Справа № 240/28698/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
09 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2023 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців; час роботи на посадах: в.о. консультанта по судовій роботі Житомирського обласного управління юстиції 1 (один) місяць 11 (одинадцять) днів; старшого консультанта по судовій статистиці і спеціальній роботі Житомирського обласного управління юстиції 3 (три) місяці 4 (чотири) дня;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського 1 (один) рік 11 (одинадцять) місяців; час роботи на посадах: в.о. консультанта по судовій роботі Житомирського обласного управління юстиції 1 (один) місяць 11 (одинадцять) днів; старшого консультанта по судовій статистиці і спеціальній роботі Житомирського обласного управління юстиції 3 (три) місяці 04 (чотири) дня, з 29.03.2023, з врахуванням проведених виплат.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 28.12.2023 позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обрахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 62% суддівської винагороди (заробітної плати), без зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якою визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половини строку навчання на юридичному факультеті в Харківському юридичному інституті ім Ф.Є.Дзержинського, що становить 1 рік 11 місяців, та стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді в період з 01.08.1988 по 11.12.1989 (1 рік 4 місяці 10 днів).
Також зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 70% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 29.03.2023, з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, згідно зі змістом якого передбачено збільшення щомісячного довічного грошового утримання саме за роботу на посаді судді. Зазначає, що чинним законодавством не передбачено, врахування до стажу на посаді судді періоду половини строку навчання, а також стажера народного судді, консультанта та старшого консультанта по судовій роботі.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 03.11.1975 ОСОБА_1 в період:
- з 12.12.1989 переведена на роботу в Коростенський районний народний суд з покладенням виконання обов'язків народного судді;
- з 21.06.1991 призначена на посаду народного судді Коростенського міського народного суду;
- з 21.06.2001 обрана безстроково суддею Коростенського міського суду Житомирської області.
На підставі постанови Верховної Ради України №1600-VІІІ від 22.09.2016, згідно з наказом №21/к від 21.10.2016 ОСОБА_1 звільнена із займаної посади судді у зв"язку із поданням заяви про відставку.
З 25 жовтня 2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 62% від суддівської винагороди, визначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області №538/20 від 21.02.2020.
В свою чергу, у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.05.2023 на звернення позивача повідомлено, що оскільки стаж на посаді судді становить 26 років 10 місяців11 днів, то відповідно до вимог ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 62 % від суддівської винагороди.
Також зазначено, що чинним законодавством передбачене збільшення щомісячного довічного грошового утримання саме за роботу на посаді судді.
Вважаючи вказані дії відповідача, щодо неврахування до стажу на посаді судді періоду половини строку навчання, а також стажера народного судді, консультанта та старшого консультанта по судовій роботі, позивач звернулася за захистом свого права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так згідно із пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч.2 ст. 142 Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Зокрема, абзацом 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Згідно абзацу 2 ч. 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Указом Президента України №584/95 від 10.07.1995 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Тобто, вказаними вище положеннями передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, а також час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріали справи свідчать, що відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано виключно періоди роботи суддею, а саме з 12.12.1989 по 21.10.2016 (26 років 10 місяців та 11 днів).
Разом з тим, відповідно до наданих доказів у справі позивач у період з 01.09.1984 по 30.06.1988 навчалася у Харківському юридичному інституті імені Ф.Є. Дзержинського.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить більше 10 років, то до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, враховується період половини строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.04.2021 у справі №344/5707/19 та від 14.05.2021 у справі №592/3354/17.
Водночас, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, законодавством, яке діяло на момент призначення (обрання) позивача суддею та в період роботи позивача на посаді судді, передбачалось право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, а саме на денному відділенні юридичного факультету.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу до стажу роботи судді, який дає право на одержання довічного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 11 місяців), не відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює питання визначення стажу роботи судді, який дає право на одержання довічного грошового утримання судді, а тому є протиправною.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку щодо зарахування періоду роботи позивача консультантом по судовій роботі Житомирського обласного управління юстиції у період з 22.11.1988 по 02.01.1989 (тривалість стажу 03 місяці 04 дні) та періоду роботи старшим консультантом по судовій статистиці і спеціальній роботі Житомирського обласного управління юстиції з 08.09.1989 по 11.12.1989 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Так, за правилами ч. 1 ст. 116 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 137 цього Закону, має право подати у відставку.
Відповідно до ст. 137 Закону №1402-VIII у первісній редакції 2016 року до стажу роботи на посаді судді зараховувалась лише робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосудця, Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Також, Законом України від 12.07.2018 №2509-VІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», ст.137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Таким чином, з дати набрання чинності Законом №2509-VІІІ, тобто з 05.08.2018, законодавець встановив нові правила обчислення стажу роботи на посаді судді, згідно з якими до суддівського стажу також зараховується період роботи у сфері права, вимога щодо якого була необхідною для призначення (обрання) особи на посаду судді вперше в силу вимог закону, який діяв на момент такого призначення (обрання).
Отже, системний аналіз наведених норм доводить, що положення ст. 137 та абз. 4 п. 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачають, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесені зміни до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18 зазначено, що внесені до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 8 Закону СРСР «Про статус суддів в СРСР» від 04.08.1989 №328-1 (чинний на момент призначення позивача суддею вперше), народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту і стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний іспит.
Тобто, на момент призначення позивача суддею для зайняття такої посади поряд з іншим необхідним була наявність стажу роботи в галузі права не менш як два роки.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 03.11.1975 ОСОБА_1 в період:
- з 01.08.1988 по 21.11.1988 та з 03.01.1989 по 07.09.1989 працювала стажером народного судді Богунського районного суду м.Житомир;
- з 22.11.1988 по 02.01.1989 тимчасово виконувала обов"язки консультанта по судовій роботі Житомирського обласного управління юстиції;
- з 08.09.1989 по 11.12.1989 тимчасово переведена на посаду старшого консультанта по судовій статистиці і спеціальній роботі Житомирського обласного управління юстиції (а.с.9-11)
Натомість, при призначенні пенсії позивачу враховано лише стаж роботи на посаді судді та не зараховано до стажу період роботи стажером народного судді Богунського районного суду м.Житомир в період з 01.08.1988 по 21.11.1988 та з 03.01.1989 по 07.09.1989; консультантом по судовій роботі Житомирського обласного управління юстиції у період з 22.11.1988 по 02.01.1989 та старшого консультанта по судовій статистиці і спеціальній роботі Житомирського обласного управління юстиції з 08.09.1989 по 11.12.1989, загалом стаж становить - 1 рік 4 місяці 10 днів, а саме з 01.08.1988 по 11.12.1989.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не зарахував вказані вище періоди до стажу роботи на посаді судді, оскільки при визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Позивач була призначена (обрана) на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIIІ, а тому норми Закону №1402-VIIІ, щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивача застосовуватись не можуть.
Не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов'язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно, враховуючи вказане суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача, необхідно також зарахувати роботу стажером народного судді Богунського районного суду м.Житомир в період з 01.08.1988 по 21.11.1988 та з 03.01.1989 по 07.09.1989; консультантом по судовій роботі Житомирського обласного управління юстиції у період з 22.11.1988 по 02.01.1989 та старшого консультанта по судовій статистиці і спеціальній роботі Житомирського обласного управління юстиції з 08.09.1989 по 11.12.1989, загалом стаж становить - 1 рік 4 місяці 10 днів, а саме з 01.08.1988 по 11.12.1989. У зв'язку з вказаним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування позивачу до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання вказаних періодів стажу роботи (професійної діяльності) у сфері права є протиправними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Таким чином, стаж роботи позивача на посаді судді становить 26 років 10 місяців 11 днів (з 12.12.1989 по 21.10.2016), при цьому загальний стаж роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового судді у відставці, становить 30 років 1 місяць 21 день = (26 років 10 місяців 11 днів + 1 рік 11 місяців (половина строку навчання) + 1 рік 4 місяці 10 днів (період роботи, що давав право на призначення суддею, саме з 01.08.1988 по 11.12.1989).
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач має право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 70% від суддівської винагороди судді (50% + 20% за 10 додаткових років роботи на посаді судді), виходячи зі стажу роботи на посаді судді понад 30 років (сукупний стаж роботи на посаді судді 26 років 10 місяців 11 днів, половини строку навчання на юридичному факультеті, що становить 1 рік 11 місяців, а також стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) вимога, яка визначена законом та надає право для призначення на посаду судді 1 рік 4 місяці 10 днів), тому обґрунтовано зобов'язав відповідача зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половини строку навчання на юридичному факультеті в Харківському юридичному інституті ім Ф.Є.Дзержинського, що становить 1 рік 11 місяців, та стаж роботи за юридичною спеціальністю необхідний для зайняття посади судді в період з 01.08.1988 по 11.12.1989 (1 рік 4 місяці 10 днів), та здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 29.03.2023, з урахуванням проведених виплат.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.