Справа № 755/1626/24
"11" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів,
25.01.2024 року позивач звернувся до суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в якому просить суд: розірвати Договір від 20.12.2021 року укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на користь позивача 42466,00 грн.. кошти - сплачені у зв'язку з невиконання ФОП ОСОБА_2 умов Договору від 20.12.12021 року; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 13305,53 грн. та 2530,50 грн. 3 % річних та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 20 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується організувати роботи з виготовлення та передачі у власність ПВХ конструкцій, замовник зобов'язується оплатити і прийняти гтові вироби і роботу згідно умов Договору. Відповідно до п. 2.2. Договору, сума завдатку становила 44588,00 грн.. Виконавець щобов'язувався передати у власність замовника виготовлені вироби в перебіг 21 днів з моменту укладення Договору. У разі, якщо вироби мають нестандартну комплектацію (ламінація, непрямі кути, шпроси, тонування і т.п.), термін передачу у власність замовника виготовлених виробів збільшується до 35 робочих днів. ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором виконала належним чином, сплативши на рахунок виконавця грошову суму у розмірі 42466,00 грн., однак відповідач покладені на нього зобов'язання на даний час не виконав, до виконання зобов'язань за договором не приступив. Позивач намагалась врегулювати спір в позасудовому порядку надіславши на адресу відповідача претензію про повернення грошових коштів та заяву про розірвання договору та повернення грошових коштів з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних збитків.
Ухвалою суду від 29 січня 2024 року, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду про відкриття провадження та копія позовної заяви разом із доданими до неї додатками, яка направлялась на адресу відповідача паовернулась на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», однак, станом на день виготовлення рішення, відповідач процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Договір - усний чи письмовий право чин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
Відповідно до частини першої - другої ст.837 Цивільного кодексу України, За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Судом встановлено, що 20 грудня 2021 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір підряду. (а. с. 8-9)
Згідно п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а виконавець зобов'язується організувати роботи з виготовлення та передачі у власність ПВХ конструкцій за розцінками виконавця відповідно до додатку №2.
Замовник зобов'язується оплатити і прийняти готові вироби і роботу згідно умов договору. (п. 1.2 Договору)
Згідно п. 3.1 Договору, Вартість виробів складає 44588,00 грн.
Після виконання пункту 2.2. Виконавець зобов'язується передати у власність замовника виготовлені вироби у перебігу 21 робочих днів з моменту укладення Договору. У разі, якщо вироби мають нестандартну комплектацію (ламінація, непрямі шпроси, тонування і т.п.) термін передачі у власність замовника виготовлених виробів збільшується до 35 робочих днів.
Частиною 2 ст. 873 ЦК України передбачено, що робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 виконала покладені на неї зобов'язання встановлені Договором підряду від 20.12.2021 року сплативши на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 42466,00 грн., що підтверджується наданою АТ «Сенс Банк» випискою по особовим рахункам. (а. с. 55)
Відповідно до п. 3.7 Договору, зобов'язання виконавця за даним договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання замовником прийому - передачі виробів.
Разом з тим, відповідач покладені на нього зобов'язання за договором підряду не виконав, до цього часу не передав замовлені обумовлені в договорі вироби.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі товарів мають право на державний захист своїх прав; гарантований рівень споживання; належну якість товарів і торговельного обслуговування; безпеку товарів; необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів; відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об'єднання у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Відповідно до положень пункту 4 частини 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Зі змісту правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 червня 2018 року по справі №548/981/15-ц (провадження №14-182цс18) вбачається, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання Договору від 20.12.2021 року укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач до цього часу покладені на нього зобов'язання в частині виготовлення та передачі виробів ПВХ не виконав.
Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
З огляду на те, що відповідач до цього часу покладені на нього зобов'язання в частині виготовлення та передачі виробів ПВХ не виконав, внаслідок чого ним завдано збитків позивачу на суму фактично сплачених грошових коштів за договором підряду, які мають бути повернуті відповідачем для відновлення порушеного права замовника.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Як зазначалось вище, позивач перерахувавала на рахунок відповідача суму завдатку, визначену у п. 2.2 договору на загальну суму 42466,00 грн.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від неповернутої суми попередньої оплати є відповідальністю сторони договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставку відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, банківськими виписками, квитанціями, актами зарахування зустрічних однорідних вимог та актами звіряння взаєморозрахунків.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Отже, у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.
Натомість Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами скаржника про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 грудня 2016 року.
Такий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові №918/631/19 від 22 вересня 2020 року у правовідносинах, щодо повернення авансу та нарахованими на суму авансу трьох відсотків річних та інфляційних збитків.
У договорі підряду встановлений строк виготовлення та передачі у власність ПВХ протягом 21 дня з моменту укладенння договору 20 грудня 2021 року. (п. 3.2 Договору)
Таким чином, строк з якого мають розраховуватись три відсотки річних та інфляційні збитки починається з 10.01.2022 року з наступного дня після сплику строку виготовлення та передачі у власність ПВХ конструкцій та до визначеного позивачем строку у позовній заяві.
З огляду на викладене, перевірши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних збитків, сулд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 13305,53 грн. та 2530,50 грн. 3 % річних є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн. за позовні вимоги майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Як убачається з матеріалів справи 28.11.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Чсинецьким олегом Анатолійовичем укладено Договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до Акту надання послуг від 18 січня 2024 року, адвокатом наведено перелік виконаних робіт, з урахуванням витраченого часу на суму 12 000,00 грн., які оплачено на підставі платіжної інструкції №319від 27 листопада 2023 року.
Таким чином, з урахуванням задоволення позову, суд вважає доведеним, правомірним та співмірним відшкодування відповідачем на користь позивача суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, у розмірі 12000,00 грн., надання та оплата якої підтверджена Договором та платіжним документом про оплату правничої допомоги.
Враховуючи наведене та керуючись, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 509, 526, 610, 611, 901, 902, 906 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів - задовольнити.
Розірвати Договір від 20.12.2021 року укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 42466,00 грн. кошти - сплачені у зв'язку з невиконання умов Договору від 20.12.12021 року, інфляційних втрат у розмірі 13305,53 грн. та 2530,50 грн. 3 % річних, а всього 58302 (п'ятдесят вісім тисяч триста дві) гривні 03 копійки.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 11.04.2024 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 );
Третя особа - Акціонерне товариство «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714)
Суддя -