Справа № 333/1053/24
Провадження №2-о/333/103/24
09 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: судді Холода Р.С., за участю секретаря судового засідання Марченко В.С., представника заявника ОСОБА_1 , розглянувши заяву ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересовані особи: 1) ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ); 2) районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування (юридична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд.32) про встановлення факту самостійного виховання дитини, -
02.02.2024 року ОСОБА_2 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини, зацікавлені особи: ОСОБА_3 , служба (управління) у справах дітей по Комунарському району Запорізької міської ради.
Свою заяву ОСОБА_2 обґрунтував таким.
З 03.12.2016 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З моменту повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України він добровільно почав нести військову службу у лавах ЗСУ, перебуваючи на багатьох важких напрямках і на сьогодні перебуває на посаді командира гармати військової частини НОМЕР_2 у спеціальному званні - старший сержант.
У той же час його дружина разом із донькою, враховуючи небезпечну ситуацію у державі, виїхали до Німеччини, де ОСОБА_3 захворіла, знаходиться у важкому стані та потребує сторонньої допомоги.
Враховуючи такий стан здоров'я, його дружина на цей час не має можливості опікуватися, утримувати та виховувати дитину, тому 07.01.2024 року доньку було передано через бабусю до України і вона на цей час проживає разом із його матір'ю (бабусею дитини) у м. Запоріжжі.
На сьогодні він єдиний, хто може доглядати та піклуватися за донькою, тому не має можливості продовжувати військову службу.
З усної розмови з юристом військової частини йому стало відомо, що на підставі Акту обстеження житлових умов, проведеного органом опіки та піклування та медичних довідок про стан здоров'я дружини з Німеччини звільнитися з військової служби на підставі п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» неможливо.
Для того, щоб звільнитися з військової служби йому необхідно подати відповідний рапорт командиру військової частини, додати до нього документи, що підтверджують одну із зазначених обставин, що дають право на звільнення, в даному випадку: встановлення факту самостійного виховання дитини.
За таких обставин ОСОБА_2 просить суд встановити вказаний факт, який надасть йому право звільнитися з військової служби.
05.02.2024 року ухвалою суду заява ОСОБА_2 була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.
29.02.2024 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_2 було задоволено: замінено заінтересовану особу - службу (управління) у справах дітей по Комунарському району Запорізької міської ради на районну адміністрацію Запорізької міської ради по Комунарському району як орган опіки та піклування.
У судовому засідання представник заявника ОСОБА_1 підтримала заяву ОСОБА_2 , зазначивши, що фактично останній у зв'язку з виниклими сімейними обставинами звернувся до керівництва військової частини з проханням звільнити його з військової служби.
При цьому він надав: документи, що підтверджують, що він є батьком неповнолітньої ОСОБА_5 ; Акт обстеження умов проживання, де зазначено, що фактично за адресою: АДРЕСА_2 проживає заявник, його дитина - ОСОБА_6 та мати заявника - ОСОБА_7 ; медичні документи на ім'я ОСОБА_3 , в яких вказано про важкий стан здоров'я дружини заявника; Розпорядження районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району №95р від 05.02.2014 року, згідно якого визначено місце проживання дитини - ОСОБА_5 разом із батьком - ОСОБА_2 .
Водночас, керівництво військової частини відмовило у наданні дозволу на звільнення з військової служби, мотивуючи це тим, що необхідно відповідне рішення суду про встановлення факту самостійного утримання дитини.
Суд, вивчивши підстави заяви, вислухавши думку представника заявника, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою в окремому провадженні.
Частина 1 ст. 15 ЦПК України передбачає, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право (правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17).
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово висловилася про те, що інститут окремого провадження та встановлення у цьому провадженні юридичного факту не передбачено для того, щоби вирішувати будь-який спір про право (зокрема й про право на звільнення від військової служби).
На думку суду якщо особа отримала відмову у звільненні від військової служби, навряд чи є підстави стверджувати, що фактично для збирання доказів і оскарження рішення керівництва військової частини (Міністерства оборони України) вона може використовувати можливості окремого провадження у цивільному судочинстві.
В даному випадку встановлення факту самостійного виховання батьком дитини пов'язано із виконанням військового обов'язку та проходженням військової служби та реалізації ним права на звільнення з військової служби.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року (справа № 362/643/21) зазначено, що військова служба є різновидом публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.
Верховний Суд зазначив, що враховуючи те, що із заявником може виникнути спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (про це йшлося у заяві), цей спір може стосуватися публічно-правових відносин, а отже не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Суд звертає увагу, що у цій справі ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту самостійного виховання дитини, з метою (згідно з доводами заявника) отримання такого рішення та надання його керівництву військової частини, що стане підставою для його звільнення з військової служби.
Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимога заяви ОСОБА_2 пов'язана з публічно-правовими відносинами заявника з державою.
Згідно вимог ст.19 КАС України вказана категорія справ належить до компетенції адміністративних судів та має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Пункт п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України передбачає, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про необхідність закрити провадження у справі, оскільки позов подано за спором, що виник з приводу з публічно-правових відносин заявника з державою, тому дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.19 КАС України, ст.ст.15, п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд -
Закрити провадження у справі за заявою ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересовані особи: 1) ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ); 2) Відділ по Комунарському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради (юридична адреса: 69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд.32) про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Роз'яснити заявнику, що за захистом свого порушеного права він може звернутися до адміністративного суду за правилами КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 11.04.2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С.Холод