ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 45/153
02.10.07
За позовом Військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України
до 1. Міністерства Оборони України
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська будівельна компанія»
третя особа Одеський інститут сухопутних військ Міністерства оборони України
про визнання недійсним договору
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Горшкова О.О.
Представники сторін
від прокуратури: Безкровний А.І. -посвідчення № 322
від позивача : Смовж О.Ю. -пред. за довірен. № 57/6 від 04.04.2007 року
від відповідача 1: Житенко І.О. -пред. за довірен. № 220/435/д від 25.12.2006 року
від відповідача 2: не з'явились
від третьої особи: не з'явились
Військовий прокурор Південного регіону України в інтересах держави, в особі Кабінету Міністрів України звернувся з позовом до суду про визнання недійсними Договору № 227/ДБ-12 СПЗ про спільну діяльність у будівництві житла від 20.07.06р., який був укладений між Міністерством Оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморська будівельна компанія»та Додаткового договору до нього № ДУ-1/12СПЗ від 27.07.06р. про врегулювання відносин сторін до Договору про спільну діяльність у будівництві житла.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.07р. (суддя Балац С.В.) порушено провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.07р. провадження у справі припинено за відсутності предмету спору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.07р. скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.07р. про припинення провадження у справі та направлено матеріали справи № 45/153 до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті позовних вимог.
За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 45/153 передано до розгляду судді Дідиченко М.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2007 року розгляд справи № 45/153 призначено на 21.08.07року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.08.2007 року описку.
Представник Військової прокуратури Південного регіону України та третя особа у судове засідання 21.08.2007 року не з'явилися, проте представником прокуратури було подано через канцелярію Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із знаходженням прокурорських працівників відділу представництва інтересів громадян і держави у судах Військової прокуратури Південного регіону України та представників третьої особи у відпустках та у відрядженнях.
Позивач у судове засідання 21.08.2007 року з'явився, надав пояснення по справі та не заперечив проти задоволення клопотання представника Військової прокуратури Південного регіону України.
Відповідачі у судове засідання 21.08.2007 року з'явилися, підтримали свої правові позиції, відповідач 2 надав письмові пояснення з урахуванням мотивувальної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2007 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2007 року відкладено розгляд справи на 05.09.07року.
Представник Військової прокуратури Південного регіону України у судове засідання 05.09.2007 року з'явився та надав письмові пояснення по справі, відповідно до яких зазначив, що оскільки сторонами при укладанні Договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) № 227/Дб-12СПЗ від 20.07.2006 року та додаткового договору до нього № ДУ-1/12СПЗ від 27.07.2006 року не було додержано в момент їх вчинення вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України»та ст. 6 Закону України «Про Збройні сили», зазначені вище договори підлягають визнанню недійсними з підстав передбачених ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України.
Позивач та відповідач 1 у судове засідання 05.09.2007 року з'явилися та надали пояснення по справі.
Відповідач 1 в запереченнях на вищевикладені позивачем обставини, зазначив, що не перераховував на користь відповідача 2 платіжним дорученням № 242994 від 18.12.2006 року грошові кошти у розмірі 500 000 грн. 00 коп., що підтверджується на його думку випискою по рахунку відповідача 2 в ВАТ «МТБ»на 18.12.2006 року. Відповідач 1 вважає, помилковим зазначення в призначенні платежу дати договору 20.09.2006 року замість 20.07.2006 року та посилається на те, що спірні договори втратили свою силу згідно дії скасувальної обставини.
Підтримуючи свою правову позицію, представник Військової прокуратури Південного регіону зазначив, що відповідачі досягли взаємозгоди на продовження дії Договору № 227/ДБ-12СПЗ від 20.07.2006 року та № ДУ-1/12СПЗ від 27.07.2006 року у вересні 2006 року проявом мовчання і вчиненням певних дій. Прокурор не вважає платіжне доручення № U24902 від 18.12.2006 року належним доказом повернення відповідачем 1 грошових коштів відповідачу 2 у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп., оскільки в рядку призначення платежу зазначено: «повернення у зв'язку з невиконанням умов договору зг. док. 4 від 20.09.06 без ПДВ». На думку прокурора зазначені грошові кошти перераховані в результаті інших зобов'язань, які виникли між відповідачами.
Таким чином, представник Військової прокуратури Південного регіону прийшов до висновку, що скасувальна умова, передбачена п. 8 Договору № ДУ-1/12СПЗ від 27.07.2006 року втратила силу і з вересня 2006 року зазначені вище угоди продовжують свою дію, тобто є пролонгованими.
Відповідач 2 та третя особа у судове засідання 05.09.2007 року не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, причини неявки повноважних представників сторін суду не відомі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2007 року відкладено розгляд справи на 18.09.2007 року, повторно зобов'язано учасників судового процесу виконати вимоги суду, викладені в ухвалі від 09.08.2007 року в невиконаній частині.
Позивач та представник Військової прокуратури Південного регіону України у судове засідання з'явилися та підтримали свої правові позиції, відповідно до яких зазначили, що при укладанні Договору № 227/ДБ-12СПЗ про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) від 20.07.2006 року та додаткового договору за № ДУ-1/12СПЗ від 27.07.2006 року про врегулювання відносин сторін до договору про спільну діяльність у будівництві житла, сторонами не було додержано в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 20 ЗК України, ст. 6 ЗУ «Про правовий режим майна у Збройних силах України»та ст. 6 Закону України «Про збройні сили України», у зв'язку з чим зазначені договори підлягають визнанню недійсним з підстав передбачених ст. 215 ЦК України.
Представник відповідач 2 у судове засідання 18.09.2007 року не з'явився, причини неявки суду не відомі.
Враховуючи те, що спірний договір був укладений зі скасувальною обставиною, якою сторони визначили невиконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за договором по перерахуванню грошових коштів у розмірі та терміни, передбачені Договором, а також зважаючи на те, що факт невиконання відповідачем вказаних обов'язків відповідно до умов Договору, на даний час, згідно зі ст. 214 ЦК України, договори № 227/ДБ-12СПЗ від 20.07.2006 року та № ДУ-1/12 СПЗ від 27.07.2006 року є скасованими, відповідач 1 заявив клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Відповідач 1 у судовому засіданні, на виконання вимоги ухвали суду, надав докази повернення грошових коштів відповідачем 2 та зазначив, що відповідно до виписки з його особового рахунку від 20.09.2006 року, грошові кошти у розмірі 1500 000 грн. 00 коп. були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача 1 згідно Договору 227/ДБ-123СПЗ від 20.07.2006 року та Договору № ДУ-1/12СПЗ від 27.07.2006 року, а в платіжному дорученні № U24902 від 18.12.2006 року вказано реквізити документа, зазначеного у виписці з рахунку № 35227031003192 за 20.09.2006 року, що свідчило про перерахування відповідачем 2 грошових коштів відповідачу 1.
Суд, за наявності викладених у ст. 80 ГПК України підстав, зобов'язаний припинити провадження у справі, що представляє собою форму завершення справи, яка зумовлена передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмету спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишився неврегульованих питань та, якщо спір врегульовано самими сторонами.
Враховуючи те, що між сторонами існують спірні матеріальні правовідношення, суд дійшов висновку, що спір між сторонами залишилися неврегульованим, а тому заявлене клопотання відповідача 1 судом було відхилено.
У зв'язку з вищевикладеним, відповідач 1 у судовому засіданні 18.09.2007 року надав письмові заперечення на заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що спірні Договори були укладені Міністерством оборони України відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень. Відповідач 1 вважає, що спірні договори за своєю правовою природою відносяться до договорів про спільну діяльність без об'єднання вкладів учасників, у зв'язку з чим правові підстави для набуття майном статусу спільного майна відсутні.
Підтримуючи свою правову позицію, відповідач 1 посилався на те, що чинним законодавством України не заборонено укладати договори про забудову земельної ділянки до оформлення зміни її цільового призначення. Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 125 ЗК України приступити до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документу, що підтверджує права на неї, забороняється, але умовами спірного договору визначено, що здійснення будь -яких дій з будівництва «Об'єкту»буде розпочато лише після оформлення всієї необхідної документації та відведення земельної ділянки під будівництво.
В письмових пояснень відповідач послався на те, що позивачем не надано суду доказів негативного впливу на земельну ділянку загальною площею 2 га військового містечка № 217 проектування та будівництва житлового комплексу, а питання законності укладання договорів про спільну діяльність перевірялося Рахунковою палатою України за результатами якої було складено Акт про результати перевірки Департаменту будівництв Міністерства оборони України щодо виконання договорів про спільну діяльність у будівництві житла для військовослужбовців Збройних сил України від 08.12.2006 року № 02-24д/зв-72, відповідно до якого встановлено що договір про спільну діяльність № 227/ДБ-12 СПЗ від 20.07.2006 року та додатковий договір до нього № ДУ-1/12СПЗ від 27.07.2006 року відповідають чинному законодавству.
Третя особа у судове засідання 18.09.2007 року не з'явилася, проте передала через представника Військової прокуратури Південного регіону письмові пояснення по справі, відповідно до яких підтримала свої правові позиції та зазначила, що Договір № 227/ДБ-12 СПЗ є договором про спільну діяльність з об'єднанням вкладів учасників, відповідно до якого вкладом Міністерства оборони України є земельна ділянка загальною площею 2 га, яка розташована по вул. Фонтанська дорога, 14 м. Одеси.
Третя особа послалася на Рішення виконкому Одеської місткої Ради від 30.09.1950 року відповідно до якого Одеському військовому округу надано в користування земельну ділянку площею 29 га, в м. Одесі по вул. Перекопській дивізії. На зазначеній території розміщається військове містечок № 217, з об'єктами нерухомості у вигляді житлових будинків та цілісного майнового інфраструктурного комплексу по збереженню і обслуговуванню технічних засобів Одеського інституту сухопутних військ.
Підтримуючи свою правову позицію, третя особа вказала на те, що укладенням Договору № 227/ДБ-12 СПЗ від 20.07.2006 року та додаткового договору № ДУ-1/12СПЗ від 27.07.2006 року сторонами фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з земель оборони на землі житлової та громадянської забудови, проте не зважаючи на це не передбачено відселення військовослужбовців і вирішення в установленому законом порядку питання, пов'язаного із відчуженням та списанням військового майна -цілісного інфраструктурного комплексу.
Третя особа наголосила на тому, що Кабінетом Міністрів України не приймалися рішення стосовного відчуження цілісного майнового інфраструктурного комплексу та об'єктів нерухомого майна військового містечка № 217, оскільки відповідачем 1 не вносилося відповідного подання до позивача, у зв'язку з чим Одеський інститут сухопутних військ Міністерства оборони України вважає, що при укладанні Договору № 227/ДБ-12 СПЗ від 20.07.2006 року та додаткового договору № ДУ-1/12СПЗ від 27.07.2006 року сторонами не було додержано в момент вчинення правочину вимоги встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України, ст. 20 Земельного комплексу України, ст. 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України»та ст. 6 Закону України «Про Збройні сили України».
Окрім того, третя особа звернулася до суду з клопотанням, відповідно до якого просила розглядати справу без участі її повноважного представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2007 року відкладено розгляд справи на 02.10.2007 року.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно та повно дослідивши надані ними докази, Господарський суд м. Києва, -
20.07.2006 року між Міністерством оборони України (далі -відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморська будівельна компанія»(далі -відповідач 2) було укладено Договір № 227/ДБ-12/СПЗ (далі -Договір) про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників).
Згідно п. 2.1. Договору його предметом №227/ДБ-12/СПЗ від 20.07.2006 визначено будівництво комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного значення орієнтовно загальною площею квартир 20800,00 кв.м згідно з проектно-кошторисною документацією на земельній ділянці орієнтованою площею 2,0 га, яка розташована по вул. Фонтанська дорога, 14 в м. Одесі (військове містечко № 151).
Також, п.п. 2.2.,2.3. Договору визначено, що спільна діяльність здійснюється без об'єднання вкладів учасників, сторони зберігають свою юридичну самостійність, майнова самостійність сторін є обмеженою щодо розпорядження вкладами у спільну діяльність.
Умовами розділу 3 про частки та розподіл часток сторін у спільній діяльності Договору погоджено, що з метою реалізації задач спільної діяльності сторони здійснюють вклади у спільну діяльність у вигляді грошових коштів, нерухомого майна, інших матеріальних і нематеріальних активів.
Частка відповідача 1 на цілі спільної діяльності орієнтовно становить 26133332 грн. 00 коп. До складу частки відповідача 1 на цілі спільної діяльності включається здійснення технічного нагляду та прийняття будівель в експлуатацію. Сторони домовились, що частка відповідача 1 у спільній діяльності складає 25% (підпункт 3.2.1. пункту 3.2. Договору).
Частка відповідача 2 на цілі спільної діяльності орієнтовно складає 78399996 грн. 00 коп. Відповідач 2 здійснює свій вклад коштами шляхом фінансування будівництва, передачі рухомого та нерухомого майна та інших товарно-матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ учасників договору в порядку і на умовах передбачених Договором. Частка відповідача 2 у спільній діяльності складає 75 % (підпункт 3.2.2. пункту 3.2. Договору).
Результати спільної діяльності відповідача 1 та відповідача 2 передбачені пунктом 5.1. Договору, відповідно до якого після введення об'єкту в експлуатацію відповідач 1 отримує квартири загальною площею 25% від загальної площі квартир в об'єкті, а відповідач 2 -75% від загальної площі квартир в об'єкті.
При цьому, пунктом 4.4. Договору сторони погодили і встановили, що для досягнення мети Договору відповідач 2 приймає повноваження на виконання функцій замовника по будівництву об'єкту.
27.07.2006 між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір № ДУ-1/12 СПЗ про врегулювання відносин сторін до Договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) № 227/ДБ-12/СПЗ від 20.07.2006.
Пунктом першим договору №ДУ-1/12 СПЗ від 27.07.2006 сторони спільної діяльності констатують, що здійснюють свої вклади у наступний спосіб:
Частка відповідача 1 на цілі спільної діяльності становить 26 133 332 грн. 00 коп. та здійснюється шляхом оцінки права забудови зазначеної земельної ділянки, здійснення технічного нагляду та прийняття будівель в експлуатацію (пп. 1.1. договору).
Частка відповідача 2 на цілі спільної діяльності складає 78 399 996 грн. 00 коп. Відповідач здійснює свій вклад коштами шляхом фінансування в установленому законодавством порядку будівництва квартир, будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано -прибудованими приміщеннями соціально - побутового, торговельного та адміністративного призначення, передачі рухомого та нерухомого майна та інших товарно -матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ учасників Договору, в порядку та на умовах, передбачених Договором (пп. 1.2 договору).
Згідно з пунктом другим вказаного Договору сторони домовились, що вартість частки відповідача 1 в спільній діяльності становить 26133332 грн. 00 коп., з яких відповідач 2 перераховує відповідачу 1 на вказаний ним рахунок до спеціального фонду державного бюджету 26035332 грн. 00 коп. до 08.08.2006; 98000 грн. 00 коп. перераховуються на рахунок вказаний відповідачем 1 за окремим договором за виконання частини функцій замовника будівництва до 08.08.2006.
Відповідно до пункту четвертого зазначеного Договору виконання відповідачем 2 в повному обсязі пункту 3 цього Договору є підставою для здійснення відповідачем 1 заходів, які спрямовані на переоформлення права користування земельною ділянкою загальною площею 2,0 га, яка розташована по вул. Фонтанська дорога, 4 в м. Одесі (військове містечко № 217) в десятиденний термін з відповідача 1 на відповідача 2 (а саме оформлення відповідного листа до Одеської міської ради про припинення права користування земельною ділянкою, зміни її цільового призначення та виділення її в установленому порядку під будівництво відповідачу 2.
Пунктом вісім зазначеного договору сторони передбачили, що Договір №ДУ-1/12 СПЗ від 27.07.2006 укладається зі скасувальною обставиною згідно зі ст. 212 ЦК України. Скасувальною обставиною в даному випадку сторони визначили невиконання відповідачем 2 своїх обов'язків за цим договором по перерахуванню грошових коштів у розмірі та термін, визначений у п.п. 2,3 Договору. Цей договір та Договір №227/ДБ-12/СПЗ від 20.07.2006 вважаються скасованими з усіма наслідками, передбаченими чинним законодавством.
Як встановлено судом, рішенням виконкому Одеської міської ради «Про виділення земельної ділянки Одеському Військовому округу для будівництва «військового містечка»№30 від 30.09.1950 було відведено Одеському військовому округу земельну ділянку площею 29 га, в м. Одесі по вул. Перекопській дивізії.
На виконання вищезазначеного рішення, на виділеній земельній ділянці розміщено військове містечко № 217, з об'єктами нерухомості у вигляді житлових будинків та цілісного майнового інфраструктурного комплексу по збереженню і обслуговуванню технічних засобів Одеського інституту Сухопутних військ.
Згідно ст. 13 Конституції України визначено -земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).
Статтею 16 Земельного кодексу Української РСР встановлено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.
Отже, зазначена земельна ділянка, що знаходиться у користуванні відповідача 1 є об'єктом державної власності.
Як встановлено судом на відведеній земельній ділянці розташовані житлові будинки та цілісний майновий інфраструктурний комплекс по збереженню і обслуговуванню технічних засобів Одеського інституту Сухопутних військ Міністерства оборони України саме відповідно до Рішення про виділ земельної ділянки, у зв'язку з чим у суду не вбачається порушень з боку відповідача 1 щодо використання земельної ділянки за нецільовим призначенням,
Також, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази передачі відповідачу 2 самої земельної ділянки, а ні в оренду, а ні в користування, а ні в будь-який інший спосіб доводи Військового прокурора південного регіону України стосовно відчуження земель оборони та зміни їх цільового призначення є необґрунтованими, у зв'язку з чим відхиляються судом.
Згідно зі статтею 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Відповідно до частини 2 статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у томі числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Спеціальним актом, що встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів, є Закон України «Про планування і забудову територій».
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій»фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі -дозвіл на будівництво).
Згідно з частиною четвертою ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
Частина чотирнадцята статті 24 Закону України «Про планування і забудову територій цього закону передбачає, що дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно зі статтею 29 цього Закону дозвіл на виконання будівельних робіт -це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року № 273 затверджено Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 р. за № 945/5166). Це положення встановлює порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів. Положення розроблено згідно зі статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій».
Відповідно до пункту 7.5.3. договору №227/ДБ-10/СПЗ від 07.06.2006 власне саме будівництво буде розпочато після збору вихідних даних (в тому числі зміна в установленому законодавством України порядку цільового призначення земельної ділянки, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво), розробки проектно-кошторисної документації, її погодження, експертиза та затвердження, відведення земельної ділянки до стадії будівництва.
Підпункти 7.5.1, 7.5.2. пункту 7.5. договору №227/ДБ-12/СПЗ від 20.07.2006 саме і передбачають збір вихідних даних (в тому числі зміна в установленому законодавством порядку цільового призначення земельної ділянки, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво), розробка проектно-кошторисної документації, її погодження, експертиза та затвердження, відведення земельної ділянки до стадії будівництва і не суперечить статтям 24, 29 Закону України «Про планування і забудову територій», наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року № 273.
Договір про спільну діяльність сторін у будівництві житла передбачає не тільки порядок виконання та фінансування підрядних робіт по будівництву об'єкту, а і вчинення відповідних організаційних заходів.
Так, пунктом 6.1 Договору №227/ДБ-12/СПЗ від 20.07.2006 передбачено, що відповідач 1 забезпечує в установленому законодавством України порядку оформлення за рахунок та за участю відповідача землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування «Об'єкту».
Тобто у Договорі чітко зазначено, що оформляється необхідна документація на право користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво «Об'єкту», зазначена документація оформляється відповідно до вимог ст.ст. 20, 38 Земельного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про основи містобудування».
Слід зазначити, що діючим законодавством не заборонено укладати договір на забудову земельної ділянки до оформлення зміни її цільового призначення. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документів, що підтверджує право на неї, забороняється, але як вище зазначалось, умовами договору №227/ДБ-12/СПЗ від 20.07.2006р. визначено, що здійснення будь-яких дій по будівництву будуть розпочинатися тільки після оформлення всієї документації.
Крім того, судом відзначається, що відповідачі взагалі вважають права та обов'язки за договорами припиненими, а договори розірваними.
Припинення права постійного користування названою земельною ділянкою буде здійснюватися відповідачем 1 шляхом добровільної відмови за його заявою до власника земельної ділянки, що відповідає вимогам статті 142 Земельного кодексу України та і умовам договору та додаткової угоди.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування, спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватись виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.
Тобто стаття 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачає обмеження щодо фінансування саме спорудження об'єктів житлового будівництва. Механізми інвестування спорудження об'єктів житлового будівництва, які передбачені у ст. 4 даного Закону, також передбачають укладання відповідних договорів із безпосередньо забудовником після затвердження проектної документації та отримання відповідних дозволів.
Таким чином, умови договору №227/ДБ-12/СПЗ від 20.07.2006 передбачають вчинення сторонами ряду заходів: організаційних, правових, фінансових (у тому числі залучення коштів від фізичних та юридичних осіб в порядку передбаченому законодавством). Управління спільною діяльністю відповідно пункту 4.2 договору №227/ДБ-12/СПЗ від 20.07.2006 здійснює відповідач 2.
Договір №227/ДБ-12/ШЗ від 20.07.2006 (із доповненнями внесеними договором ДУ-1/12 СПЗ від 27.07.2006) відповідає вимогам Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а згідно з абз.) а, б), в) пункту 6.2. договору відповідач приймає на себе виконання функцій «Замовника», що визначені пунктом 4.4. цього договору, укладає договір з генерального підряду на будівництво «Об'єкту», забезпечує роботи матеріальними ресурсами, відповідає за їх якість і відповідність вимогам установленим нормативними документами та проектною документацією, погоджує залучення до виконання робіт субпідрядників та робочої сили; укладає за погодженням з відповідачем 1 договори на проектування і будівництво “Об'єкту» з генеральним проектувальником та підрядником, у разі необхідності -субпідрядниками. Надає відповідачу 1 засвідчені копії укладених з генеральним субпідрядником та генеральним підрядником угоди в трьохденний термін з дати їх укладання; здійснення за планом проектування та будівництва “об'єкту», його фінансування в установленому законодавством порядку, а також інші витрати, пов'язані з будівництвом, введенням в експлуатацію і передачею “об'єкту» на баланс експлуатаційними організаціями. Тобто, відповідач 2 при здійсненні функції щодо ведення спільних справ учасників відповідно до статті 1131 Цивільного кодексу України укладає правочини у порядку передбаченому Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Стаття 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» не поширюється на всі відносини пов'язані з будівництвом об'єктів житлової забудови, а тільки щодо відносин фінансування саме процесу спорудження житла.
Отже, спірні договори укладено з додержанням вимог законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача 2, ним було з певним простроченням перераховано грошові кошти у розмірі 1500000 грн. 00 коп. згідно платіжного доручення № U24902 від 18.12.2006 на рахунок відповідача 1, які останній повернув відповідачу 2 у повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреною копією виписки з особового рахунку № 35227031003192 відповідача 1 за 20.09.2006 та поясненнями відповідачів.
Суд не може погодитися з посиланням прокурора на те, що платіжне доручення №U24902 від 18.12.2006 року не є належним доказом повернення відповідачем 1 грошових коштів відповідачу 2 у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп., оскільки в рядку призначення платежу зазначено: «повернення у зв'язку з невиконанням умов договору зг. док. 4 від 20.09.06 без ПДВ»виходячи з того, що в платіжному дорученні №U24902 від 18.12.2006 вказано реквізити документа під № 4, зазначеного у виписці з рахунку № 35227031003192 за 20.09.2006.
Статтею 212 ЦК України визначені особливості правочинів, щодо яких правові насідки пов'язуються з настанням певної події.
Частиною 2 зазначеної норми права передбачено, що особи, які вчинять правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).
Правочин вважається укладеним під скасувальною умовою, якщо його сторони обумовлюють припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.
Отже, правові наслідки припинення прав та обов'язків за договорами настають залежно від виконання або невиконання відповідачем 2 покладених на нього обов'язків, що було узгоджено сторонами.
У зв'язку, з тим, що відповідачами було повернуто один одному отримане за договором та пунктом договору, тобто у письмовій формі вже було передбачено підставу для розірвання чи припинення дії спірних договорів, жодні повідомлення з цього приводу не надсилались один одному.
Таким чином, відповідачами було вчинено дії у відповідності до договору та вимог законодавства України.
Відповідно вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) наведеної вимоги згідно ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою недійсності правочину.
З урахуванням того, що договори укладено у відповідності до законодавства, суд дійшов до висновку про те, що відсутні підстави для визнання договору недійсним.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги військового прокурора спростовуються положеннями чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.
Крім того, суд враховує, що Рахунковою Палатою України було проведено перевірку Департаменту будівництва Міністерства оборони України щодо виконання договорів про спільну діяльність у будівництві житла для військовослужбовців Збройних Сил України, в результаті чого було складено акт про результати перевірки Департаменту будівництва Міністерства оборони України щодо виконання договорів про спільну діяльність у будівництві житла для військовослужбовців Збройних Сил України від 08.12.2006р. №02-24д/зв-72.
Цей акт містить відомості щодо перевірки виконання спірних договорів у даній справі, а також висновки з цього приводу.
Висновками акту встановлено, що надані до перевірки договори про спільну діяльність відповідали вимогам чинного законодавства, а саме: Цивільному кодексу України та Закону України «Про інвестиційну діяльність», а їх умови не підпадали під дію «Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України», затвердженого Указом Президента України від 01.07.1993 № 240 «Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей». На сьогоднішній день законодавчо не врегульовано порядок та механізми будівництва житла для військовослужбовців інвесторами в рахунок отримання ними від силових відомств права на користування вивільненими земельними ділянками, а Законом України «Про інвестиційну діяльність» не визначено особливості залучення інвестицій по будівництву житла для військовослужбовців Збройних Сил України.
Проаналізувавши матеріали справи та враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Військового прокурора Південного регіону України є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись, - ст.ст. 203, 212, 215, 1130, 1131 ЦК України, ст.ст. 33, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
В задоволенні позову Військового прокурора Південного регіону України відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
08.10.2007р.
Суддя М.А. Дідиченко