Справа № 595/505/24
Провадження № 2-а/595/24/2024
10.04.2024
м. Бучач
Бучацький районний суд Тернопільської області
В складі
головуючого судді Содомори Р.О.,
при секретарі Присташ П.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1580380 від 04.03.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 04.03.2024 поліцейським СРПП ВП №2 Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №1580380 згідно якої накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн., згідно ч.1 ст.122 КУпАП України. В постанові зазначено, що він здійснив зупинку ТЗ ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 10.9 (и) ПДР України. Вважає дану постанову незаконною і необґрунтованою, оскільки 04.03.2024 він жодних правил дорожнього руху не порушував, доказів протилежного немає. За відсутності доказів вчинення зі сторони позивача адміністративного правопорушення його вина є недоведеною, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як така, що є протиправною та винесена за відсутності підстав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просить суд розглядати справу у його відсутності та відсутності позивача.
20 березня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позов, згідно якого представник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області позов заперечує, зазначає, що 04.03.2024 по вул. Генерала Шухевича в м. Бучач, Чортківського району, Тернопільської області, позивач керуючи транспортним засобом марки «Вольво », д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9.и ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП. Під час здійснення патрулювання поліцейськими ВП № 2 (м.Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області було помічено даний транспортний засіб, який здійснив зупинку з порушенням п.15 ПДР України по вул. Генерала Шухевича в м. Бучач, Тернопільської області. Тому ними було прийнято рішення про з'ясування обставин здійснення позивачем даного правопорушення. Факт вчинення правопорушення підтверджується відео з нагрудної камери працівників поліції, де зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 вимог п.15 ПДР України. Враховуючи вищезазначене порушення інспектором ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області сержантом поліції Борисом В.Б. було винесено на позивача постанову серії ЕНА № 1580380 за ч.1 ст.122 КУпАП, згідно з якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Просить в позові відмовити через його безпідставність. Також, просить суд розглядати справу у відсутності представника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з постанови серії ЕНА № 1580380 від 04.03.2024, ОСОБА_1 04.03.2024 о 09:59:04 в м.Бучач, вул.Генерала Шухевича, здійснив зупинку ТЗ ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушив п.15.9.и ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за що його притягнуто до відповідальності у виді штрафу в дохід держави у розмірі 510 грн.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України від 30 червня 1993 року № 3353 «Про дорожній рух», встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
В оскаржуваній постанові поліцейським зазначено, що ОСОБА_1 , в порушення вимог п.15.9 (и)Правил дорожнього руху України, здійснив зупинку ТЗ ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
Слід зазначити, що кваліфікація правопорушення - це правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення правових (юридично значущих) ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу правопорушення, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За своєю суттю і змістом кваліфікація правопорушення завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування процесуальними засобами двох важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом правопорушення) протиправного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу правопорушення, передбаченого відповідною нормою.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, полягає у перевищенні встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Так, поліцейські встановили в діях позивача міститься порушення пункту 15.9 (и) ПДР України, яким передбачено, що зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, що послужило притягненню його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП.
Аналізуючи вищенаведене, судом встановлено, що відповідачем невірно було кваліфіковано порушення позивачем саме п.15.9 (и) ПДР, оскільки цим пунктом водієві забороняється зупинка ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, тоді як із відеозапису, який доданий до відзиву на позовну заяву вбачається, що працівники поліції мали кваліфікувати порушення позивача за п.15.9 (ґ), яким зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису, слідує, що, ОСОБА_1 не допускав порушення положень саме п.15.9 (и) ПДР України.
За таких обставин, виключається і можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, оскільки підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за вказаною нормою є порушення ПДР України.
Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив заслухати в якості свідка інспектора СРПП ВП №2 (м.Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Бориса В.Б., проте, в обґрунтування такого клопотання не зазначив, які обставини свідок може додатково повідомити суду, окрім тих, які зазначені ним в постанові.
Крім цього, як установлено судом вище, жодних інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП відповідачем суду не надано.
Разом з тим Верховний Суд у постанові від 29.04.2020, ухваленій у справі № 161/5372/17, зазначив, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися, для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.
Натомість на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
З урахуванням викладеного суд не вбачав підстав для задоволення клопотання про виклик свідка та здійснював розгляд справі на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до частин 1-3 статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Останній у справі, що розглядається, не довів правомірності свого рішення, яке оскаржує позивач.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що постанова ЕНА № 1580380 від 04.03.2024 про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.8,9,10,20,47,77,90,210-211,241-246 КАС України, ст.ст. 251,252,245,256,258,268,276,277,280,283,288,289 КУпАП, ст.19 Конституції України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА № 1580380, винесену 04.03.2024, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десяти денний строк з дня проголошення рішення суду.
Суддя: Р. О. Содомора