22 березня 2024 рокуСправа №160/672/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
04 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з непроведення нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за весь період її невиплати, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі №160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі №160/19094/22;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу за час затримки виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі №160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі №160/19094/22 за весь період її невиплати.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
05 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся через веб-портал електрони послуг до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з зверненням, в якому просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за час затримки виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі №160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі №160/19094/22 за весь період її невиплати.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №20861-14708/К-01/8-0400/23 від 05 травня 2023 року позивачеві повідомлено, що доплата на виконання рішень суду, винесених на користь позивача, буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Додатково повідомлено, що з 01 травня 2023 року виплата пенсії позивачеві здійснюється у розмірі 16334,42 грн., який обчислено на виконання рішень суду.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням суду не зобов'язано нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за весь період її невиплати, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі №160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі №160/19094/22, у зв'язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 січня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/672/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року, з урахуванням усунення недоліків, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
22 січня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№2496/24, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року в справі №160/8048/21 проведено перерахунок пенсії позивачеві з 01.12.2019 у розмірі 56% від грошового забезпечення 16747,50 грн., яке зазначено у довідці від 04.03.2021 року за №22/6-1187 наданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року в справі №160/11698/21 проведено перерахунок пенсії позивачеві з 01.12.2019 року в розмірі 56% від грошового забезпечення 19216,94 грн., яке зазначено у довідці від 06.05.2021 року за №33/24/С-31, яка надана Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області".
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року в справі №160/19094/22 проведено перерахунок пенсії позивачеві з 01.12.2019 року в розмірі 56% від грошового забезпечення 20104,03 грн., яке зазначено у довідці від 14.10.2022 року за №33/24/С-8768, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області), та з 01.11.2021 року встановлено щомісячну доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» в розмірі 2000,00 грн.
Згідно 13 положеннями пункту 4 Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за вищевказаний повний місяць (для утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу інфляції у відсотках для визначення суми компенсацій, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсацій обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за перiод невиплати грошового доходу.
При цьому індекс споживчих цін у місяць, за який виплачується дохід до розрахунку не включається. Щомісячний індекс споживчих цін публікується Держкомстатом.
Як передбачено положеннями пунктам 5 - 7 Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, сума компенсацій виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за повний місяць.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент і звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Оскільки у відповідності із статтею 5 КАС України захисту підлягають лише порушені права, а покладені судом зобов'язання виконаним в порядку встановленому судовим рішенням та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України, а отже, позовні вимоги позивача щодо компенсації втрати частини доходу є необґрунтованими та такими, що на думку представника відповідача не підлягають задоволенню, оскільки суперечать вимогам чинного законодавства.
22 січня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив вх.№2496/24, в якій позивач з міркуваннями відповідача, викладеними у відзиві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідач зазначив, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсії за вказаними судовими рішеннями позивачу не проведена і зазначив, що підстав для виплати компенсації немає, оскільки відповідач не зобов'язаний виплатити позивачеві таку компенсацію.
Така позиція відповідача є такою, що не ґрунтується на нормах Конституції і законів України.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Закон слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, щомісячної грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою КМУ від 21 лютого 2000 року №159, компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця за який виплачується дохід, до уваги не береться) (стаття 3 Закону №2050-ІІІ).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-III).
У постанові від 29.09.2022 у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується всіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов'язав виплату компенсації з виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація й заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічний висновок щодо застосування тих самих норм права у подібних правовідносинах викладено й у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року в справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 року в справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 року в справі №140/1547/19 та застосована у постанові від 20.10.2022 року в справі №140/862/19, де зауважено, що законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
З урахуванням викладеного, позивач просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №160/8048/21, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю та вирішено:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його пенсії на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1187 від 04.03.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок його пенсії на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №22/6-1187 від 04.03.2021 з 01.12.2019 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.12.2019.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року в справі №160/8048/21 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 56% від грошового забезпечення 16747,50 грн., яке зазначено у довідці від 04.03.2021 року за №22/6-1187 наданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №20861-14708/К-01/8-0400/23, доплата за період з 01.12.2019 року по 31.10.2021 року становить 112092,22 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі №160/11698/21, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено та вирішено:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його пенсії на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" за №33/24/С-31 від 06.05.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок його пенсії на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області" за №33/24/С-31 від 06.05.2021, з 01.12.2019 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, починаючи з 01.12.2019.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року в справі №160/11698/21 проведено перерахунок пенсії позивачеві з 01.12.2019 року в розмірі 56% від грошового забезпечення 19216,94 грн., яке зазначено у довідці від 06.05.2021 року за №33/24/С-31, яка надана Державною установою "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №20861-14708/К-01/8-0400/23, доплата за період з 01.12.2019 року по 01.01.2022 року становить 35944,14 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі №160/19094/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково та вирішено:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його пенсії з 01.12.2019 р. на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.10.2022 р. №33/24/0-8768 та невиплати йому щомісячної надбавки до пенсії в сумі 2000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 14.07.2021 р. №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 р. на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 14.10.2022 р. №33/24/0-8768 та виплатити щомісячну надбавку до пенсії в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету міністрів України бід 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" починаючи з 01.11.2021 р., з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 381,96 грн.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року в справі №160/19094/22 проведено перерахунок пенсії позивачеві з 01.12.2019 року в розмірі 56% від грошового забезпечення 20104,03 грн., яке зазначено у довідці від 14.10.2022 року за №33/24/С-8768, яка надана Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області) та з 01.11.2021 року встановлено щомісячну доплату, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» в розмірі 2000,00 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №20861-14708/К-01/8-0400/23, доплата за період з 01.12.2019 року по 30.04.2024 року становить 57341,27 грн.
05 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся через веб-портал електрони послуг до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з зверненням, в якому просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за час затримки виплати пенсії, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі №160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі №160/19094/22 за весь період її невиплати.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №20861-14708/К-01/8-0400/23 від 05 травня 2023 року, позивачеві повідомлено, що доплата на виконання рішень суду, винесених на користь позивача, буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Додатково повідомлено, що з 01 травня 2023 року виплата пенсії позивачеві здійснюється у розмірі 16334,42 грн., який обчислено на виконання рішень суду.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням суду не зобов'язано нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в проведенні нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходу за затримку виплати пенсії за весь період її невиплати, нарахованої на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі №160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі №160/19094/22, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно з частиною 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому, компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до пункту 3 Постанови КМУ №103 з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) перераховуються за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
На виконання Постанови КМУ №103 виплата перерахованих відповідно до абзацу першого пункту третього пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводиться з 1 січня 2018 року.
Статтею 55 Закону №2262-ХІІ визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Відповідно до статей 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 6 Закону №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно статті 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону №1058-IV, статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Згідно пункту 1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У пункті 4 Порядку зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Також слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати.
Отже, право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У розумінні Закону України №2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 року у зразковій справі №805/402/18.
Суд звертає увагу, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку органом Пенсійного фонду України) добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений цей платіж і коли, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.
Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справах №522/5664/17, №336/4675/17 та від 21.02.2018 року у справі №569/7903/16-ц.
У постанові від 29.09.2022 у справі №520/1001/19 Верховний Суд наголошував на тому, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується всіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
У цій же постанові колегія суддів вказувала, що законодавець пов'язав виплату компенсації з виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація й заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічний висновок щодо застосування тих самих норм права у подібних правовідносинах викладено й у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року в справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 року в справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 року в справі №140/1547/19 та застосована у постанові від 20.10.2022 року в справі №140/862/19, де зауважено, що законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Суд погоджується з доводами позивача, однак звертає увагу, що основна сума доходу нарахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі №160/8048/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року у справі №160/11698/21, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у справі №160/19094/22, є невиплаченою станом на дату винесення рішення по справі №160/672/24.
Як передбачено положеннями пунктам 5 - 7 Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, сума компенсацій виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за повний місяць.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент і звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При цьому, суд не може перебирати на себе функції органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходу є, на думку суду, передчасними.
За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, розгляд питання щодо розподілу судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник