08 квітня 2024 року
м. Київ
cправа № 917/231/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г. О. - головуюча, Губенко Н. М., Кондратова І. Д,
розглянувши матеріали касаційної скарги Національного авіаційного університету
на постанову Східного апеляційного господарського суду
колегія суддів: Медуниця О. Є., Істоміна О. А., Радіонова О. О.
від 20.02.2024
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
до Національного авіаційного університету в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство освіти і науки України,
про стягнення 797 132,60 грн,
Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету про стягнення 797 132,60 грн, з яких: 323 765,09 грн - пеня, 440 269,44 грн - інфляційні втрати, 33 098,10 грн - три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договорів на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2002 № 101 та від 03.11.2014 № 101.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.03.2016 у справі № 917/231/16 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05.04.2016) здійснено заміну відповідача на належного - Національний авіаційний університет в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (далі - Відповідач, Скаржник).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.04.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 у справі № 917/231/16, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 321 982,79 грн пені, 287 177,82 грн інфляційних, 33 098,10 грн річних, 9 633,88 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 у справі № 917/231/16 касаційну скаргу Відповідача задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 та рішення Господарського суду Полтавської області від 28.04.2016 скасовано повністю, а справу № 917/231/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 у справі № 917/231/16 позовні вимоги Позивача задоволені частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 321 982,79 грн пені, 287 177,82 грн інфляційних, 33 098,10 грн річних.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 917/231/16 апеляційну скаргу Позивача задоволено частково. Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017 у справі № 917/231/16 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 321 982,79 грн пені, 284 731,61 грн інфляційних, 33 098,10 грн трьох процентів річних та 9 597,19 грн судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто Відповідача на користь Позивача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11 516,63 грн. Стягнуто з Позивача на користь Відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 595,78 грн та судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2 831,76 грн.
18 березня 2024 року Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 917/231/16.
У прохальній частині касаційної скарги Скаржник просить:
- відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 917/231/16;
- зупинити виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 917/231/16;
- скасувати повністю постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 917/231/16;
- направити справу № 917/231/16 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у справі 917/231/16 подано у 2016 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2016 року встановлено у розмірі 1 378,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 797 132,60 грн, що перевищувало п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 1 378,00 грн = 689 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на:
- пункти 1, 3 частини першої статті 310 ГПК України та зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, за результатом вирішення справи неповноважним складом суду, а також не підписана 27 лютого 2024 року (на дату складання повного тексту судового рішення) однією із суддів, яка входила до складу суддів Східного апеляційного господарського суду в справі № 917/231/16;
- пункт 1 частини третьої, частину п'яту статті 310 ГПК України, стверджуючи, що обставини справи № 917/231/16 та спірні відносини між сторонами цього спору вже встановлювалися судом касаційної інстанції, водночас суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови від 20.02.2024 залишив поза увагою та не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, на які було вказано судом касаційної інстанції у постанові від 18.10.2016.
Крім того, Скаржник звертає увагу, що у матеріалах справи № 917/231/16 відсутній повний текст рішення Господарського суду Полтавської області від 10.02.2017, наявні тільки його вступна та резолютивна частини. У Єдиному державному реєстрі судових рішень також відсутні відомості про складання повного тексту судового рішення. Відповідач не отримував від Господарського суду Полтавської області ані повний, ані короткий текст судового рішення від 10.02.2017 у цій справі № 917/231/16. Доказів його надіслання матеріали справи не містять. З огляду на це Скаржник у своїх висновках виходить з тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 20.02.2024.
На переконання Скаржника, усупереч статті 43 ГПК України суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги та не надав належну правову оцінку, за винятком договорів на постачання теплової енергії від 01.01.2002 № 101 та від 03.11.2014 № 101, умовам інших укладених між тими ж сторонами договорів на постачання теплової енергії у період 2012-2014 років. Також суд першої інстанції фактично не встановив повною мірою та належним чином обставини справи щодо обсягів поставки Позивачем теплової енергії у вигляді гарячої води у спірний період часу та отримання Відповідачем усіх відповідних рахунків і термінів їх оплати. При цьому суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, всупереч частині першій статті 47 ГПК України не приділив повною мірою увагу всім обставинам справи, умовам поставки та розрахунків по тепловій енергії.
Як вже було зазначено, Скаржник просить зупинити виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 917/231/16.
Відповідно до частини першої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Аналіз наведеної статті свідчить, що клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами.
Скаржник, обґрунтовуючи необхідність зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 до завершення перегляду справи № 910/7464/23 у касаційному порядку, зазначає, що зупинення виконання рішення суду обумовлена низкою обставин, які свідчать про труднощі повернення стягнених грошових коштів за оскарженим рішенням суду апеляційної інстанції, з огляду на те, що Скаржник є бюджетною установою, а предметом даного позову є стягнення пені, інфляційних та 3-х відсотків річних, а не самої заборгованості. Тим більше, розгляд даної справи відбувається з 2016 року, що, на думку Скаржника, свідчить про відсутність потреби у прискоренні вирішення даного спору.
Однак, Суд зауважує, що відповідно до статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Згідно з частиною першою статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Отже, Суд звертає увагу Скаржника, що надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до сформованої судової практики суд при вирішенні питання про зупинення виконання (дії) рішення враховує такі обставини: ймовірність утруднення повторного розгляду справи або неможливість здійснення повороту виконання рішення внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки, негайне виконання може завдати значної шкоди (призвести до знищення майна, втрати репутації) або призвести до інших негативних наслідків, які не можна буде виправити. Таке питання вирішується за заявою учасника справи або за ініціативою суду з урахуванням конкретних обставин справи.
З огляду на те, що зупинення виконання (дії) рішення є винятковим заходом, застосування судом відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави зупинення - достатньо вагомими та доведеними, позаяк інша сторона у справі (учасники справи), на користь якої ухвалено рішення, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.
Європейський суд з прав людини у пункті 43 рішення в справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 (заява № 60750/00) зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Набрання судовим рішенням законної сили та, як наслідок, його виконання (дія), є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу, а тому таке виконання (дія) судового рішення саме собою (per ipsum) не є безумовною та самостійною підставою, з якою закон пов'язує можливість (необхідність) зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.
Суд звертає увагу Скаржника, що сама лише незгода з мотивами ухваленого рішення не є достатньою підставою для зупинення його виконання (дії), оскільки правильність застосування норм права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи судові рішення по суті, а не на стадії відкриття касаційного провадження. Скаржник має обґрунтувати та довести, що незупинення виконання рішення або його дії може мати незворотні наслідки.
Оскільки зупинення виконання (дії) судового рішення відповідно до статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення і з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, Суд відхиляє клопотання Скаржника про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 917/231/16.
Правом подати заперечення проти відкриття касаційного провадження відповідно до частини другої статті 294 ГПК України Позивач не скористався.
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Скаржника відповідає вимогам статті 290 ГПК України, а отже відповідно до правил статті 294 ГПК України необхідно відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Скаржника на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 917/231/16 на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 287, 288, 290, 294, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Національного авіаційного університету на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 917/231/16.
2. Призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14 травня 2024 року о 14:00 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, у залі судових засідань № 2 (кабінет № 209).
3. У задоволенні клопотання Національного авіаційного університету про зупинення виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 917/231/16 відмовити.
4. Встановити учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 26 квітня 2024 року. У разі закінчення п'ятнадцятиденного строку з дня вручення цієї ухвали вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає п'ятнадцятиденний строк. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
5. Явка представників учасників справи не є обов'язковою.
6. Витребувати з Господарського суду Полтавської області та/або Східного апеляційного господарського суду справу № 917/231/16.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова