Номер провадження: 22-ц/813/3435/24
Справа № 507/1725/23
Головуючий у першій інстанції Дармакука Т.П.
Доповідач Погорєлова С. О.
05.04.2024 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину, на рішення Любашівського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Дармакука Т.П. 09 листопада 2023 року у смт. Любашівка Одеської області, -
встановила:
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути із відповідача на її користь додаткові витрати на дитину в розмірі 16612 грн. 15 коп.
В обґрунтування вимог ОСОБА_2 зазначала, що вона із відповідачем перебували зареєстрованому шлюбі та у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 , яка проживає разом із нею. Відповідно до наказу суду із відповідача на її користь на утримання доньки стягуються аліменти. На лікування дитини вона понесла витрати в загальному розмірі 33224 грн. 30 коп., а тому ОСОБА_2 просила стягнути із відповідача половину додаткових витрат в розмірі 16612 грн. 15 коп.
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 09 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразово в сумі 16612 грн. 15 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 1073,60 грн. судового збору в дохід держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, ким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у ОСОБА_1 відсутні доходи, крім того, позивач не надала доказів того, що саме вона здійснила додаткові витрати на лікування доньки.
Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 19 листопада 2010 року (а.с.44).
Згідно свідоцтва про народження, сторони по справі є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.45).
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 25 липня 2022 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.46).
Донька сторін ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю.
Судовим наказом Любашівського районного суду Одеської області від 18 січня 2023 року стягуються аліменти із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 березня 2022 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.47).
Із наданих ОСОБА_2 документів вбачається, що 06 червня 2023 року позивач із дитиною зверталася за медичною допомогою до дитячого отоларинголога, яким ОСОБА_3 було встановлено діагноз: гіпертрофія аденоїдних вегетацій 2-3 ст., гіпертрофія піднебінних мигдаликів 2 ст., рекомендовано аденотонзілотомію у плановому порядку. При цьому, позивач понесла витрати за консультацію в розмірі 500 грн., що підтверджується направленням лікаря, консультативним висновком від 06 червня 2023 року та квитанцією (а.с.22,39).
Також ОСОБА_2 були понесені витрати на аналізи доньки в загальному розмірі 2395 грн. 20 коп. та за ЕКГ В в розмірі 430 грн. (а.с.10-12, 23-24).
У медичному центрі ТОВ «Есперанто МЕД», на підставі договору про надання медичних послуг від 27 липня 2023 року та інформованої добровільної згоди на операцію та знеболення від 27 липня 2023 року, ОСОБА_3 було проведено аденотомію, вартість якої склала 28000 грн., яка оплачена позивачем що підтверджується квитанцією (а.с.24, 35-38). Після аденотомії дитині було призначено лікування та рекомендовано огляд через 7 днів, при цьому, на ліки ОСОБА_2 понесла витрати в розмірі 544 грн., що підтверджується консультативним висновком від 27 липня 2023 року, випискою з медичної карти та квитанціями на придбання ліків на суму 125,40 грн. та 419,60 грн. (а.с.24, 41).
З консультативного висновку від 04 серпня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 була на черговому огляді у лікаря, дитині призначено лікування та призначено огляд через 1 місяць, при цьому позивач за консультацію оплатила 500 грн., що підтверджується квитанцією від 04 серпня 2023 року, а також за призначенням лікаря на придбання ліків ОСОБА_2 понесла витрати в розмірі 355,10 грн. (а.с.23, 24, 43). Згідно квитанції від 31 серпня 2023 року позивач понесла витрати в розмірі 500 грн. за консультацію (а.с.12 об.с.)
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 були понесені витрати на загальну суму 33224 грн. 30 коп.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред'явила такий позов.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Згідно вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.
Нормами ст. 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Наявними у матеріалах доказами встановлено, що позивач понесла витрати на лікування дочки та загальна сума витрат на лікування становить 33224 грн. 30 коп., що підтверджується медичними документами та квитанціями.
Колегія суддів враховує, що відповідач ОСОБА_1 не заперечує проти факту лікування та проведення операції дитині.
На підставі викладених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що проведене лікування дитини слід вважати додатковими витратами, оскільки, згідно наданої медичної документації, ОСОБА_3 дійсно потребувала такого лікування.
Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню додаткові витрати на лікування дитини в розмірі 16612 грн. 15 коп.
При цьому, судом правильно не прийнято до уваги заперечення ОСОБА_1 про відсутність доходів, оскільки будь-яких доказів щодо відсутності доходу відповідачем не надано, а крім того, в силу ч. 1 ст. 185 СК України, відповідач зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину. Заперечення відповідача щодо не доведення позивачкою відсутності можливості отримати гарантовану Конституцією України, безоплатну медичну допомогу, також судом обґрунтовано залишено без уваги, оскільки мати дитини вправі була обирати на свій розсуд, до якого медичного закладу звертатися, аби це відповідало найкращим інтересам дитини.
Колегія суддів враховує, що до апеляційної скарги ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу щодо відсутності у нього доходів, хоча саме на апелянта, на підставі вимог ст. 256 ЦПК України, покладений обов'язок зазначити у апеляційній скарзі обставини, що підлягають встановленню, а також докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
Необгрунтованими також є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, позивач не надала доказів того, що саме вона здійснила додаткові витрати на лікування доньки, оскільки матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що дитина ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю та знаходиться на її утриманні, а відтак, у суду відсутні підстави вважати, що витрати на лікування ОСОБА_3 були здійснені іншою особою.
Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються на припущеннях, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 09 листопада 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 09 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 05 квітня 2024 року.
Судді Одеського
апеляційного суду С.О. Погорєлова
А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе