Справа № 560/14649/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
08 квітня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,
позивач звернувся до суду із позовом до Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України, своїм правом не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 січня 2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 198 893,48 грн., яка утворилась внаслідок несвоєчасної сплати в установлені законодавством строки сум податкових зобов'язань:
1) по податку на доходи фізичних осіб, на підставі:
- нарахованої пені ІКП на борг минулих років ( ст. 129 ПКУ з урахуванням вимог ЗУ щодо поширення коронавірусної хвороби) в сумі 158 791,94 грн.
2) по земельному податку з юридичних осіб на загальну суму 40101,54 грн., на підставі:
- Податкового розрахунку земельного податку № 9008352146 від 26.01.2023 року термін сплати 30.03.2023 в сумі 11604,6 грн. (враховуючи сплату 6316,86 грн., до стягнення заявлено 5287,74 грн.;
- Податкового розрахунку земельного податку № 9008352146 від 26.01.2023 року термін сплати 01.05.2023 в сумі 11604,6 грн.;
- Податкового розрахунку земельного податку № 9008352146 від 26.01.2023 року термін сплати 30.05.2023 в сумі 11604,6 грн.;
- Податкового розрахунку земельного податку № 9008352146 від 26.01.2023 року термін сплати 30.06.2023 в сумі 11604,6 грн.;
Нарахування вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми позовних вимог, деклараціями та витягом з інтегрованої картки платника.
Оскільки заборгованість самостійно не сплачена відповідачем, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суму грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Згідно п.57.1 ст. 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Визначені платником зобов'язання у самостійно поданих податкових деклараціях є узгодженими.
Таким чином, сума податкового зобов'язання згідно самостійно поданих декларацій є узгодженою та не сплаченою своєчасно відповідачем, та набула статусу податкового боргу.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України позивач надіслав відповідачу податкову вимогу про сплату податкового боргу форми «Ю» № 90916-57 від 28.11.2019.
Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Враховуючи вказану норму, контролюючий орган не був зобов'язаний надсилати відповідачу нову вимогу у зв'язку із збільшенням суми податкового боргу останнього (оскільки податковий борг з часу надіслання цієї вимоги не був погашений повністю, що підтверджується наданою відповідачем інтегрованою карткою відповідача). Тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. (п. 95.3-95.4 ст. 95 ПК України).
Відповідач вказує про те, що згідно пункту 12 Положення про державну установу "Шепетівська виправна колонія (№98)" входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України, тому майно виправної колонії перебуває у державній власності, використовується нею на правах оперативного управління виключно для забезпечення виконання її завдань та не може бути об'єктом застави.
Водночас, згідно п. 5.2 ст. 5 ПК України у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Відповідач відповідно до вимог ПК України (норми якого є пріоритетними у спірних правовідносинах) не є звільненим від обов'язку сплати земельного податку. Таким чином, посилання відповідача на пункт 12 Положення про державну установу "Шепетівська виправна колонія (№98)" є безпідставними.
Відповідач є юридичною особою, самостійно подавав контролюючому органу декларації з земельного податку, а тому зобов'язаний згідно ПК України виконувати взяті на себе податкові зобов'язання та нести відповідальність за їх невиконання.
Надаючи оцінку вимогам контролюючого органу в частині стягнення пені, суд звертає увагу на таке.
У постанові від 12 липня 2022 року у справі № 160/7345/20 Верховний Суд зазначив, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Законом України від 17.03.2020 №533-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019)” (набрав чинності 18.03.2020 підрозділ 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-1.
Згідно з абзацом одинадцятим пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Лише постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення від нарахування пені на період дії карантину є заходом державної підтримки платників податків та такий захід застосовується щодо всіх випадків нарахування пені з будь-якого податку, встановленого ПК України. Тобто, на період дії карантину платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Отже, виходячи з п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, оскільки пеня не може бути нарахована під час дії карантину, останнім днем закінчення нарахування пені мало б бути 29.02.2020.
З дослідженої інтегрованої картки платника податків встановлено, що спірна пеня нарахована за період, який:
- розпочався та завершився під час дії карантину (більшість заявленої до стягнення пені, по датах нарахування з 21.09.2021 по 14.06.2023);
- розпочався під час дії карантину, та звершився після його відміни (щодо пені, нарахованої 08.07.2023 за період з 26.08.2021 по 07.07.2023).
Пені, нарахованої по періоду тільки за час до початку дії карантину, або тільки після його відміни, немає.
Тобто, всупереч пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, за період дії карантину відповідачем було безпідставно нараховано пеню, яка підлягає обов'язковому списанню.
Інтегрована картка та матеріали справи не містять розрахунку нарахування пені за весь спірний період, тобто суд не має можливості виокремити суму пені, яка підлягає сплаті (за період після відміни карантину) та суму пені, яка нарахована протиправно відповідно до положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПК України. На виконання вимог ухвали суду від 25.10.2023 таких доказів не надано. Водночас, нарахування пені є дискреційним повноваженням контролюючого органу.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в частині нарахованої пені (у розмірі 158 791,94 грн.) у спірному випадку є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.