Справа №534/20/24
Провадження №2/534/8/24
19 березня 2024 року м. Горішні Плавні
Комсомольський міський суд Полтавської області
в складі суду: головуючого судді Морозова В.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хвіст Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду із згаданим позовом в якому прохає стягнути з ТОВ «ЄГЗК» на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 17.02.2023 по 26.12.2023 в сумі 240 647 грн 40 коп.
Свої вимоги мотивує тим, що наказом керівника ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» № 136-к від 02.06.2022 року позивач був звільнений з посади водія автотранспортних засобів ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 21.09.2022 року у справі № 534/625/22 позовні вимоги задоволені повністю. Вищевказаний наказ визнано протиправним та скасовано, позивача поновлено на роботі та стягнуто на користь позивача з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2022 року по 21.09.2022 року у сумі 89 245 грн. 38 коп.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30.01.2023 року рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21.09.2022 року скасоване та ухвалено нове.
Позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, яку було задоволено частково 13.12.2023 року.
Наказом ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК» від 27.12.2023 року № 233-к, виданий відповідно до вказаної постанови Верховного Суду України, яким позивача поновлено на роботі 27.12.2023 року на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК».
Таким чином позивач вважає, що на його користь з відповідача підлягає стягненню середня заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 17.02.2023 по 26.12.2023.
Ухвалою суду від 07.02.2024 позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклика) сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги головним чином мотивує тим, що позивачем на надано достатніх доказів, які б свідчили про те, що період з 17.02.2023 по 26.12.2023 був вимушеним прогулом для позивача та те, що останній був позбавлений можливості працювати на ТОВ «ЄРИСТІВСЬКИЙ ГЗК».
Тому, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України судом розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів дійшов наступних висновків.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм правову оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до копії рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21.09.2022 року у справі № 534/625/22 позовні вимоги задоволені повністю.
Визнано протиправним та скасувано наказ товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» від 02.06.2022 №136-к «Про припинення трудового договору (контракту) водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар'єрі (180-220 тн.) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів, зайнятого транспортуванням гірничої маси в кар'єрі (180-220 тн.) ЦГТК навантажувально-транспортної дільниці автомобілі товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» з 03.06.2022.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2022 по 21.09.2022 у сумі 89 245 (вісімдесят дев'ять тисяч двісті сорок п'ять ) грн 38 (тридцять вісім) коп. (а.с. 4-6)
Згідно з Постановою Верховного Суду України від 13.12.2023 року у справі № 534/625/22 касаційну скаргу задоволено частково.
Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2023 року скасовано, рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року залишено в силі. (а.с. 7-10).
Відповідно до наказу № 233-к від 27.12.2023 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », яким скасовано наказ «Про припинення трудового договору (контракту) на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України № 136-к від 02.06.2023 року. Скасовано наказ № 44-к від 15.02.2023 року «Про скасування наказу «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » від 21.09.2022 р. № 148-к» (а.с 11-13).
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з абз. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Суд враховує висновки до яких дійшов Верховний Суд України у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19 «Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Отже, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати. За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, а отже, строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Вказане свідчить про суперечливу судову практику щодо застосування частини першої чи другої статті 233 КЗпП України до вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та щодо визначення правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу.»
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено допустимими, належними та достатніми доказами, які б свідчили про те, що період з 17.02.2023 року по 26.12.2023 року для позивача є вимушеним прогулом та факт того, що останній був позбавлений можливості працювати, тому у задоволенні позовної заяви слід відмовити у повному обсязі.
Враховуючи положення ст.141 ЦПК України та ст.ст.4,5,6 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості, які суд не оголошує щодо учасників справи при проголошенні рішення суду:
Повне ім'я позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Повне найменування відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 35713283, адреса: 39800, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вулиця Будівельників, 15.
Суддя В'ячеслав МОРОЗОВ