Справа № 357/3948/24
3/357/2178/24
03.04.2024 м. Біла Церква
Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Полку патрульної поліції у місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ФОП, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 06.10.1998 МВ № 2 Білоцерківського МУ ГУ МВС України в Київській області, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Гребенникова С.О., потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Чорного О.В.,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 962924, 03.03.2024 близько 20:00 год по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила дії домашнього насильства психологічного та фізичного характеру стосовно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме вчинила з ним сварку, під час якої ображала чоловіка, нецензурно висловлювала, шарпала за руки, не завдавши тілесних ушкоджень. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративної відповідальності не визнала та пояснила наступне. З ОСОБА_2 проживають 20 років, протягом яких вона самостійно сплачує всі комунальні послуги, а останні 10 років вони живуть у скандальній родині, у якій виникають суперечки, коли потрібно щось оплатити. У них троє спільних синів, два старших проживають та навчаються Польщі, а менший ходить до школи та проживає з ними. Кожного місяця до 5 числа середньому синові потрібно сплачувати за комунальні послуги за квартиру, яку вони з чоловіком йому спільно придбали. З чоловіком у них окремий бюджет, оплату вони за сина сплачують почергово, цей раз була її черга для оплати, однак у неї на передодні поламалася машина і вона витратила більше 10тисяч гривень за її ремонт, тому у неї не було коштів для оплати комунальних послуг за сина. 03.03.2024 вона цілий день була на дворі працювала, тому що ОСОБА_2 взагалі їй ні в чому не допомагає по господарству. В них 10 соток городу і в неї є один вихідний на тиждень, щоб його обробляти. Ввечері, зайшовши до будинку, пішла на кухню, поряд з якою вітальня, на дивані лежав чоловік. Оскільки прийшов час оплати, а грошей у неї не було, вона підняла це питання. Чоловік встав і почав йти до неї, вона зрозуміла, що він зараз її може вдарити, оскільки за три тижні до цього ОСОБА_2 сильно їй дав ляпас, після якого вона попередила, що у разі ще таких дій, вона буде викликати поліцію. Щоб уникнути подібного, вона розвернулася, щоб піти від нього, ОСОБА_2 її наздогнав і сильно штовхнув у спину, вона стоячи обличчям до вікна, під яким батарея, впала і вдарилася головою, областю виска, об неї. Чоловік її переступив і пішов далі. Вона лежала на підлозі, одягнена в халаті, в кишені якого був телефон. Діставши телефон, почала телефонувати на поліції, коли там запитали, що трапилося, вона повідомили, що її б'є чоловік. ОСОБА_2 почувши це, повернувся, забрав телефон у вимкнув виклик. Оскільки в поліцію виклик вже пішов, вони пере телефонували і чоловік віддав телефон. Потім ОСОБА_2 пішов до шафи, взяв ремінь і піднявся на другий поверх будинку до кімнати середнього сина, вона пішла за ним. В кімнаті стоїть «швецька стінка», чоловік закинув ремінь на турнік і надів на шию, підігнув ноги, але ремінь порвався. В будинку був 11-річний син, проте він цього всього не чув, тому що сидів у наушниках в своїй кімнаті. Після цього чоловік зайшов до сина в кімнату і почав кричати, щоб той пішов подивився яка у нього мама «тварина» та інші образливі слова, що вона викликала поліцію і його батька посадять. Тоді приїхали працівники поліції, при них вона просила, щоб чоловік відпустив сина до кімнати, про це йому говорили і поліцейські, щоб його не травмувати, однак ОСОБА_2 кричав, щоб син дивився, яка вона погана мати. Чоловіка вона не шарпала і не зачіпала, не ображала, нецензурною лайкою не висловлювалася, він сам собі подряпав руки, про що вона дізналася, коли приїхали поліцейські. З ОСОБА_2 вони проживають у різних кімнатах, окремо харчуються, не спілкуються, якщо потрібно забрати дитину зі школи, а вона не встигає, то пише про це йому у месенджері «Вайбер».
Захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення посилаючись на наступне. ОСОБА_1 не згодна із заявою чоловіка, про що і зроблено відповідний запис в протоколі про адміністративне правопорушення. Вважає, що суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол. Із фабули протоколу вбачається, що 03.03.2024 близько 20:00 год ОСОБА_1 вчинила дії пов'язані з домашнім насильством психологічного та фізичного характеру стосовно свого чоловіка, саме такі дії останньої є насильством. Проте людина, яка чинить домашнє насильство, повинна мати значну перевагу у своїх можливостях, діяти умисно з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права і свободи. Законодавець визначає адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого. Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками як умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї дії особи не можна розцінювати як насильство. В матеріалах адміністративної справи за протоколом відсутні будь-які дані, які б вказували на вчинення домашнього психологічного та фізичного насильства щодо ОСОБА_2 , які порушили права та свободи останнього чи завдали йому шкоди та поряд з цим спричинили побоювання за своє життя із нездатністю захистити себе. Звертає увагу, що між подружжям виник саме конфлікт на побутовому ґрунті спричинений розбіжністю поглядів при обговоренні ситуації щодо сплати за комунальні послуги їхньому спільному синові. Самі по собі нецензурні висловлювання під час сварки не формують собою домашнього насильства та не утворюють склад адміністративного правопорушення. З фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи тощо. У даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 відсутня. Дійсно мала місце обопільна словесна суперечка, однак, не кожна суперечка не є домашнім насильством у розумінні норм Закону. Сам факт звернення ОСОБА_2 до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства. Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними не упередженні життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту. Окрім того, ОСОБА_2 первинно спровокував словесну суперечку, що мала місце 03.03.2024 близько 20:00 год за місцем проживання особи, яка притягається до адмінвідповідальності, що пояснюється агресивною поведінкою ОСОБА_2 під час виклику працівників поліції. Твердження ОСОБА_2 про шарпання його за руки ОСОБА_1 не є реальними, оскільки працівниками поліції не встановлювалися і не поряд з цим не підтверджувалися дані факти, а будь-які докази щодо вчинення ОСОБА_1 таких активних дій відсутні. Щодо протоколу, у якому зазначено, що ОСОБА_1 шарпала за руки ОСОБА_2 , то такі дані не можуть бути визнані достатніми доказами по даній справі, оскільки відображають лише висновок посадової особи за результатами проведеної перевірки. При цьому сам працівник поліції не був очевидцем події, тому його висновки не містять доказових даних. Протокол містить лише інформацію про подію, отриману працівником події з повідомлення заявника ОСОБА_2 . Відтак лише факт конфліктної ситуації між подружжям не може свідчити про психологічне та фізичне насильство в сім'ї в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Суперечка, про яку йде мова у протоколі не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягненою до адмінвідповідальності. Сам факт звернення заявника до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між подружжям та не підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 03.03.2024 близько 20:00 год дружина ОСОБА_1 повернулася додому, коли він вже відпочивав на дивані у столові, тому що він встає кожного дня о 04:00-05:00 год. Вона зайшла і почала його відразу ображати і принижувати, тому що він повідомив, що потрібно заплатити за комунальні послуги за квартиру дітей, які проживають за кордоном, на що остання повідомили, що нічого платити не буде і взагалі вижене його з будинку та позбавить житла, який він будував за власний кошт. Оскільки він не конфліктна людина, щоб уникнути сварки, хотів вийти з кімнати, однак на його шляху стояла дружина, тому він її відштовхнув, вона вдарилася та сказала, що викличе поліцію. Ці крики почув син, збіг із другого поверху і почав говорити до дружини, що вона робить. Коли він заспокоював дитину, до будинку зайшли працівники поліції. Він постійно чує від дружини, що вона позбавить його житла, але він не хоче з нею розлучатися. Через ту сварку, що сталася, у нього погіршився стан здоров'я, підвищився артеріальний тиск, пішла кров з носа, на наступний день він звернувся до приватного лікаря, який призначив йому лікування, виписав таблетки та капельниці. У лікаря - кардіолога він стоїть на обліку вже 8 років, а з 2022 року отримав статус особи з інвалідністю. Додатково пояснив, що вони з ОСОБА_1 у шлюбі 20 років, коли він був ФОП і гарно заробляв, всі кошти вкладав у будівництво будинку, а дружина нічого для цього не робила, потім коли він почав заробляти менше, а згодом через інвалідність перестав працювати, дружині це не сподобалося і почалися конфлікти, в них близько 10 років роздільні бюджети. Коли настає час щось оплачувати, тоді в них дружиною виникають конфлікти. Між ним та ОСОБА_1 відбулася сварка, під час якої остання виражалася нецензурною лайкою, ображала його чоловічу гідність, погрожувала позбавити житла, від чого він зазнав психологічної шкоди, коли він намагався її заспокоїти, шарпала його за руки.
Представник потерпілого, адвокат Чорний О.В. повідомив, що ОСОБА_2 з 2022 року є особою з інвалідністю ІІ групи, у нього часткова втрата працездатності, а тому він перебуває у групі ризику осіб, які можуть піддаватися психологічному та економічному насильству, оскільки у нього немає власного заробітку. Окрім того ст. 173-2 КУпАП не передбачає настання шкоди, а передбачає можливість її настання у зв'язку із насильством у сім'ї. Стосовно ОСОБА_2 був винесений терміновий заборонний припис на 5 днів, він цей час проживав у своїх батьків, а коли повернувся ОСОБА_1 знову намагалася вчинити сварку. Просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1 за ст. 173-2 КУпАП.
Суддя, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника, адвоката Грибенникова С.О., потерпілого ОСОБА_2 та її представника, адвоката Чорного О.В., дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 962924 від 03.03.2024 та додані до нього матеріали, а саме: заяву ОСОБА_2 від 03.03.2024; заяву ОСОБА_1 від 03.03.2024; письмові пояснення ОСОБА_2 від 03.03.2024; письмові пояснення ОСОБА_1 від 03.03.2024; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 від 03.03.2024, відповідно до якої рівень небезпеки кривдника середній; терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 від 03.03.2024, відповідно до якого кривднику заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, строком на десять діб починаючи з 22:00 год 03.03.2024 до 22:00 год 13.03.2024; відеозапис з нагрудних камер поліцейських, доданим до протоколу про адміністративні правопорушення серії ВАВ № 962924 від 03.03.2024, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з огляду на наступне.
Так, згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: відомості про особу, яка притягається до відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 254 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння психологічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно могла бути чи була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як встановлено суддею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є чоловіком та дружиною, які проживають разом у спільному будинку близько 20 років, мають троє спільних синів. В судовому засіданні встановлено, що між подружжям відбулася сварка з приводу оплати комунальних послуг за квартиру за кордом, у якій проживає син, під час якої вони ображали один одного.
Отже, із протоколу та доданих доказів вбачається, що його складено у зв'язку зі сваркою в сім'ї, а не у зв'язку з вчиненням насильства в сім'ї з боку ОСОБА_1 , тоді як вчинення насильства в сім'ї передбачає активні дії однієї особи по відношенню до іншої. Взаємні голосні відстоювання своєї думки під час сварки не можуть носити характер насильства. Будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 дій спрямованих на завдання шкоди фізичного характеру ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Таким чином, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення та встановлених обставин справи має місце звичайна сімейна сварка, яка за своєю суттю не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП та не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за яке особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки самі по собі наявні у матеріалах справи заява та письмові пояснення ОСОБА_2 без будь-яких інших належних і допустимих доказів, зокрема пояснень свідків, матеріалів відеозапису самої події, зважаючи на те, що ОСОБА_1 оспорює викладені у протоколі обставини, не дає судді підстав для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак вчинення психологічного та фізичного насильства в сім'ї. Окрім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що дружина його шарпала за руки, коли він намагався її заспокоїти. Отже такі дії ОСОБА_1 не були спрямовані на умисне завдання ОСОБА_2 фізичного болю, тобто не мають ознак насильницького характеру.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні стверджував, що він зазнав психологічних страждань, після сварки звернувся до лікаря, однак суду не надано жодних підтверджуючих доказів вказаного факту.
Окрім того, потерпілий вказував, що ОСОБА_1 погрожувала йому позбавити його житла, проте відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення його фабула не містить посилання на економічне насильство ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 .
Отже, відповідно до змісту протоколу про адмінправопорушення та встановлених обставин справи має місце звичайна конфліктна ситуація, в основі якої лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, яка за своєю суттю не охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП та не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за яке особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Крім того, суддя зазначає, що обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є вчинення дій внаслідок яких особі могла бути чи була нанесена шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілого, в даному випадку ОСОБА_2 .
Доказів того, що 03.03.2024 близько 20:00 год ОСОБА_1 вчинила насильство психологічного та фізичного характеру стосовно свого чоловіка, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода його психічному чи фізичному здоров'ю протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять. Таким чином, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
При цьому, конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди психічному, фізичному здоров'ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов 'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Звідси, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим. Буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 221, п. 1 ст. 247, ст. 283, 284КУпАП та відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Тетяна КЛЕПА