490/1626/24 від08.04.2024
нп 3/490/1380/2024
08 квітня 2024 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Спінчевській Н.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Миколаївського районного управління ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на ДП «Зоря-Машпроект»,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1732 КУпАП,
Згідно протоколу серії ВАД №358193 від 10 лютого 2024 року, 10.02.2024 приблизно о 22 годині 46 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги термінового заборонного припису АА063788 від 10.02.2024 про заборону в будь-який спосіб контактувати з громадянкою ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство, за ознакою не виконання вимог термінового заборонного припису, правопорушення вчинив повторно протягом року, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.1732 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, просив про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами справи, вину у вчиненному не визнав.
Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, просила про розгляд справи за її відсутністю та визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення.
Дослідивши всі зібрані по справі докази, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.
Частиною 1ст.1732 КУПАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно ч.2 ст.1732 КУпАП передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 10.02.2024 приблизно о 22 годині 46 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги термінового заборонного припису АА063788 від 10.02.2024 про заборону в будь-який спосіб контактувати з громадянкою ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство, за ознакою не виконання вимог термінового заборонного припису, правопорушення вчинив повторно протягом року.
Так, з пояснень потерпілої ОСОБА_2 , вбачається, що 10.02.2024 о 22 годині 46 хвилин ОСОБА_1 порушив терміновий заборонний приписАА063788 від 10.02.2024, а саме спілкувався з потерпілою та знімав її на камеру свого мобільного телефону, у зв'язку з чим,ОСОБА_2 викликала працівників поліції.
Проте, ОСОБА_1 в своїх поясненнях вказане повністю заперечував та пояснив, що з потерпілою не контактував. Зазначив, що 10.02.2024 о 19 годині працівниками поліції було складено терміновий заборонний припис, стосовно нього та стосовно ОСОБА_2 , а саме щодо заборони в будь-який спосіб контактувати один з одним.
Під час складання вказаного термінового заборонного припису, працівником було роз'яснено ОСОБА_1 про заборону фізично контактувати з потерпілою та виражатися нецензурною лайкою на її адресу. Проте, ОСОБА_2 вимкнула з розетки аккумулятор ОСОБА_1 , чим спровокувала останнього на те, що йому довелось заговорити з потерпілою, при цьому ОСОБА_1 не ображав потерпілу.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що між потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мав місце обопільний конфлікт, який виник з побутових причин, оскільки вони являються колишнім подружжям та проживають разом, оскільки не мають іншого житла.
З пояснень учасників справи не можливо встановити хто саме його спровокував та порушив терміновий заборонний припис, чи були спроби уникнути цього конфлікту, чи навпаки потерпіла ОСОБА_2 своїми діями провокувала та продовжила конфлікт.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016року) Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до рішень ЄСПЛ у справах Малофеєва проти Росії та Карєлін проти Росії, у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає усіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа належним чином не може підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін (оскільки фактично суд перебирає на себе не властиву йому функцію обвинувачення), що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, і у такому разі справа має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Вказане вище в сукупності дає підстави для висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1732 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Проаналізувавши викладені обставини та матеріали справи про адміністративне правопорушення, враховуючи відсутність доказів невиконання ОСОБА_1 термінового заборонного припису, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з причини відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1732 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.1732 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя В.Л. Лященко