Справа №463/11338/23
Провадження №2/463/615/24
03 квітня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Гирич С. В.
за участю секретаря судового засідання Назара Р.М.
представника позивача ОСОБА_1
в місті Львові
у відкритому судовому засіданні,
розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про скасування арешту на квартиру, -
позивач звернулась до суду із позовом до відповідачів про скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 , який накладений на підставі листа Личаківського районного суду м. Львова №4/Г від 02.06.2000 р.
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Дана квартира належала також на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останньої, 1/5 частки квартири успадкувала її донька - ОСОБА_9 . Ще 1/5 частки квартири, ОСОБА_6 , згідно ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 04.09.2002 р., видано реєстраційне посвідчення на ім'я ОСОБА_9 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9 і вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а саме 2/5 частки квартири. Однак, нотаріус повідомила, що квартира АДРЕСА_1 перебуває під обтяженням, підставою обтяження є лист Личаківського районного суду м.Львова від 02.06.2000 року за №4/Г. Про існування такого листа Личаківського районного суду м. Львова від 02.06.2000 р. про накладення заборони відчуження на майно їй відомо не було.
24.11.2023 року позивач звернулася із заявою вх. 3614/01-17 щодо надання інформації щодо накладення заборони відчуження на належне їй нерухоме майно до Львівського державного нотаріального архіву Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Їй стало відомо, що в провадженні Личаківського районного суду м. Львова справді перебувала цивільна справа №2-526/2000 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Львівської міської адміністрації, Личаківського відділу приватизації майна, ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності. Дану справу було розглянуто і винесено рішення суду, яке набрало законної сили.
Так як дане рішення набрало законної сили, тому подальше існування заходів забезпечення позову є недоцільним. Як вже зазначалось вище, вона є співвласником квартири АДРЕСА_1 , відтак, накладений арешт на дану квартиру, обмежує її права власника та перешкоджає розпорядженню майном, отже підлягає скасуванню.
На сьогодні вона має намір оформити свідоцтво про право на спадщину, проте через наявність арешту на спадкове майно, позбавлена можливості це зробити.
Таким чином, накладений арешт на спадкове майно порушує моє право як спадкоємця, позивача у справі, на отримання свідоцтва про спадщину.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. .
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 цього Кодексу встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 7 лютого 2014 року № 5 визначено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Враховуючи викладене вище, а також беручи до уваги, що на теперішній час відсутні підстави для подальшого існування арешту, а наявність якого перешкоджає в реалізації моїх прав власника майна, просить позов задоволити і скасувати арешт на квартиру.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з аналогічних підстав.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися повторно. Про день, місце, час розгляду справи повідомлені по місцю реєстрації, судові повістки повернулися із відміткою про те, що вони відсутні за вказаною адресою. Судом також проінформовано відповідачів про розгляд справи на сайті суду. А тому суд вважає, що справу слід слухати у їх відсутності і за згоди позивача постановити заочне судове рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд позов задовольняє з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Дана квартира належала також на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Після смерті одного із співвласників - ОСОБА_9 позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а саме 2/5 частки квартири. Однак, нотаріус повідомила, що квартира АДРЕСА_1 перебуває під обтяженням, підставою обтяження є лист Личаківського районного суду м. Львова від 02.06.2000 року за №4/Г.
Як вбачається із долученої копії листа Личаківського районного суду м. Львова від 02.06.2000 року за №4/Г (а.с. 6), дійсно 05.06.2000 року на адресу 1-ї нотаріальної контори поступив цей лист суду, де у зв'язку із розглядом цивільної справи за позовом ОСОБА_11 до Евтухових про визнання недійсною приватизації підвальних приміщень за адресою АДРЕСА_2 суд просив не проводити відчуження у будь-який спосіб приміщення квартири, АДРЕСА_1 до вирішення цього спору. Власниками цієї квартири є ОСОБА_12 та члени її сім'ї: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.8) вбачається, що 03.01.2007 року Першою Львівською нотаріальною конторою зареєстровано обтяження на підставі листа Личаківського районного суду м. Львова від 02.06.2000 року за №4/Г.
Відповідно до положень ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Окрім цього, вказаною статтею визначені підстави для скасування накладеного арешту на майно, в тому числі відповідно до п.6 - отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову. Також ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» перебачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Оскільки в даному випадку судом не постановлялася ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, то скасування заходів забезпечення позову не може бути вчинено. Тому суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 , який накладений на підставі листа Личаківського районного суду м. Львова №4/Г від 02.06.2000 р.
Як вбачається із копії судового рішення у справі №2-526/2000 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Львівської міської адміністрації, Личаківського відділу приватизації майна, ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності (а.с.25), судом дану справу було розглянуто 05.12.2000 року і винесено рішення суду, яке набрало законної сили (а.с.29). При цьому свідоцтво про право власності на спірну квартиру судом не визнавалося недійсним, оскільки спір розглядався з приводу користування підвальним приміщенням.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Виходячи із вказаних норм слід зазначити, що подальше накладення арешту на спірне майно, після вирішення спору судом, порушує права власників квартири АДРЕСА_1 , в тому числі позивача, оскільки це перешкоджає громадянам володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також оформити позивачу спадщину.
У зв'язку із наведеним, позовні вимоги слід задоволити.
Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
позов задоволити.
Скасувати арешт квартири АДРЕСА_1 , який накладений на підставі листа Личаківського районного суду м. Львова №4/Г від 02.06.2000 р.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених цим кодексом не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
відповідачі: ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ;
треті особи: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, код ЄДРПОУ 02899370, місце проживання: м. Львів, вул. Саксаганського, 6.
Дата складення повного тексту судового рішення - 08 квітня 2024 року.
Суддя: Гирич С. В.