05 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/19473/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 (суддя першої інстанції Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі №160/19473/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за лютий, березень, квітень 2023 року з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, лютий, березень, квітень, 2023 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 19.04.2022 по 110.05.2023 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . В період з лютого 2023 року по квітень 2023 року (включно) відповідно до бойового розпорядження командира військової частини постійно знаходиться на охороні державних об'єктів транспортної інфраструктури з числа об'єктів охорони, яких здійснює військова частина, забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі у період здійснення зазначених заходів. У зазначений період нарахування та виплата додаткової щомісячної винагороди в розмірі 30000 грн. не здійснювалось. Не отримавши додаткову грошову винагороду, позивач з зазначеного питання звертався до відповідача з адвокатським запитом від 26.05.2023. Листом від 28.06.2023 №1350 позивачу було роз'яснено, що він здійснює охорону та оборону об'єкту державного значення відповідно до бойового розпорядження Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 16.03.2022 року № 36, який не входить до переліку об'єктів державного значення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034 “Про затвердження переліку об'єктів державного значення, що підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду”, тому виплати позивачу додаткової грошової допомоги у розмірі 30000 грн. не здійснювались. Позивач не погоджується з такою позицію, що стало підставою для звернення до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у задоволенні позовної заяви відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 19.04.2022 по 10.05.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відповідними записами військовому квитку серії НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.02.2023 №51/ДСК ОСОБА_1 на підставі бойових розпоряджень командира 762 полку охорони від 23.05.2022 №24\ДСК, 26.05.2022 №25/ДСК, від 11.07.2022 №40/ДСК, від 26.12.2022 №107/ДСК вибув у відрядження у тиловий командний пункт селища міського типу Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області з 10.02.2023 з метою виконання службових завдань.
Відповідно до витягу із наказ у командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.05.2023 №161/ДСК ОСОБА_1 прибув з відрядження та приступив до виконання службових обов'язків.
26.05.2023 адвокат Владислав Мандрик направив на адресу Військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит в інтересах позивача з вимогою про надання про підстави та причини не нарахування та невиплати щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 за період : лютий 2023 року по квітень 2023 року (включно).
У відповідь на адвокатський запит Військова частина НОМЕР_1 надала відповідь від 28.06.2023 року № 1354, якою роз'яснила, що військовослужбовець здійснював охорону та оборону об'єкту державного значення відповідно до бойового розпорядження Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, який не входить до переліку об'єктів державного значення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1833-034, відтак виплата додаткової грошової винагороди не здійснювалась.
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність стосовно не нарахування і не виплати позивачу за лютий, березень, квітень, 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.
Приписами ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168), в редакції Постанови від 20.01.2023 № 43, чинної з 21.01.2023, установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної спеціальної служби транспорту виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з пунктом 2-1 Постанови №168, в редакції Постанови від 20.01.2023 № 43, чинної з 21.01.2023, установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.
«Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», що затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», згідно з наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 за № 177/39233, та який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01.02.2023.
Так, відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
Отже, з 01.02.2023 року додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень виплачується військовослужбовцям, які зокрема здійснюють протиповітряне прикриття та наземну оборону об'єктів саме критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 19.04.2022 по 10.05.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відповідними записами військовому квитку серії НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.02.2023 №51/ДСК ОСОБА_1 на підставі бойових розпоряджень командира 762 полку охорони від 23.05.2022 №24\ДСК, 26.05.2022 №25/ДСК, від 11.07.2022 №40/ДСК, від 26.12.2022 №107/ДСК вибув у відрядження у тиловий командний пункт селища міського типу Лиса Гора Первомайського району Миколаївської області з 10.02.2023 з метою виконання службових завдань.
Як встановлено судом, позивач не здійснював протиповітряне прикриття та наземну оборону об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями, а здійснював охорону та оборону об'єкта державного значення, який не входить до переліку об'єктів державного значення, згідно з постановою КМУ 13.12.2000 року № 1833-034.
Документів, які б спростовували доводи відповідача, позивачем до суду не надано.
Відтак, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач, як військовослужбовець, у спірний період лютий, березень, квітень, 2023 року, здійснював протиповітряне прикриття та наземну оборони саме об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовим розпорядженням, що свідчить про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень. Натомість, позивач у спірний період здійснював лише охорону та оборону об'єкту державного значення.
Наявність інших підстав для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 та Порядком № 260, матеріалами справи не підтверджено.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 в адміністративній справі №160/19473/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 05 квітня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 05 квітня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров