданого вище Порядку, для встановлення чи отримувала позивачка у 2004 році допомогу від органу соціального захисту населення та чи має позивачка підстави для зарахування такого періоду до страхового (трудового стажу).
Разом із тим відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За таких обставин слід дійти висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області без з'ясування всіх суттєвих обставин не зарахувало до страхового стажу позивачки період здійснення догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у 2004 році (тобто період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року), проте і суд з огляду на встановлені в ході розгляду цієї справи обставини не може зобов'язати пенсійний орган зарахувати до страхового стажу позивачки такий період.
Відтак, рішення пенсійного органу, що оскаржується, є протиправним та підлягає скасуванню і в частині відмови в призначенні пенсії з підстави незарахування до страхового стажу позивачки періоду здійснення догляду за дитиною до досягнення трирічного віку (тобто увесь 2004 рік).
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 024950007823 від 21 вересня 2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання пенсійний орган призначити позивачці пенсію за віком, то суд зауважує наступне.
Так, вище уже цитувалися положення статті 26 Закону № 1058-IV, згідно з якими право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відтак необхідними умовами для призначення позивачці пенсії за віком є досягнення нею необхідного віку (60 років), а також наявність страхового стажу не менше 30 років.
Так, вік заявниці станом на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком становив 60 років, а підтверджений пенсійним органом страховий стаж складав 23 роки 09 місяців 06 днів, про що зазначено в оскарженому рішенні.
Водночас в ході судового розгляду встановлена протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 024950007823 від 21 вересня 2023 року зокрема і в частині відмови в призначенні пенсії з підстави незарахування до страхового стажу періоду роботи з 15 жовтня 1986 року по 30 листопада 1995 року.
Таким чином, зарахувавши згаданий період роботи позивачки до страхового (трудового) стажу такий буде складати більше 30 років, що свідчить про дотримання і цієї вимоги для призначенні пенсії за віком.
З огляду на встановлені обставини Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області слід зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.
При цьому слід врахувати те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивачка досягла пенсійного віку 22 червня 2023 року, а із заявою про призначення пенсії звернулася 15 вересня 2023 року, тобто в межах строку, що визначений пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, тому пенсію позивачці слід призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 23 червня 2023 року.
Разом із тим вимога щодо зобов'язання відповідача виплачувати пенсію не підлягає задоволенню, адже виплата пенсії здійснюється після її призначення, а тому після призначення пенсії пенсійний орган здійснюватиме її виплату у відповідному розмірі.
Відсутні також підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію позивачці, адже як встановлено судом рішення про відмову в призначенні такої пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, а тому саме цей орган має призначити пенсію позивачці.
Окрім того, оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскарженого рішення в частині незарахування до страхового стажу позивачки періоду здійснення догляду за дитиною до досягнення трирічного віку (а саме увесь 2004 рік), проте для зарахування такого періоду слід отримати відповідну довідку, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому судовому рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1074 гривень, що підтверджується квитанцією від 14 жовтня 2023 року.
Водночас належною сумою, що підлягала сплаті, є 1073,60 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відтак з огляду на те, що позивачкою при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, а тому на її користь слід стягнути 536,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивачка звернулася до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 1073,60 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою.
А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 024950007823 від 21 вересня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області з 23 червня 2023 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового (трудового) стажу період її роботи з 15 жовтня 1986 року по 30 листопада 1995 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 вересня 2023 року про призначення пенсії за віком, врахувавши при цьому правову оцінку, надану в цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 )
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: 40009, м. Суми, вул. С. Бандери, буд. 43; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21108013)
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)
Рішення суду в повному обсязі складено 11.04.2024
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович