справа № 365/809/23
провадження № 2/753/4362/24
11 квітня 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Пічкур А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дітьми трьох років, суд -
ОСОБА_1 у грудні 2023 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання як матері дітей (дружини), в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у сумі 5 000 гривень щомісяця до досягнення дітьми: сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
На обґрунтування позову зазначила, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 22 лютого 2022 року, проте шлюбні відносини не склалися, які вони припинили, проживають порізно.
Від тшлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діти проживають разом з нею.
На даний час вона перебуває у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, не працює, отримує соціальну допомогу при народженні двох дітей в сумі 1 720 грн., яких їй не вистачає. Відповідач відмовляється надавати матеріальну допомогу на її утримання як дружини, водночас, у відповідності до ч.2 ст. 84 СК України, має змогу надавати таку матеріальну допомогу на її утримання до досягнення дітьми трьох років, оскільки працює, отримує заробітну плату.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з тих же підстав та просила їх задовольнити.
В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав, зважаючи на його майнові можливості як платника аліментів. Вказав, що його заробітна плата складає 26 000 грн., працює у поліції, інших заробітків не має, щомісячно позивачці у добровільному порядку на двох дітей надає кошти в сумі 9 000 - 10 000 грн. При цьому, позивачкою подано до суду позов про стягнення в нього аліментів на утримання дітей в сумі 10 000 грн., й із урахуванням цієї вимоги, стягнення аліментів на утримання дружини в сумі 5 000 грн., вважає надмірною сумою для його фінансових можливостей (10 000 грн. + 5 000 = 15 000), що складати більше, ніж половину його щомісячного доходу (зароібтної плати) - 26 000 грн.
Відзив на позов не поданий.
Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.
Розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження.
Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22 лютого 2022 року, проте шлюбні відносини припинили, проживають порізно, що ними визнається (а.с.5).
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом з позивачкою (а.с.6, 7).
На даний час позивачка перебуває у відпустці по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, не працює, отримує соціальну допомогу при народженні двох дітей в сумі 1 720 грн. (а.с.15).
Позивачка просить суд стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 5 000 грн. 00 коп. щомісяця до досягнення дітьми трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання позивачки як дружини, не погоджуючись із визначеною позивачкою сумою до стягнення - 5 000 грн. 00 коп., зважаючи на його матеріальний стан (можливості), які становлять 26 000 грн. на місяць, з урахуванням того, що він щомісячно сплачує позивачці на утримання дітей 9 000 - 10 000 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 5 Протоколу N 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом N 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною 2 ст. 18 СК України передбачено, що суд застосовує ті способи захисту прав або інтересів учасників сімейних відносин, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін.
Положеннями ч. 1 ст. 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, необхідною умовою утримання дружини, з якою проживає дитина є можливість чоловіка надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині -матері незалежно від цієї обставини.
Як було встановлено судом, відповідач є батьком двох дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом з позивачкою, позивачка наразі не працює до досягнення дітьми трирічного віку, а отже потребує матеріальної допомоги від батька дітей (чоловіка), що, у свою чергу, є його обов'язком відповідно до вимог ст. 84 СК України.
Також встановлено, що відповідач сплачує кошти (аліменти) у добровільному порядку на утримання таких дітей в сумі 9 000 - 10 000 грн., при цього, позивачкою подано до суду позов до відповідача про стягнення аліментів на утримання дітей в сумі 10 000 грн., що визнається сторонами, розмір заробітної плати відповідача становить 26 000 грн. на місяць, й встановлені обставини судом враховуються при вирішенні цього спору, адже розмір аліментів, які відповідач сплачує та буде сплачувати, становить та становитиме 10 000 грн. й 5 000 грн. - на утримання дружини, складатиме більше 50% від його заробітку (доходу) (10 000 + 5 000 = 15 000 грн.), при заробітку в сумі 26 000 грн.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачка не довела, що відповідач має згідно його матеріального становища, як батко двох неповнотітніх дітей, можливості сплачувати кошти на її утримання як матері дітей у розмірі 5 000 грн., та суд вважає, що розмір аліментів має бути визначений у розмірі 3 000 грн., враховуючи матеріальну можливість такого платника аліментів на утримання дружини.
Отже відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу матері дітей на її утримання у визначеному судом розмірі 3 000 грн. щомісячно до досягнення дітьми трирічного віку, й зазначена сума не буде для відповідача надмірним тягарем, враховуючи розмір його доходів (26 000 грн.), із урахуванням його обов'язку сплачувати аліменти на утримання двох дітей в сумі 10 000 грн. (10 000 грн. + 3 000 грн. = 13 000 грн.), при щомісячному заробітку (доходу) 26 000 грн., що є прийнятним.
Крім того відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення його від обов'язку утримувати дружину, враховуючу ту обставину, що він визнає про матеріальну спроможність сплачувати кошти щомісячно по 10 000 грн. на утримання дітей.
Зважаючи на встановлні обставини, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки як дружини у розмірі 3 000 грн. щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, та до досягнення дітьми трирічного віку.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, які наведені у позові та усних поясненнях сторін, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню; обставини, що вцілому спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах стягнення суми платежу за один місяць.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід також стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 1 073 грн. 60 коп., від сплати якого позивачка звільнена.
На підставі викладеного, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст. ст. 7, 18, 75, 80, 84 СК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дітьми трьох років, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженяця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_2 , аліменти на її утримання як дружини до досягнення дітьми - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років у твердій грошовій сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 (нуль) коп., починаючи з 13 грудня 2023 року.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженяця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , на користь держави 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 (шістдесят) коп. - судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.