11.04.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/1207/23
Провадження № 1-в/533/15/24
11 квітня 2024 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області
у складі головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника органу пробації - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання Кременчуцького районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області щодо застосування покарання за наявності кількох вироків відносно:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України; місце народження: село Грунь Охтирського району Сумської області; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; працює трактористом у ПСП «Відродження»; засудженого вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 19.12.2023 (справа № 533/1207/23) за ч. ст. 289 КК України до 3-х років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік; вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 31.01.2024 (справа № 532/127/24) за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 289 КК України зі звільненням від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,
01.04.2024 року до Козельщинського районного суду Полтавської області надійшло клопотання щодо вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків відносно засудженого ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтоване тим, що з 23.01.2024 року засуджений ОСОБА_5 перебуває на обліку в Кременчуцькому районному секторі №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області, оскільки вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2023 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Згідно зі ст.76 КК України на засудженого покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Крім цього, 01.04.2024 до Кременчуцького районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області надійшов на виконання вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Згідно зі ст.76 КК України на засудженого покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
З посиланням на ч. 4 ст. 70, ст. 71, 72 КК України, ст. 380, 537, 539 КПК України орган пробації просив суд вирішити питання про застосування покарання за наявності кількох вироків.
Представник органу пробації у судовому засіданні клопотання підтримала.
Прокурор та представник органу пробації у судовому засіданні просили вирішити питання про застосування покарання за наявності кількох вироків на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення покарань та визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 років, зі звільненням від відбування покарання строком на 2 роки та покладенням обов'язків на підставі ст. 76 КК України.
Засуджений у судовому засіданні просив не позбавляти його волі та дозволити й надалі періодично з'являтися для реєстрації до органу пробації.
Суд, вислухавши представника органу пробації, думку прокурора, засудженого, та вивчивши матеріали клопотання, установив таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених, зокрема, пунктом 11 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу, а саме про застосування покарання за наявності кількох вироків.
З матеріалів клопотання вбачається, що вироком Козельщинського районного суду Полтавської області 19 грудня 2023 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.
Судом також встановлено, що вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2024 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
З вироку Кобеляцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2024 року також убачається, що ОСОБА_5 засуджений за кримінальне правопорушення, яке він вчинив 31.10.2023, тобто до ухвалення вироку Козельщинським районним судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Отже у даному випадку підлягає застосуванню ч. 4 ст. 70 КК України. Посилання органу пробації на ст. 71 КК України, яка визначає правила призначення покарання за сукупністю вироків є помилковим. Так само як і на ст. 380 КПК України, що встановлює порядок роз'яснення судового рішення.
У постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17 (провадження № 51-2631 кмо19) Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила такий правовий висновок:
«Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.
Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.»
Об'єднана палата виходила з того, що самостійне виконання вироків порушує приписи ч. 4 ст. 70 КК, які не визначають відмінних варіантів призначення покарання залежно від того, чи застосовано при призначенні покарання звільнення від його відбування з випробуванням. Закон про кримінальну відповідальність в ч. 1 ст. 70 КК встановив три альтернативних способи призначення покарання: поглинання менш суворого більш суворим, повне складання покарань, часткове складання покарань. Зміст ст. 70 КК не передбачає самостійного виконання вироків.
Системне тлумачення закону про кримінальну відповідальність дає підстави для висновку, що в основу рішення про те, чи може суд при призначенні покарання за сукупністю злочинів, якщо про один із них стало відомо після ухвалення вироку, яким особу засуджено до покарання від відбування якого її звільнено з іспитовим строком, призначити остаточне покарання та звільнити від його відбування з іспитовим строком мають бути покладені засади, визначені статтями 11, 50 КК, механізми реалізації яких закладені в нормах, передбачених статтями 65-87 КК, зокрема і ст. 75 цього Кодексу.
Логіка закону про кримінальну відповідальність у цьому контексті полягає в тому, що призначення покарання особі, яка вчинила більше одного злочину, за жоден із яких вона не була притягнута до відповідальності до ухвалення вироку, має передбачати оцінку всієї сукупності злочинів, вчинених до ухвалення вироку, оскільки така сукупність визначальною мірою характеризує ступінь суспільної небезпечності як винуватої особи, так і вчинених нею злочинів, належна оцінка чого є передумовою обрання як форми реалізації кримінальної відповідальності, так і належного заходу кримінально-правового впливу.
У свою чергу, штучний розрив такої сукупної оцінки злочинів, наслідком якого є ізольована їх оцінка за різними вироками, якщо про один із них стало відомо після ухвалення першого вироку, яким винуватого засуджено до покарання від відбування якого звільнено з іспитовим строком, вочевидь, не узгоджується із логікою закону про кримінальну відповідальність щодо кримінально-правової оцінки злочинних діянь та винуватої особи в контексті положень статей 50, 65, 75 КК.
Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду виявлене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Суд доходить такого висновку на підставі тих відомостей, які оцінює на момент ухвалення вироку, зокрема, відомостей про вчинений особою злочин (злочини). Разом із тим, вчинення особою не одного, а двох і більше злочинів, може мати визначальний вплив на зміст висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, вид і розмір призначеного покарання.
Саме тому суд, при призначенні покарання за злочин (злочини), про який (які) стало відомо після ухвалення першого вироку, яким призначено покарання від відбування якого особу звільнено згідно з положеннями ст. 75 КК, має вирішити питання про можливість звільнення від відбування покарання з іспитовим строком із урахуванням всіх вчинених злочинів.
При цьому слід виходити з того, що статтями 70, 72, 75-78 КК не передбачено повне або часткове складання, поглинання іспитового строку. Зазначені в ст. 70 КК правила застосовуються лише до покарань. Дійшовши висновку про можливість виправлення особи без реального відбування покарання та призначивши іспитовий строк при звільненні від його відбування, суд має керуватися виключно положеннями ст. 75 КК, вмотивувавши своє рішення щодо цього.
При призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, суд, виклавши відповідні мотиви, має встановити тривалість іспитового строку (в межах визначених ст. 75 КК), з урахуванням кількості вчинених злочинів, форми вини, виду умислу чи необережності, мотивів та мети, якими керувався винуватий, стадії вчинення злочину, конструкції складу злочину (формальний, матеріальний, усічений), характеру та ступеню суспільної небезпеки вчинених злочинів та особи обвинуваченого, форми та виду співучасті, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, тощо.
Перебіг іспитового строку починається з моменту проголошення вироку (ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України). Протягом іспитового строку засуджена особа є судимою (ст.88 КК) й у разі вчинення протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК.
Отже, з метою забезпечення правильного та зрозумілого виконання ухвалених стосовно засудженого вироків суду та недопущення порушення конституційних прав засудженого під час їх виконання, ураховуючи неможливість погіршення становища засудженого під час процедури вирішення питання про застосування покарання за наявності кількох вироків відносно нього, суд вважає, що слід вирішити це питання з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України.
З цією метою доцільно обрати спосіб поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки способи повного або часткового складання покарань неминуче призведуть до погіршення становища засудженого.
Що стосується звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, то на переконання суду іспитовий строк, який слід встановити засудженому, виходячи з обставин, встановлених в обох вироках, має складати 2 роки з покладенням обов'язків, визначених ч. 1, п. п. ч. 3 ст. 76 КК України.
Керуючись ст.70, 75, 76 КК України, ст. 537, 539 КПК України, правовими висновками Верховного Суду, наведеними в мотивувальній частині ухвали, суд
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у відповідності до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2023 року (справа № 533/1207/23) більш суворим покаранням за вироком Кобеляцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2024 року (справа № 532/127/24), призначивши йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням зі встановленням іспитового строку 2 роки.
Перебіг іспитового строку починається з моменту проголошення вироку Кобеляцьким районним судом Полтавської області від 31.01.2024.
Згідно зі ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1