Справа № 453/131/19
№ провадження 1-в/453/6/24
02 квітня 2024 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ;
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
захисника - ОСОБА_3 ;
обвинувачена - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому у залі суду у м. Сколе Львівської області клопотання ОСОБА_4 , засудженої вироком Сколівського районного суду Львівської області від 25 січня 2024 року за ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, про надання дозволу на проведення телефонних розмов, -
До Сколівського районного суду Львівської області звернулась з клопотанням про надання дозволу на проведення телефонних розмов через засоби зв'язку «IP телефонія» засуджена ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 190 та ч. 1 ст. 366 КК року.
Ухвалою від 28 лютого 2024 року 2020 року тимчасово залишено засуджену ОСОБА_4 вДУ «Львівська установа виконання покарань № 19» (м. Львів, вул. Городоцька, 20) до завершення судового розгляду її клопотання про надання дозволу на проведення телефонних розмов через засоби зв'язку «IP телефонія».
Розгляд клопотання засудженої про надання дозволу на проведення телефонних розмов через засоби зв'язку «IP телефонія» неодноразово відкладався, востаннє на 02 квітня 2024 року.
В судовому засіданні 02 квітня 2024 року засуджена та її захисник клопотання підтримали, просили таке задоволити.
Розглянувши клопотання, вивчивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку засудженої та ї захисника, суд, вважає, що клопотання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (частина 3 статті 63 Конституції України).
Відповідно до частини 1 статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частини 1, 2 статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що державою гарантовано права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються усіма правами людини та громадянина за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.
Перелік прав та обов'язків засуджених до позбавлення волі наведено у статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, частиною 1 якої визначено, що засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України, в тому числі й здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.
Особливості реалізації права засуджених на телефонні розмови врегульовано статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Частиною 5 указаної статті передбачено, що засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.
Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.
Водночас частиною 8 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.
Згідно з п. 1 глави 4 розділу VII Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14 червня 2019 року, із внесеними змінами, відповідно до статей 59, 107, 110, 151 КВК засудженим, залишеним у СІЗО для роботи з господарського обслуговування; особам, засудженим до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК підлягають направленню до місця відбування покарання; особам, засудженим до позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань; засудженим, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, за винятком осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням, у тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, надається право на телефонні розмови у мережах фіксованого або рухомого (мобільного) зв'язку без обмеження їх кількості під контролем персоналу СІЗО, а також користуватися мережею Інтернет.
Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією СІЗО місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв'язку, які знаходяться на обліку СІЗО.
Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За потреби та за погодженням з адміністрацією СІЗО телефонна розмова може бути надана у будь-який час.
З метою реалізації права на телефонні розмови засуджених тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин.
З дозволу начальника СІЗО, або його заступника, або осіб, які виконують їх обов'язки, телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються прізвище, ім'я, по батькові абонента, ступінь спорідненості, телефонний номер абонента, тривалість розмови.
У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.
Факт телефонної розмови засудженого реєструє молодший інспектор чергової зміни у журналі обліку телефонних розмов засуджених (додаток 23).
Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в інших СІЗО або установах виконання покарань, не дозволяються.
Системний аналіз приписів частини 5 статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України та глави 4 розділу VII Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14 червня 2019 року, свідчить про те, що адміністрація установи виконання покарань забезпечує право засуджених на телефонні розмови, у зв'язку з чим суд вважає, що заява засудженої ОСОБА_4 підлягає задволенню.
Керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_4 , засудженої вироком Сколівського районного суду Львівської області від 25 січня 2024 року за ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, про надання дозволу на проведення телефонних розмов, - задовольнити.
Надати ОСОБА_4 , дозвіл на проведення телефонних розмов у відповідності до положень Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14 червня 2019 року:
-з матір'ю ОСОБА_5 за номером телефону НОМЕР_1 ;
-з сестрою ОСОБА_6 за номером телефону НОМЕР_2 ;
-з захисником ОСОБА_7 за номером телефону НОМЕР_3 .
Скасувати тимчасове залишення ОСОБА_4 у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)» (м. Львів, вул. Городоцька, 20), встановлене ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 28 лютого 2024 року.
Копію ухвали скерувати для виконання до ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 08 квітня 2024 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1