09 січня 2024 року Справа № 160/19300/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
за участі секретаря судового засідання: Галайди А.В.,
представника позивача: Забродіна С.І.,
представника відповідача: Зінченка С.О.,
представника третьої особи: Коляди І.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, -
01.08.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби;
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30 червня 2023 року №12/в щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, а саме 620 250 гривень на рахунок: IВАN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк»;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв'язку з частковою втратою працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, а саме 173 670,00 гривень на рахунок: IВАN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк».
Крім того, у позовній заяві позивачем висловлено клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання цього рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач під час проходження військової служби у Збройних Силах України за контрактом отримав поранення при виконанні обов'язків військової служби при захисті України, що підтверджується відповідною довідкою про обставини отримання поранення від 24.06.2022р. №1076, а під час лікування цього поранення у позивача також було виявлено ознаки захворювання на туберкульоз легень і в результаті проведеного ВЛК дослідження комісією було встановлено зв'язок отриманого позивачем поранення (травми) і захворювання на туберкульоз легень з проходженням військової служби (виконання обов'язків військової служби) та захистом Батьківщини, про що складено відповідне свідоцтво про хворобу від 04.08.2022р. №547, при цьому в подальшому в результаті отриманої травми та захворювання за висновком МСЕК позивачеві було встановлено ІІІ групу інвалідності з 09.12.2022р. та визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках (15%) з 09.12.2022р., а за висновками ВЛК позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, у зв'язку із чим 18.08.2022р. ОСОБА_1 звільнено з військової служби. З огляду на встановлення позивачеві інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, а також у зв'язку із частковою втратою позивачем працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення (травми), пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, позивач згідно з приписами ч.1, п.4, п.7 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) та п.6, п.7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 (далі - Порядок №975), має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, а саме: 620 250 гривень, та одноразової грошової допомоги в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, а саме: 173 670,00 гривень, відповідно.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/19300/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з 07.09.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того вищевказаною ухвалою суду задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 письмові пояснення та докази на їх підтвердження стосовно того чи готувався ІНФОРМАЦІЯ_1 висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на підставі його заяви, поданої у січні 2023 року, якщо так, то копію такого висновку та докази його направлення до Міністерства оборони України, якщо ні, то пояснення причин не підготовки такого висновку, а у Міністерства оборони України витребувано письмові пояснення та докази на їх підтвердження стосовно того, чи здійснено Міністерством оборони України розгляд заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги, поданої ним у січні 2023 року, якщо так, то яке рішення прийнято за наслідками такого розгляду та його копію, якщо ні - то письмові пояснення щодо причин не здійснення розгляду цієї заяви.
28.08.2023 року до суду надійшов відзив Міністерства оборони України, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненої з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення з її військової служби, водночас, позивача звільнено з військової служби 18.08.2022р., а ступінь втрати працездатності 15% внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серії 12ААА №009707 від 13.12.2022р.), встановлено 09.12.2022р., тобто понад тримісячний термін після звільнення ОСОБА_1 з військової служби. На вказані обставини також звернуто увагу у висновку ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому згідно з вимогами п.13 Порядку №975 зазначено про відсутність підстав для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою ним працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Водночас довідка МСЕК серії 12ААВ №153983 від 13.12.2022р. щодо встановлення позивачеві інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, яка надана позивачем до позову, до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) не надавалася, а тому на розгляд Комісії Міністерства оборони України не направлялася, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_3 з переліком направлених документів.
05.09.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладені у позовній заяві, та додатково зауважено, що листом Військової частини НОМЕР_2 від 05.07.2023р. №613/2466, наданим у відповідь на звернення позивача «на гарячу лінію» Міністерства оборони України з приводу розгляду його заяви про виплату одноразової грошової допомоги, зокрема, було повідомлено, що документи щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності були направлені до департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України на розгляд Комісії, отже, цим листом підтверджено направлення відповідачу документів для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності. Щодо встановлення позивачеві ступеня втрати працездатності 15% внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серії 12ААА №009707 від 13.12.2022р.), саме 09.12.2022р., тобто понад тримісячний термін після звільнення ОСОБА_1 з військової служби, то позивачем зауважено, що він в момент звільнення з військової служби та в подальшому до 20.11.2022р. перебував на безперервному лікуванні від інфільтративного туберкульозу легень, що є небезпечною та тяжкою інфекційною хворобою, яка призвела до встановлення позивачеві інвалідності, і факт безперервного лікування позивача підтверджено відповідною медичною довідкою про тимчасову непрацездатність №341. Водночас, згідно з п.3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 (далі - Положення №1317), медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. При цьому п.6 Положення №1317 встановлено, що Комісія за участю представників Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань приймає рішення щодо продовження строку тимчасової непрацездатності, зокрема, хворого на туберкульоз - після 10 місяців безперервного лікування або 12 місяців лікування з перервами протягом останніх двох років. Отже, позивачеві в силу приписів Положення №1317 та фізіологічних особливостей людського організму неможливо було встановити часткову втрату працездатності до моменту повного одужання від туберкульозу легень, оскільки сам факт встановлення часткової втрати працездатності МСЕК людині, хворій на туберкульоз, в процесі лікування не передбачено і може поставити під сумнів результати такої експертизи, оскільки хвора на туберкульоз людина відчуває симптоми хвороби (головний біль, задишку, запаморочення, можлива втрата свідомості тощо), які можуть вплинути на об'єктивність висновків МСЕК і взагалі унеможливити проведення комісією такої експертизи. Отже, позивачеві було надано направлення на МСЕК лише після повного одужання від туберкульозу легень, що відбулося вже після спливу трьох місяців після звільнення з військової служби. Ці обставини не залежали від волі позивача і він жодним чином не міг на них впливати. При цьому відповідачеві відома підстава звільнення позивача з військової служби з виключенням з військового обліку - ст.2а графа ІІ Розкладу хвороб - туберкульоз (інфільтративний), отже, відповідач усвідомлював наявність об'єктивних та поважних причин пропуску тримісячного строку, проте, все одно прийняв протиправне рішення про відмову у виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги. Водночас, такий строк пропущено не на тривалий термін, лише на 22 дні, бо звільнення позивача зі служби мало місце 18.08.2022р., а втрату ним професійної працездатності встановлено з 09.12.202р., тобто через 3 місяці 22 дні після звільнення.
Крім цього, 05.09.2023р. разом із відповіддю на відзив позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позовні вимоги викладено в оновленій редакції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2023 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 в адміністративній справі №160/19300/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/19300/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.11.2023 року о 15:00 год.
20.10.2023р. до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
У підготовчому судовому засіданні 01.11.2023 року розгляд справи відкладено на 06.12.2023 року о 13:00год.
06.12.2023 року до суду надійшли письмові пояснення ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, в яких зазначалося, що позивача було звільнено з військової служби 18.08.2022р., а ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, згідно з довідкою МСЕК серії 12ААА №009707 від 13.12.2022р., встановлено лише 09.12.2022р., тобто понад тримісячний термін після звільнення ОСОБА_1 з військової служби, відтак, з урахування приписів до п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ, підстави для виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою ним працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, відсутні. При цьому довідка МСЕК серії 12ААВ №153983 від 13.12.2022р. щодо встановлення позивачеві інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, яка надана позивачем до позову, до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надавалася, а тому на розгляд Комісії Міністерства оборони України не направлялася.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/19300/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 09.01.2024 року о 16:00 год.
У судових засіданнях представник позивача підтримав пред'явлений позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені в ньому та у відповіді на відзив доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судових засіданнях пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи у судових засіданнях також заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у поданих ним письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходив військову службу у Збройних Силах України за контрактом та є учасником бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_4 16.11.2018р.
Відповідно до довідки про обставини поранення (травми, контузії, каліцтва) від 24.04.2022р. №1076, виданої Військовою частиною НОМЕР_5 на підставі акта службового розслідування, проведеного згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_5 від 10.03.2022р. №97, сержант ОСОБА_1 10.03.2022р. під час виконання бойового завдання щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Луганській області, під час бойового чергування поблизу АДРЕСА_1 в результаті артилерійського обстрілу з боку Збройних Сил РФ отримав поранення: ЗЧТ, струс головного мозку, закрита тупа травма грудної клітки справа, перелом 7-го ребра на лопатковій лінії.
Під час лікування цього поранення у позивача також було виявлено ознаки захворювання на туберкульоз легень, що підтверджується Виписним епікризом на історію хвороби №3302 та висновком комп'ютерної томографії органів грудної порожнини від 11.03.2022р.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №237 та довідки КНП Харківської обласної ради «Обласний протитуберкульозний диспансер №1» від 18.07.2022р. №615 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у фтизіатричному відділенні №1 КНП ХОР «Обласний протитуберкульозний диспансер №1» з приводу ВДТБ легень (інфільтративний) з 09.05.2022р. по 10.08.2022р.
При цьому згідно зі Свідоцтвом про хворобу №547 від 04.08.2022р. захворювання ОСОБА_1 (ВДТБ легень (інфільтративний), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби; травма ОСОБА_1 , ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини; на підставі статті 2а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової службт з виключенням з військового обліку (постанова штатної ВЛК №475/1 від 04.08.2022р.).
Відповідно до Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_5 від 18.08.2022р. №230 (по стройовій частині) сержанта ОСОБА_1 , командира відділення керованого мінування інженерно-саперного взводу, звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 17.08.2022р. №211-РС у відставку за п.п. «б» (за станом здоров'я) п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 18.08.2022р. виключено зі списків особового складу Військової частини та знято з усіх видів забезпечення.
Разом з цим відповідно до довідок про тимчасову непрацездатність військовослужбовця №871585 та №341 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради до 19.11.2022р., включно.
Згідно з довідкою МСЕК серії 12ААА №009707 від 13.12.2022р. ОСОБА_1 встановлено з 09.12.2022р. 15% втрати працездатності відповідно до свідоцтва про хворобу №547 від 04.08.2022р. внаслідок травми, Так, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12ААВ №153983 від 13.12.2022р. ОСОБА_1 встановлено з 09.12.2022р. III група інвалідності, що настала внаслідок захворювання, ТАК, пов'язаного з проходженням військової служби.
26.12.2022р. ОСОБА_1 через ІНФОРМАЦІЯ_5 подано заяву на ім'я начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, до якої, зокрема, долучено копію довідки МСЕК серії 12ААА №009707 від 13.12.2022р. про встановлення ОСОБА_1 з 09.12.2022р. 15% втрати працездатності відповідно до свідоцтва про хворобу №547 від 04.08.2022р. внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
При цьому з переліку доданих до вказаної заяви документів, який складений позивачем власноручно, слідує, що копія довідки МСЕК серії 12ААВ №153983 від 13.12.2022р. про встановлення ОСОБА_1 з 09.12.2022р. III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, ТАК, пов'язаного з проходженням військової служби, до цієї заяви не долучалася.
Також з супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_6 від 27.12.2022р. №3/Пт-3600, яким вищевказана заява позивача із додатками була направлена до ІНФОРМАЦІЯ_3 , слідує, що в переліку додатків до цієї заяви наявна лише довідка МСЕК серії 12ААА №009707 від 13.12.2022р., а довідка МСЕК серії 12ААВ №153983 від 13.12.2022р. - відсутня.
31.01.2023р. ІНФОРМАЦІЯ_3 складено висновок №7/10811/7 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який отримав травму і якому 13.12.2022р. встановлено 15% втрати працездатності, згідно з яким ОСОБА_1 не має права на отримання зазначеної грошової допомоги, оскільки ступінь втрати працездатності встановлено пізніше ніж через 3 місяці після звільнення з військової служби (18.09.2022р.).
Вказаний висновок від 31.01.2023р. №7/10811/7 разом із поданою позивачем заявою та доданими до неї документами, в тому числі довідкою МСЕК серії 12ААА №009707 від 13.12.2022р., ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено на розгляд до Міністерства оборони України.
При цьому у переліку долучених до означеного висновку документів також не значиться довідка МСЕК серії 12ААВ №153983 від 13.12.2022р.
За результатами розгляду поданих документів Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30 червня 2023 року №12/в про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, посилаючись на те, що згідно з п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненої з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення з її військової служби, водночас, позивача звільнено з військової служби 18.08.2022р., а ступінь втрати працездатності 15% внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серії 12ААА №009707 від 13.12.2022р.), встановлено 09.12.2022р., тобто понад тримісячний термін після звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Незгода позивача з вищевказаним рішення відповідача щодо відмови у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, а також з бездіяльністю відповідача щодо призначення і виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та встановлює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), який також регулює відносини у вищевказаній галузі.
Частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з п.4 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 (далі - Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності;
у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з абз.4 п.п.1 п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до абз.1 та 2 п.7 Порядку №975 у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби 18.08.2022р., а ступінь втрати працездатності 15% внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серії 12ААА №009707 від 13.12.2022р.), встановлено з 09.12.2022р., тобто понад тримісячний термін після звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Відповідач наполягає, що зазначене є підставою для відмови позивачеві у виплаті грошової допомоги.
Однак, суд вважає такі доводи відповідача помилковими, з огляду на таке.
Так, суд звертає увагу на те, що встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об'єктивно непереборних обставин, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову).
Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №161/69/17 та від 12 березня 2019 року у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об'єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20 червня 2018 року у справі №553/1642/15-ц, від 29 серпня 2018 року у справі №755/17365/15-ц та від 20 березня 2019 року у справі №456/450/16-ц, де зазначила, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.
У справі, що розглядається, суд встановив, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із туберкульозом легень (інфільтративний) з 09.05.2022р. по 10.08.2022р. у фтизіатричному відділенні №1 КНП ХОР «Обласний протитуберкульозний диспансер №1», що підтверджується, випискою із медичної карти стаціонарного хворого №237 КНП Харківської обласної ради «Обласний протитуберкульозний диспансер №1», а також в подальшому - в КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» Дніпропетровської обласної ради до 19.11.2022р., включно, що підтверджується довідками про тимчасову непрацездатність військовослужбовця №871585 та №341.
Зважаючи на обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що позивач об'єктивно не мав можливості отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, через безперервне перебування на стаціонарному лікуванні з приводу захворювання на туберкульоз легень (інфільтративний).
Відтак в цьому конкретному випадку позивач не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд не відбувся у межах тримісячного строку. Водночас, суд зауважує, що у цьому випадку відбувся зовсім незначний пропуск тримісячного строку (лише на 22 дні).
Аналогічний підхід у справах такої категорії викладений у постановах Верховного Суду від 22.08.2019р. у справі №826/7472/18, від 08.09.2022р. у справі № 200/4753/20-а, від 15 листопада 2023 року у справі №160/11386/20 та від 15 грудня 2023 року у справі №380/2772/21.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України, оформленого Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30 червня 2023 року №12/в про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, та, відповідно про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв'язку з частковою втратою працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, а саме 173 670,00 гривень на рахунок: IВАN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», суд зазначає таке.
Стосовно застосування пункту 7 Порядку №975 в частині виплати допомоги у розмірі від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, суд виходить з того, що, як зазначено вище, відповідно до цього пункту у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках, зокрема, від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Як встановлено судом, 13.12.2022р. ОСОБА_1 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено з 09.12.2022р. 15% втрати працездатності внаслідок травми, ТАК, пов'язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААА №009707 від 13.12.2022р.
Враховуючи вищезазначені приписи п.7 Порядку №975, позивачеві одноразова грошова допомога має визначатися в розмірі 15% від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2022 року.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 листопада 2023 року у справі №160/11386/20.
Таким чином, з метою відновлення порушеного оскаржуваним рішенням відповідача права позивача, суд доходить висновку про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як особі яка отримала травму під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 15% від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2022 року, та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.
Разом з цим, суд не знаходить підстав для задоволення іншої частини позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, а також щодо зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, а саме 620 250 гривень на рахунок: IВАN НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», з огляду на таке.
Як встановлено судом, позивачем було подано лише одну заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, від 26.12.2022р., до якої, зокрема, долучено копію довідки МСЕК серії 12ААА №009707 від 13.12.2022р. про встановлення ОСОБА_1 з 09.12.2022р. 15% втрати працездатності відповідно до свідоцтва про хворобу №547 від 04.08.2022р. внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, при цьому з переліку доданих до вказаної заяви документів, який складений позивачем власноручно, слідує, що копія довідки МСЕК серії 12ААВ №153983 від 13.12.2022р. про встановлення ОСОБА_1 з 09.12.2022р. III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, ТАК, пов'язаного з проходженням військової служби, до цієї заяви не долучалася; також така довідка і відсутня в переліку документів, що надсилалися на розгляд до відповідача (супровідний лист ІНФОРМАЦІЯ_6 від 27.12.2022р. №3/Пт-3600, висновок ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.01.2023р. №7/10811/7).
Жодних доказів подання позивачем заяви про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, а також довідки МСЕК серії НОМЕР_7 від 13.12.2022р. ані до ІНФОРМАЦІЯ_6 , ані до ІНФОРМАЦІЯ_7 , ані до Міністерства оборони України ОСОБА_1 суду не надано.
Відтак, наявними у справі доказами не підтверджено допущення відповідачем бездіяльності щодо не розгляду заяви позивача про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, позаяк така заява на розгляд Міністерства оборони України не надходила і, відповідно, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, не розглядалася і жодного рішення з цього приводу відповідачем прийнято не було.
Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача відносно не розгляду заяви позивача про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, слід відмовити, як і слід відмовити у вимогах щодо зобов'язання відповідача призначити і виплатити позивачеві таку одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, а саме: 620 250 гривень, позаяк, з огляду на те, що відповідачем така заява позивача не розглядалася і, відповідно, жодного рішення з цього приводу відповідачем прийнято не було, заявлення таких позовних вимог до суду є передчасним, а вирішення позовних вимог на майбутнє суперечитиме приписам ст.5 КАС України, згідно з якою судовому захисту підлягає лише порушене право.
З огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на таке.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30 червня 2023 року №12/в про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.
Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) одноразову грошову допомогу, як особі яка отримала травму під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 15% від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2022 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
У задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова