ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про повернення апеляційної скарги
"09" квітня 2024 р. Справа № 903/1305/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Філіпова Т.Л.
судді Василишин А.Р.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області
на рішення Господарського суду Волинської області від 21.02.2024 р.,
постановлене у м. Луцьк, повний текст складено 26.02.2024 р.
у справі № 903/1305/23 (суддя Кравчук А.М.)
за позовом Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації
до відповідачів:
1. Головного управління Держгеокадастру у Волинській області
2. Литовезької сільської ради
3. Володимирської районної державної адміністрації
про визнання незаконними рішень, скасування державної реєстрації земельної ділянки та її повернення до земель державної власності
Відповідно до рішення від 21.02.2024 р. Господарський суд Волинської області частково задоволив позов Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації у справі № 903/1305/23. Суд закрив провадження у справі в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Іваничівської районної державної адміністрації № 339 від 06.12.2013 р. “Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності” в частині затвердження такої документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721183200:04:000:0005 площею 3,9501 га.
Згідно з рішенням визнані незаконними та підлягають скасуванню п. 53 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 27.08.2018 р. № 3-1034/15-18-сг “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність” та п. 53 додатку до рішення Литовезької сільської ради № 18/40 від 28.09.2018 р. “Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Литовезької сільської ради”.
Також підлягають усуненню перешкоди державі в особі Волинської обласної державної адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0721183200:04:000:0005, площею 3,9501 га шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, скасування її державної реєстрації права комунальної власності та зобов'язання Литовезької сільської ради повернути у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації земельну ділянку.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду або у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 р. апеляційну скаргу відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 21.02.2024 р. залишено без руху. Зобов'язано скаржника Головне управління Держгеокадастру у Волинській області усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та негайно представити суду докази сплати судового збору.
Довідкою про доставку електронного листа підтверджено доставку відповідачу Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до його електронного кабінету 28.03.2024 р.
Отже, 10-денний строк для усунення недоліків апеляційної скарги закінчився 08.04.2024 р.
05.04.2024 р. скаржник подав клопотання, в якому просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, обгрунтовуючи таке клопотання відсутністю фінансування за кодом економічної класифікації 2800.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване спеціальними нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір".
У відповідності до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті) за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, яким з огляду на майновий стан суд може відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення. Умови, визначені у п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою.
Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", то законодавець визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
Таким чином, звертаючись до господарського суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області мало б керуватись наведеними нормами ст. 8 Закону України "Про судовий збір" .
Натомість норми п.1-2 ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а норми п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 р. у справі № 0940/2276/18.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилаючись у клопотанні на майновий стан, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області пояснює про відсутність коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рахунку за кодом економічної класифікації 2800. Натомість заявник жодним чином не доводить можливість надходження коштів у відповідній сумі та у певний строк, що не відповідає вимогам ст. 169, 170 ГПК України.
З урахуванням наведеного відсутні підстави для задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.85 р. у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 60).
Колегією суддів встановлено, що скаржник не виконав вимог Північно-західного апеляційного господарського суду, визначених в ухвалі від 28.03.2024 р. про залишення скарги без руху, - недоліків апеляційної скарги у визначений строк не усунув, доказів сплати судового збору суду не надав, тому апеляційна скарга підлягає поверненню Головному управління Держгеокадастру у Волинській області.
Так, згідно з ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються норми статті 174 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо особа не усунула недоліки поданої заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з такою заявою.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до апеляційного господарського суду у загальному порядку після усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 242, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 903/1305/23.
Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 28.03.2024 р. у справі № 903/1305/23 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.