Справа № 522/14120/22
Номер провадження № 2-з/522/102/24
«04» квітня 2024 року
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючої судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Міщенко О.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКОМ ІНВЕСТ" про зобов'язання вчинити певні дії, визнання недійсним правочинів та про визнання права власності на нерухоме майно, -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКОМ ІНВЕСТ", в якому позивач просить суд:
-визнати недійсними договори купівлі-продажу майнових прав, укладених між ТОВ «Діком Інвест» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .
- зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІКОМ ІНВЕСТ", код ЄДРПОУ 41339988, місцезнаходження: 65063, Одеська обл., м. Одеса, провул. 2-ий Артилерійський, буд. 6 скласти, підписати та надати ОСОБА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт гр..України НОМЕР_2 , виданий Шевченківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 28.03.2012 р. Акт розподілу площ Об'єкта - двосекційного житлово-готельного комплексу з апартаментами та офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до умов Договору про спільну діяльність, посвідченого у цей день приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1756 зазначивши в ньому технічні показники та поштові адреси квартир АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , АДРЕСА_42 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_48 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_51 , АДРЕСА_52 , АДРЕСА_53 , АДРЕСА_54 , АДРЕСА_55 , АДРЕСА_56 , АДРЕСА_57 , АДРЕСА_58 , АДРЕСА_59 та паркомісць на першому рівні дворівневого паркінгу за №№ НОМЕР_3 , як таких що ОСОБА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт гр.України НОМЕР_2 , виданий Шевченківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 28.03.2012 р. отримує у власність;
- зобов'язати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІКОМ ІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 41339988, місцезнаходження: 65063, Одеська обл., м. Одеса, провул. 2-ий Артилерійський, буд. 6 скласти, підписати та надати ОСОБА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт гр. України НОМЕР_2 , виданий Шевченківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 28.03.2012 р. Акти приймання-передачі квартир АДРЕСА_60 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 . АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_61 , АДРЕСА_62 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_63 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , ПО, АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_48 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_51 , АДРЕСА_52 , АДРЕСА_53 , АДРЕСА_54 , АДРЕСА_55 , АДРЕСА_56 , АДРЕСА_57 , АДРЕСА_58 , АДРЕСА_59 та паркомісць на першому рівні дворівневого паркінгу за №№ НОМЕР_3 , що знаходяться в двосекційному житловоготельному комплексі з апартаментами та офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до умов Договору про спільну діяльність, посвідченого у цей день приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Божемовською Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1756;
- визнати за ОСОБА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на квартири АДРЕСА_64 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_65 , АДРЕСА_66 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_61 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 , АДРЕСА_34 , АДРЕСА_35 , АДРЕСА_36 , АДРЕСА_37 , АДРЕСА_38 , АДРЕСА_39 , АДРЕСА_40 , АДРЕСА_41 , АДРЕСА_67 , АДРЕСА_43 , АДРЕСА_44 , АДРЕСА_45 , АДРЕСА_46 , АДРЕСА_47 , АДРЕСА_48 , АДРЕСА_49 , АДРЕСА_50 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_51 , АДРЕСА_52 , АДРЕСА_53 , АДРЕСА_54 , АДРЕСА_55 , АДРЕСА_56 , АДРЕСА_57 , 146, АДРЕСА_59 , та паркомісця на першому рівні дворівневого паркінгу за №№ НОМЕР_3 , що знаходяться в двосекційному житлово-готельного комплексі з апартаментами та офісними приміщеннями на першому поверсі і підземним паркінгом, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
28 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси звернувся представник ОСОБА_1 із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, яким позивач просив суд накласти арешт та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, органам міністерства Юстиції України, державним та приватним нотаріусам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо нерухомого майна: квартир за номерами АДРЕСА_5 , АДРЕСА_65 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_68 та паркомісця на першому рівні дворівневого паркінгу за номером: НОМЕР_4 , що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив про те, що залучені ухвалою суду від 27.02.2024 року особи в якості співвідповідачів набули майнові права на спірні об'єкти нерухомості всупереч вимогам Договору про спільну діяльність та не зареєстрували право власності на останні. Відтак, оскільки права позивача жодним чином не захищені, дії відповідача носять недобросовісний характер, відтак останній може безперешкодно та вільно розпорядитись своїм нерухомим майном, зокрема, але не виключно здійснити відчуження як об'єктів права власності, так і майнові права на них, що призведе до безконтрольного розширення кола осіб, які можуть претендувати на вказані об'єкти та появи нових обставин, що ускладнять чи взагалі унеможливлять ефективний захист та поновлення прав позивача, що за твердженням позивача змусить його вживати додаткових заходів для відновлення своїх прав.
04 квітня 2023 року представником ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокатом Дімітріу В.В. подано до суду заперечення щодо заяви від 27.03.2024 року позивача про забезпечення позову, в яких просив відмовити у забезпеченні позову, з підстав викладених у запереченнях.
Представник позивача подав до суду заяву про проведення судового засідання без участі позивача, заяву про забезпечення позову просив задовольнити.
Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 адвокат Дімітріу В.В. звернувся до суду з заявою про проведення судового засідання згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, оцінивши доводи позивача та надані на їх підтвердження докази, вирішив.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову, відповідно, звертаючись із заявою про забезпеченння позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати об'єктивний характер та бути доведене належними та допустимими доказами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушеними у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та настільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, настільки він співмірний позовній вимозі і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідного виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, щодо виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення, Окрім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси позивача, так і відповідача.
При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо посилатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, або ефективного захисту прав позивача.
У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов'язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Разом з тим, в заяві про забезпечення позову заявником не доведено, підстав для їх вжиття.
Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту (із забороною відчуження) на нерухоме майно, що належить відповідачам, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження відповідачами майна, визнання права власності на яке є предметом позову у справі, що може унеможливити виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд зазначає, що в заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав позивача, від можливих недобросовісних дій відповідача, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову. При цьому, позивач не вказав потенційна недобросовісна поведінка якої саме сторони може призвести до неможливості ефективного захисту прав, враховуючи, що майнові права на майно, на яке позивач просить накласти арешт, належать фізичним особам, відповідачам у даній справі.
Суд, також звертає увагу на те, що позивачем не доведено підстав для вжиття заходів забезпечення позову а також співмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам. При цьому, доводи заяви більшою мірою стосуються обґрунтованості позовних вимог, яка під час вирішення питання про забезпечення позову не досліджується.
В даному випадку, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 по справі № 554/1893/17 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Узагальнюючи все вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскільки заявником не наведено достатніх підстав для застосування вказаних заходів забезпечення позову, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення її прав та законних інтересів, виходячи із змісту заявлених вимог, суд не знаходить підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин, враховуючи правову природу інституту забезпечення позову, що полягає у передбаченому законом механізмі забезпечення виконання рішення суду з метою захисту прав сторони позивача, позовні вимоги заявлені у справі, що розглядається, а також те, що право власності особи є непорушним, суд прийшов до висновку, що в задоволенні вказаної заяви вжиття заходів забезпечення слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,259,260,353 ЦПК України, суддя, -
Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІКОМ ІНВЕСТ", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про зобов'язання вчинити певні дії та визнання права власності на нерухоме майно - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.П. Шенцева