05 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/30004/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 ( суддя першої інстанції Рябчук О.С.) в адміністративній справі №160/30004/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕНДІ ПАК” до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕНДІ ПАК" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпровської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08.11.2023 № UA110140/2023/000140/1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару, придбаного за умовами Контракту від 12.12.2022 № 2022-2023/DP, укладеного між позивачем/покупцем та іноземною компанією від 12.12.2022 № 2022-2023/DP, позивач подав 07.11.2023 року до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №23UА110140009517U7, а також всі передбачені митним законодавством обов'язкові документи. Митна вартість придбаного товару визначена позивачем за основним методом, передбаченим Митним кодексом України, а саме - за ціною договору. Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та виніс рішення №UA110140/2023/000140/1 від 08.11.2023 про її коригування, за яким митну вартість товару визначено за резервним методом.
Також позивач додатково зазначив про те, що оскаржуване рішення Дніпровської митниці є протиправним, оскільки воно прийняте з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання. А тому такі рішення підлягають скасуванню. Вважаючи, що ним було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, позивач не погоджується з винесеним рішенням про коригування митної вартості товару та просить його скасувати, про що звернувся з цим позовом до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Аргументи, наведені митницею в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЕНДІ ПАК” уклало контракт від 12.12.2022 № 2022-2023/DP та додаток від 19.08.2023 № 9, додаток від 28.09.2023 № 9-2 та додаток від 04.10.2023 № 9-3 з “VEDHAA POLYPACK LLP” Китай на закупівлю товару - мішки пакувальні полотняного переплетення зі стрічок з поліпропілену. За період з 07.11.2023р. по 08.11.2023р. товар надійшов до м. Дніпро Україна. Умови поставки CIF Constanta (Румунія) - згідно додатку від 28.09.2023 № 9-2.
Особою відповідальною за декларування згідно договору доручення про надання послуг митного брокера № 31/10/2022-1 від 31.10.2022, визначено ТОВ "ІНТЕР БРОК СЕРВІС".
Декларантом до митного контролю та оформлення за ЕМД 23UA110140009517U7 від 07.11.2023 заявлено партію товару, імпортовану за зазначеними контрактом, додатками, інвойсом від 04.10.2023 N EXP/VP/28/2023-24 та CMR від 02.11.2023 N 6928. До декларації надано наступні документи:
1. Зовнішньоекономічний контракт від 12.12.2022 №2022-2023/DP,
2. Доповнення до контракту від 19.08.2023 N 9,
3. Доповнення до контракту від 28.09.2023 N 9-2,
4. Інвойс-проформа від 19.08.2023 N PI/2023-2024/DP/03,
5. Інвойс-проформа від 28.09.2023 N PI/2023-2024/DP/03-2,
6. Інвойс від 04.10.2023 N EXP/VP/28/2023-24,
7. Платіжна доручення в іноземній валюті від 23.08.2023 N 25,
8. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 02.10.2023 N 28,
9. Страховий поліс від 04.10.2023 N 6520011433/MUM/MARCERT/20289/870,
10. Коносамент від 19.10.2023 N 231777353,
11. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 06.02.2023 N ТЕО
43704891,
12. Довідка про транспортні витрати від 02.11.2023 N 11301,
13. Рахунок на оплату транспортно-експедиторських витрат від 02.11.2023 N 7195,
14. Транзитна декларація Т1 від 01.11.2023 N 23ROCT190000730057.
1-11 Комерційні та товаросупровідні документи що підтверджують вартість всього товару (6 контейнерів) на умовах CIF Constanta (Румунія).
12-14 транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару за маршрутом Constanta (Румунія)-кордон-Дніпро (Україна).
Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів було вивчено документи подані декларантом для здійснення митного оформлення, та встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: за інформацією графи 44 ЕМД від 07.11.2023 №23UA110140009517U7, поставка товару №1 здійснюється на підставі Проформи-інвойс (код 0325) під номером “PI/2023-2024/DP/03” від 19.08.2023, однак, під цим номером надано інший документ з іншою датою, заявлений документ (код 0325) під номером “PI/2023-2024/DP/03-2” від 28.09.2023, однак, доданий документ має інший номер та дату. 2. наданий декларантом до митного контролю товару Додаток № 9 (код документу 4103), має різні номери: англійський варіант “Annex No. 9 dd 19.08.2023 to Contract No. 2022-2023/DP dd 12.12.2022”, український переклад вказує на інший номер документу: “Додаток № 8 від 19.08.2023 до Контракту № 2022- 2023/DP від 12.12.2022”. 3. До митного оформлення надано транспортний документ Рахунок-фактура № 7195 від 02.11.2023, виданий ТОВ “КОНСОЛЬЛАЙН” (ЄДРПОУ 44703904), хоча перевезення здійснене іншим перевізником - ПП СЕРДЮК ПЕТРО (ЄДРПОУ 2601222871) згідно CMR № 6928 від 02.11.2023. Договір про перевезення між ТОВ “КОНСОЛЬЛАЙН” та ПП СЕРДЮК ПЕТРО до митного оформлення не наданий.
У зв'язку з тим, що документи, які були надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх необхідних відомостей стосовно складової митної вартості, відповідач запропонував декларанту надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 9) копію митної декларації країни відправлення; 10) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу відповідача декларантом надано 07.11.2023 Специфікації № 9-3 від 04.10.2023; Договір ТЕО №44703904 від 28.10.2022; Договір ТЕО № 1408023 від 14.08.2023; Договір ТЕО № 44962667 від 27.01.2023; Заявку № 9 до Договору ТЕО № ТЕО4370489 від 06.02.2023.
За наявності зазначеної відповіді та відповідно до приписів ч. 6 ст. 54 МК України відповідач прийняв рішення про відмову у митному оформленні товарів за митною вартістю, заявленою декларантом. Так, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів: №UA110140/2023/000140/2 від 08.11.2023 відповідно до статті 64 МК України з наступним обґрунтуванням:
1) Згідно п. 4.1 Договору транспортно-експедиторського обслуговування № ТЕО43704891 від 06.02.2023 “розрахунки здійснюються на умовах 100% передоплати відповідно до виставлених Експедитором рахунків шляхом безготівкового переказу з рахунку клієнта на рахунок експедитора протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання рахунку електронною поштою”. Враховуючи вищевикладене, оплату за перевезення вантажу вже здійснено. Але на підтвердження транспортних витрат платіжні документи до митного контролю не надавались;
2) В наданому декларантом інвойсі № EXP/VP/28/2023-24 від 04.10.2023 зазначено номер контракту 2022-2023/DP від 12.12.2022, але відсутнє посилання на специфікацію всупереч умовам п. 1.1 Зовнішньоекономічного контракту від 12.12.2022 № 2022-2023/DP, яким визначено, що кількість, асортимент і ціни, вказуються у Додатку, який є невід'ємною частиною Контракту;
3) Рахунок-фактура від 02.11.2023 № 7195 сформований ТОВ “КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА”, не містить інформації щодо маршруту транспортування вантажу. Вищезазначене не дає можливості упевнитися, що зазначені рахунки ТОВ “КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА” від 02.11.2023 № 7195 стосується задекларованих товарів;
4) Згідно п.п. 2.3.1. пункту 2.3 розділу 2 зовнішньоекономічного контракту від 12.12.2022 № 2022-2023/DP умовами оплати є “передплата - 30% суми контракту, післяоплата - 70% по виготовленню та/або наявності товару на складі Продавця, про що Покупець повідомляється відповідним листом на електронну адресу”.
Задекларована вартість товару за Інвойсом № EXP/VP/28/2023-24 від 04.10.2023 складає 34912,00 доларів США. До митного контролю подано “Платіжне доручення в іноземній валюті” від 23.08.2023 № 25 на суму 10124,70 доларів США та “Платіжне доручення в іноземній валюті” від 02.10.2023 № 28 на суму 24949,3 доларів США. Графи “Призначення платежу” платіжних інструкцій міститься посилання лише на Контракт від 12.12.2022 № 2022-2023/DP, без зазначення Специфікації. Сумарно за двома Платіжними інструкціями ТОВ "ДЕНДІ ПАК" перерахувало валюту у сумі 35074.00 доларів США, але вказана сума перевищує фактурну вартість задекларованого товару - 34912,00 доларів США (графа 22 ЕМД).
5) Документи, надані до митного оформлення не підтверджують, що VEDHAA POLYPACK LLP (Survey no. 111 P1-P2, Rajpar-Nasitpar Road, At.Nasitpar, Ta. Tankara, Dist. Morbi, Gujarat, India-363641) є саме виробником товарів, заявлених за ЕМД від 07.11.2023 №23UA110140009517U7. VEDHAA POLYPACK LLP має ознаки підприємства, що приймає участь у зовнішньоекономічній операції лише як підприємство - продавець.
У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товару відповідач провів аналіз баз даних ЄАІС Держмитслужби, з урахуванням вимог пункту 1 статті 55 МКУ, та встановлено, що рівень митної вартості товарів у максимально наближений до митного оформлення час є більшим, з заявленої декларантом подібних (аналогічних) товарів: “Мішки пакувальні з поліпропіленових стрічок” за ЕМД від 23.10.2023 № 23UA500130022545U7 та ЕМД від 18.10.2023 № 23UA500130022276U8 на рівні: - 2.56 дол. США/кг.
Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частиною 4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.
Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов'язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Зокрема, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що декларантом не підтвердження митної вартості надано:1. Зовнішньоекономічний контракт від 12.12.2022 №2022-2023/DP, 2. Доповнення до контракту від 19.08.2023 N 9, 3. Доповнення до контракту від 28.09.2023 N 9-2, 4. Інвойс-проформа від 19.08.2023 N PI/2023-2024/DP/03, 5. Інвойс-проформа від 28.09.2023 N PI/2023-2024/DP/03-2, 6. Інвойс від 04.10.2023 N EXP/VP/28/2023-24, 7. Платіжна доручення в іноземній валюті від 23.08.2023 N 25, 8. Платіжна інструкція в іноземній валюті від 02.10.2023 N 28, 9. Страховий поліс від 04.10.2023 N 6520011433/MUM/MARCERT/20289/870, 10. Коносамент від 19.10.2023 N 231777353, 11. Договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 06.02.2023 N ТЕО 43704891, 12. Довідка про транспортні витрати від 02.11.2023 N 11301, 13. Рахунок на оплату транспортно-експедиторських витрат від 02.11.2023 N 7195, 14. Транзитна декларація Т1 від 01.11.2023 N 23ROCT190000730057.
1-11 Комерційні та товаросупровідні документи що підтверджують вартість всього товару (6 контейнерів) на умовах CIF Constanta (Румунія).
12-14 транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару за маршрутом Constanta (Румунія)-кордон-Дніпро (Україна).
Також, матеріалами справи встановлено, що рахунок на оплату транспортно-експедиторських витрат від 02.11.2023 №7195, сформований ТОВ “КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА”, має інформацію про договір, згідно якого здійснюється перевезення (ТЕО43704891 від 06.02.2023) та державний номер транспортного засобу (авто НОМЕР_1 /ВК4152XF), на якому здійснювалось перевезення товару і який зазначений в автотранспортній накладній від 02.11.2023 №6928. Окрім наведеного позивачем надано довідку на підтвердження транспортних витрат маршрутом Констанца ( Румунія) - п/п Орлівка ( Україна).
Оплата парті партії товару відбувається у відповідності п. 2.3.1. контракту від 12.12.2022 №2022-2023/DP. Попередньо партія товару визначалась у додатку від 19.08.2023 № 9 до контракту. Продавець надав Позивачу інвойс-проформу від 19.08.2023 № PI.2023-2024.DP.03 на суму 33749,00 дол. США. Позивач сплатив (п. 2.3.1. контракту) 30% від зазначеної суми - 10124,70 дол. США (Платiжне доручення в iноземнiй валютi від 23 серпня 2023 р. №25). В призначенні платежу вказано “Payment for pp woven bags, according to contract no. 2022-2023/DP dd 12/12/2022, pinvoice no. PI/2023-2024/DP/03 dd 19/08/2023”. Тобто в призначені платежу вказано не тільки номер контракту, а і номер інвойсу-проформи. Наступний остаточний платіж відбувся платiжним дорученням в iноземнiй валютi від 02 жовтня 2023 р. №28 на суму 24949,30 центів. Платіж було здійснено з урахуванням додатку від 28.09.2023 № 9-2 до контракту (де були змінені умови поставки і відповідно вартість партії товару) та на підставі інвойсу-проформи від 28.09.2023 № PI/2023-2024/DP/03-2. Сума платежу визначалась різницею між вартістю товару в інвойс-проформі від 28.09.2023 №PI/2023-2024/DP/03-2 (35074,00 дол. США) та попередньою переплатою в розмірі 10124,70 дол. США. В призначенні останнього платежу Позивач зазначив “Payment for pp woven bags, according to contract no. 2022-2023/DP dd 12/12/2022, pinvoice no. PI/2023-2024/DP/03-2 dd 28/09/2023”. Таким чином, в призначені платежу вказано не тільки номер контракту, а і номер інвойсу-проформи. Загальна сума переплати склала 35074,00 дол. США.
Після оплати товару між сторонами контракту було укладено інші домовленості, які зафіксовані в додатку від 04.10.2023 № 9-3 до контракту. Змінилась (зменшилась) кількість двох позицій товару і тому вартість партії товару зменшилась на 162,00 дол. США і склала 34912,00 доларів США.
Наявність переплати за товар, яка виникла внаслідок нових домовленостей, не впливає на вартість відвантаженої партії товару, заявленої до митного оформлення.
Отже вартість товару на умовах CIF Constanta (Румунія) підтверджена наданими відповідачу до митного оформлення документами.
Статус продавця (VEDHAA POLYPACK LLP (Survey no. 111 P1-P2, Rajpar-Nasitpar Road, At.Nasitpar, Ta. Tankara, Dist. Morbi, Gujarat, India-363641), а саме він є виробником чи посередником, не впливає на заявлену митну вартість товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, із зазначенням, що у інвойсі від 04.10.2023 № EXP/VP/28/2023-24 зазначена інформація стосовно сортаменту товару, ваги, ціни та вартості кожної позиції товару, вартість перевезення та страхування, номер контракту, коносаменту, контейнеру, умови оплати не відповідають вимогам п.3 ст. 53 МКУ, оскільки вказана інформація співпадає з інформацією в додатку від 04.10.2023 № 9-3, специфікація з додатку від 04.10.2023 № 9-3 є документом, який визначає вартість контракту та фіксує домовленості сторін стосовно номенклатури, ціни, ваги та вартості товару, який покупець сподівається отримати а продавець - відвантажити, а інвойс - товаросупровідний фінансовий документ, що фіксує фактичне відвантаження товару продавцем у відповідності до попередніх домовленостей. Не зазначення в інвойсі посилання на додаток від 04.10.2023 № 9-3, не впливає на належність, достовірність інвойсу від 04.10.2023 № EXP/VP/28/2023-24 як доказу в підтвердження вартості товару на умовах CIF Constanta (Румунія).
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15 слід зауважити, що вимоги ч.3,ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.
Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Разом з тим, обов'язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.
Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні.
Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.
Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.
Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.
Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом.
Апеляційний суд наголошує, що Дніпровська митниця як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.
Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Частиною .2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Запорізької митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправними, які слід скасувати.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-
Апеляційну скаргу Дніпровської митниці залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 в адміністративній справі №160/30004/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 05 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров