Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1687/24
Провадження2-а/711/26/24
05 квітня 2024 року Придніпровський районний суд міста Черкаси в складі:
головуючого - судді: Скляренко В.М.
при секретарі: Копаєвій Є.В.
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
його представника Сененко К.В.
представника відповідача Котуха М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 27.02.2024р. з позовом, в якому просив поновити йому строк звернення до суду, скасувати постанову серії ДП18 №524203 від 15.02.2021р., винесену поліцейським взводу №2 роти №1 БУПП в Черкаській області рядовим поліції ОСОБА_2 , якою до позивача застосовано адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Також позивач просив відшкодувати йому за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судові витрати з оплати судового збору в сумі 605,60 грн. та витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що складання постанови про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП відносно позивача є незаконним, оскільки така постанова не відповідає фактичним обставинам події, а також винесена з грубими порушеннями норм чинного законодавства України. В позові зазначається, що 15.02.2021р. позивач знаходився на задньому сидінні автомобіля КІА CERATO, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Черкаси по вул. Чигиринська, 11, разом із своїм товаришем ОСОБА_3 , коли до них о 23год. 33хв. з незрозумілих причин під'їхав поліцейський автомобіль, з якого вийшло два працівники поліції чоловічої статі. Безпосередньо з позивачем працівники поліції розмову не вели та ніяких документів в нього не вимагали, адже вони вважали, що водієм автомобіля був товариш позивача. Позивач стверджує, що в той момент він не керував транспортним засобом, а відтак не порушував ПДР України та не був зобов'язаний мати при собі посвідчення водія. Також позивач стверджує, що в його присутності не здійснювалося розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, не складалося оскаржуваної постанови і йому не було про неї нічого відомо. Додатково позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена інспектором ОСОБА_2 , яка не зупиняла автомобіль, в якому перебував позивач, не підходила до позивача та взагалі не була присутня під час спілкування з поліцейськими. Про наявність оскаржуваної постанови позивачу стало відомо лише 20.02.2024р. під час розгляду судом кримінальної справи №711/2475/21 про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 345 КК України після того, як прокурором було здійснено тимчасовий доступ до речей і документів та отримано копії документів в УПП в Черкаський області серед яких була і копія оскаржуваної постанови. Тож позивач вважає, що пропустив строки на оскарження відповідної постанови з поважних причин, а сама постанова підлягає скасуванню.
29.02.2024р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку позовного провадження з особливостями, визначеними параграфом 2 глави 11 КАС України.
19.03.2024р. від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив проти позову, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у позові. В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на те, що поліцейським не було порушено жодних, передбачених законом вимог щодо порядку та процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП. У відзиві зазначено, що 15.02.2021р. близько 22год. 40хв. інспектори поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали повідомлення про підозрілу поведінку водія автомобіля КІА, д.н.з. НОМЕР_1 . Такий автомобіль було виявлено та зупинено по АДРЕСА_1 . Під час перевірки автомобіля з'ясувалося, що його водієм був ОСОБА_1 , який на вимогу працівників поліції не пред'явив посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб. Для проведення огляду на стан сп'яніння позивача було доставлено до медичного закладу. В подальшому позивач поводився агресивно та наніс тілесні ушкодження працівнику поліції у зв'язку з чим був затриманий та доставлений до Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області для складання адміністративних матеріалів та оформлення документів, пов'язаних із вчиненнях позивачем злочинних діянь. Внаслідок відповідних подій за фактом вчинення позивачем та його товаришем злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, відносно них було розпочате кримінальне провадження. Під час перевірки відомостей про особу позивача було встановлено, що на підставі постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2020р. він був позбавлений права керування транспортними засобами строком на один рік. У зв'язку з встановленням такого факту поліцейський ОСОБА_2 згідно вимог ст. 279 КУпАП, з врахуванням ст. 280 КУпАП та ч. 2 ст. 36 КУпАП, здійснила розгляд справи про адміністративне правопорушення за наслідками якого винесла постанову серії ДП18 №524203 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення на нього стягнення в розмірі 510 грн. Відразу після складання такої постанови позивача було ознайомлено з її змістом, але останній відмовився отримати копію постанови, внаслідок чого така копія постанови наступного дня була направлена позивачу засобами поштового зв'язку. Додатково відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що поліцейський діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, а постанова винесена ним з дотриманням та у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права та є такою, яка не має підстав для скасування, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Разом з відзивом відповідачем подане до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване відсутністю поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
22.03.2024р. від представника позивача - адвокат Сененко К.В., яка діє на підставі ордеру серії СА №1075282 від 21.03.2024р., - на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказується про відсутність в матеріалах справи про адміністративне правопорушення належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування позивачем транспортним засобом, а з наданих відеозаписів неможливо встановити особу, яка перебувала за кермом автомобіля в момент події, яка стала підставою для винесення оскаржуваної постанови. Також представник позивача вказує, що вказаний в оскаржуваній постанові час її винесення (15.12.2021 23год. 28хв.) не відповідає дійсності, оскільки розгляд адміністративних матеріалів відносно позивача відбувався 16.02.2021р. о 04год. 00хв., що підтверджується наданими відповідачем відеозаписами. Акцентується увага, що на наданих відповідачем відеозаписах відсутня процедура розгляду відносно позивача саме оскаржуваної постанови та оголошення її змісту. Окремо у відповіді на відзив зазначається про недопустимість наданих відповідачем відеозаписів, оскільки в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на технічний прилад, яким здійснювалася відео фіксація правопорушення.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові та у відповіді на відзив.
Представник позивача в судовому засіданні також підтримала позовні вимоги та заперечила проти клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Пояснила, що в присутності позивача не складалося ніяких постанов та йому було невідомо про існування оскаржуваної постанови. Про існування такої постанови позивач довідався лише в судовому засіданні під час розгляду судом кримінальної справи за обвинуваченням позивача за ч. 2 ст. 345 КК України та дослідження судом обставин події, що мала місце 15.02.2021р. Зауважила, що факт звернення позивача до відповідача з клопотанням про надання йому копій відеозаписів з приводу такої події не має ніякого значення, оскільки позивач не отримував відповідних копій.
Представник відповідача - Котух М.В. - в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у письмовому відзиві. Окремо наполягав на необхідності ухвалення судом рішення про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин. Пояснив, що на наданих суду відеозаписах чітко видно процедуру розгляду відносно позивача справи про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, оголошення позивача змісту такої постанови та порядку її оскарження. Додатково зауважив, що позивач звертався до Управління патрульної поліції з заявою про надання йому копій відеозаписів події, яка мала місце 15.12.2021р. в період часу з 23год. 34хв. по 04год. 16хв. 16.02.2021р., і такі матеріали були йому надані. Також зазначив, що позивач не отримав копію оскаржуваної постанови засобами поштового зв'язку, оскільки вона повернулась до управління поліції без вручення адресату, чим фактично створив штучні умови для поновлення строку її оскарження.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши надані учасниками справи суду докази, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №524203 від 15.02.2021р. позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, позивач 15.02.2021р. о 23 год. 20 хв. в м. Черкаси по вул. Чигиринська, 11, керував транспортним засобом, автомобілем КІА CERATO, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Придніпровського районного суду Черкаської області від 11.06.2020р.
Копія оскаржуваної постанови не була вручена позивачу відразу після її винесення поліцейським, оскільки він відмовився її отримати, що підтверджується відеозаписом з бодікамери поліцейського.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 зазначив наступне: «...причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».
Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що предметом позовних вимог є оскарження позивачем постанови поліцейського, яка була винесена 15.02.2021р. Позовна заява складена та підписана позивачем 27.02.2024р., тобто після спливу понад трьох років часу.
Як вбачається із заяви про поновлення строку на подання позовної заяви підставою для поновлення строку звернення з позовом до суду позивач зазначає ту обставину, що йому не було відомо про існування оскаржуваної постанови.
Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявні відеозаписи з бодікамери поліцейського, на яких (файл «5_20210216074712000468») наявна фіксація того, як 16.02.2021р. о 04год. 00хв. поліцейський оголошує позивачу зміст постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та порядок її оскарження і пропонує отримати її копію, на що позивач відповідає відмовою і заявляє, що не погоджується з її змістом та підставами її винесення.
Отже, з дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, наданого ГУ НП в Черкаській області разом з відзивом на позовну заяву, очевидним є та обставина, що позивач був присутній під час розгляду працівниками патрульної поліції відносно нього справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 126 КУпАП, а також під час складання адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП, а також те, що позивачу була надана можливість отримати копію оскаржуваної ним постанови та роз'яснено строки і порядок її оскарження.
Додатково судом встановлено, що копія оскаржуваної постанови направлялась позивачу за адресою його місця проживання /а.с. 63-66/.
Також судом встановлено, що 15.03.2021р. позивач звертався до УПП Черкаської області з заявою про надання йому відеозаписів з нагрудних камер поліцейських під час складання ними адміністративних матеріалів, що мали місце 16.02.2021р. з 00год. 10хв. до 06год. 00хв.
Вищевказане в сукупності свідчить, що позивач був присутній при винесенні оскаржуваної постанови від 15.02.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, знав про її існування та не мав перешкод для отримання її копії.
Таким чином, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення мала би бути оскаржена у строк до 26.02.2021р. включно.
Окремо суд бере до уваги, що події, внаслідок яких була винесена оскаржувана постанова, також обумовили здійснення кримінального провадження за наслідками якого відносно позивача було складено обвинувальний акт з обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, що є предметом судового розгляду в рамках кримінальної справи №711/2475/21. Зазначене свідчить, що події, що мали місце між позивачем та працівниками поліції в період часу з 23год. 30хв. 15.02.2021р. до 06год. 00хв. 16.02.2021р. мали для позивача особливий характер і вимагали більшої уваги та сумлінності, зокрема, в питаннях отримання кореспонденції від правоохоронних органів. Діючи добросовісно та розсудливо позивач мав вживати належних заходів для отримання направленої йому за місцем проживання кореспонденції та проявляти заінтересованість у фактичному отриманні такої кореспонденції від органів поліції.
Натомість, з даним позовом позивач звернувся до суду після спливу понад трьох років часу з моменту винесення оскаржуваної постанови, що свідчить про неналежне ставлення позивача до своїх процесуальних прав та обов'язків і порушення визначеного законом порядку звернення до суду.
Будь-яких поважних причин, які б свідчили про відсутність у позивача можливості звернутись до суду з даним позовом у визначений законом десятиденний строк після закінчення його лікування, судом не встановлено.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Згідно ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Також пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин, які б обумовили виправдану необхідність поновлення позивачу строку для звернення до суду з даним позовом, а відтак позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.2, 9, 20, 77, 123, п.8 ч.1 ст.240, ст.ст.241-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 10 квітня 2024 року.
Головуючий: В.М. Скляренко