Іменем України
08.09.10 Справа №17/38д/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився ;
від відповідача: Тислицький Ю.В., довіреність № 1704 від 07.09.2010 р.
Шадурин О.М., довіреність № 185 від 01.02.2010 р.
розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2010р. у справі № 17/38д/10
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області
до: Управління комунальної власності Бердянської міської ради, м. Бердянськ, Запорізька область
про зміну п.10.1 договору оренди
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.06.2010 р. у справі №17/38д/10 (суддя Корсун В.Л.) у позові відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач не довів наявності істотних обставин в розумінні ст. 652 ЦК України для зміни п. 10.1 договору оренди нежитлових приміщень від 01.01.1999 р., що стосується зупинення дії п. 10.1 договору, то така вимога не відповідає положенням ст. 12 ГПК України, тому відсутні підстави для задоволення позову.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, позивачем було подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2010 року у справі № 17/38д/10 та прийняти нове рішення, яким змінити п. 10.1 розділу 10 «Строк дії та умови зміни, розірвання договору»договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 01.01.1999 р., в редакції додаткової угоди (без номеру) від 14.01.2009 р. до вказаного договору, продовживши строк дії договору оренди приміщення до 31.12.2010 р.
Заявник вважає висновки суду стосовно того, що не є істотною зміною обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору, зокрема, відсутність фінансування на завершення ремонтних робіт наданого приміщення, причиною яких став скрутний стан економіки України, а також хибними твердження, що саме з вини позивача виникла ситуація щодо неможливості його виселення зі спірного приміщення. Посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, позивач зазначає, що саме у зв'язку із скрутним фінансовим станом економіки в Україні та недостатнім фінансуванням неможливо закінчити капітальний ремонт переданої на баланс управління двоповерхової будівлі загальною площею 2585,9 кв.м. Так, додатковою угодою б/н від 14.01.2009р. термін дії договору оренди було продовжено до 31.12.2009р. Саме до цього терміну планувалося завершення ремонту будівлі та звільнення орендованих приміщень. На даний час вказана будівля не може бути використана позивачем для виконання службових функцій. Пенсійний фонд зі свого боку своєчасно та з додержанням вимог діючого законодавства щодо проведення тендерних процедур, уклало договори на здійснення ремонтних робіт у виділеному фонду приміщенні. Таким чином, позивач наголошує, що сторони, укладаючи та пролонгуючи договір оренди, не могли передбачити, що будь-які видатки на проведення ремонтних робіт в 2009 р. не буде профінансовано, що у свою чергу призвело до необхідності продовження дії спірного договору. Також, позивач вказує, що саме відповідач листом № 270 від 31.12.2009 р. відмовив позивачу в підписанні додаткової угоди щодо продовження строку дії договору. Крім цього, заявник вважає, що виконання умов п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди від 14.01.2009р. суттєво порушують права орендаря, наслідком чого може стати повна дестабілізація роботи управління, що потягне за собою неможливість виконання покладених на нього державою завдань та функцій зі збору, акумулювання та розподілу коштів, направлених на пенсійне забезпечення громадян. На думку заявника, в даному випадку, наявні всі необхідні умови для зміни договору на підставі ст. 652 ЦК України, оскільки розірвання договору є однією з форм його припинення. Отже, суд безпідставно не застосував вказану норму права, що призвело до винесення рішення з порушенням норм матеріального права.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.08.2010р. у справі №17/38д/10 апеляційна скарга прийнята та призначена до розгляду на 08.09.2010 р.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2288 від 08.09.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів: Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А. Зазначеною колегією справа прийнята до свого провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
В судовому засіданні, що відбувалось 08.09.2010р. представники відповідача надали відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважає, що рішення суду було прийняте з дотриманням норм діючого законодавства, підстави для його скасування відсутні. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема відповідач зазначає, що під час підписання додаткової угоди до договору щодо продовження строку його дії позивач станом на 01.10.2008 р. міг знати або передбачити неможливість здійснення капітального ремонту, наданого йому нежитлового приміщення, у строк до 31.12.2009р. Отже, вважає, що судом правильно зроблено висновок про недобросовісність користування своїми правами Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську, у зв'язку з чим виникла ситуація щодо неможливості виселення позивача зі спірного приміщення та використання цього приміщення на нагальні потреби орендодавця.
Враховуючи достатність матеріалів для розгляду скарги по суті, колегія суддів, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності повноважного представника позивача.
За клопотанням присутніх в судовому засіданні представників відповідача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників відповідача, Запорізький апеляційний господарський суд
01.01.1999 р. між управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (Орендодавець) та управлінням Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області (Орендар), укладений договір оренди нежитлового приміщення з додатковими угодами до нього (надалі - договір).
За умовами п.1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (під офіс) приміщення за адресою: м. Бердянськ, площа 1 Бердянської ради, 2, яке знаходиться на балансі ДКП “Житлосервіс-3”.
Факт передачі майна підтверджено актом прийому - передачі нежитлового приміщення від 01.09.1999 р., копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до пунктів 10.1. та 10.2. вказаного договору, він діє з 01.01.1999 р. до 31.12.2006р. Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміна та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.
Згідно із п. 10.7 договору, дія договору оренди припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизація об'єкта оренди (за участю Орендаря); загибелі об'єкта оренди; банкрутства Орендаря.
Додатковими угодами від 03.05.2007р., від 16.01.2008 р. та від 14.01.2009 р. до договору від 01.01.1999 р. (без номеру) оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Бердянськ, пл. І Бердянської ради, 2, сторонами вносилися зміни до п. 10.1. розділу 10 “Строк дії та умови зміни, розірвання договору” щодо продовження строку оренди приміщення до 31.12.2007 р., до 31.12.2008 р. та до 31.12.2009 р. відповідно.
Листом від 27.10.2009 р. № 10741/01 позивач звернувся до Бердянського міського голови стосовно продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.1999 р. строком до 01.01.2011р.
26.11.2009 р. на адресу УПФУ в м. Бердянську Запорізької області надійшов лист виконавчого комітету Бердянської міської ради від 18.11.2009 р. № 01-5756/40 за підписом міського голови з повідомленням про те, що заява була розглянута на засіданні Комітету по передачі в оренду майна територіальної громади м. Бердянська та прийнято рішення не продовжувати строк оренди вказаного приміщення у зв'язку з необхідністю його використання власником. Також, у зазначеному листі міститься вимога про повернення балансоутримувачу орендованого майна за актом здачі-приймання в строк до 05.01.2010 р. відповідно до п. 5.9 договору від 01.01.1999 р.
Вважаючи свої права, як орендаря, порушеними, Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою (з урахуванням уточнень позовних вимог, згідно ст. 22 ГПК України) до Управління комунальної власності Бердянської міської ради, м. Бердянськ, Запорізька область, в якій просило суд прийняти рішення, яким:
1. Змінити пункт 10.1 розділу 10 “Строк дії та умови зміни, розірвання договору” договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 01.01.1999 р. з урахуванням додаткової угоди до вказаного договору (без номеру) від 14.01.2009, продовжити строк договору оренди приміщення до 31.12.2010 року;
2. Зупинити дію пункту 10.1 розділу 10 “Строк дії та умови зміни, розірвання договору” договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 01.01.1999 р. з урахуванням додаткової угоди до вказаного договору (без номеру) від 14.01.2009 р., до розгляду вказаної справи судом.
Зазначені вимоги і стали предметом розгляду у суді першої інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Оскільки предметом оренди за договором від 01.01.1999 р. є комунальне майно, правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються нормами глави 58 ЦК України, а також Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та ч.2 ст.291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 7 додаткової угоди (без номеру) від 14.01.2009 р. до договору визначено, що сторони на підставі рішення Комітету по передачі в оренду майна територіальної громади м. Бердянська від 17 жовтня 2008 р. № 13, затвердженого міським головою 23.10.2008 р., внесли зміни до п. 10.1. розділу 10 “Строк дії та умови зміни, розірвання договору” зазначеного договору оренди, продовживши строк оренди приміщення до 31.12.2009 р.
Як зазначалось вище, 27.10.2009р. позивач листом № 10741/01 звернувся до відповідача з проханням продовження терміну дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.1999 р. строком до 01.01.2011 р.
Частиною 1 статті 14 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 ст.14 ЦК України визначено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Сторони укладаючи договір на підставі вільного волевиявлення встановили строк його дії та порядок його припинення.
Ні договором між сторонами, ні будь-яким законом не передбачено обов'язку відповідача пролонгувати договір оренди на той же строк та тих же умовах. Крім того, свою відмову від продовження дії договору відповідач виклав у листі від 18.11.2009 р. № 01-5756/40. Доказів продовження терміну дії договору оренди до спливу терміну його дії чи після 31.12.09р. сторони не надали. За таких обставин, колегія суддів вважає, що договір оренди нежитлових приміщень № б/ від 01.01.1999р. припинив свою дію 31.12.2009р. Внести зміни можливо лише до діючого договору оренди, оскільки договір оренди на момент винесення оскаржуваного рішення припинив свою дію, то підстав для внесення змін немає.
Крім того, колегія суддів зазначає, що загальний порядок зміни господарських договорів визначено статтею 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Отже, зі змісту наведених норм законів слідує, що позивач повинен був направити позивачу проект угоди про зміну умов договору. Бо договір між сторонами, що підлягає зміні, викладений у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками підприємств.
Згідно п.10.2 договору оренди державного майна зміна або розірвання цього договору можуть мати місце за погодженням сторін. Пропозиція щодо розірвання договору, зміни та доповнення, розглядаються сторонами протягом 20 днів від дня одержання. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач (сторона, яка ініціює внесення змін до договору) листом від 09.12.2009 р. за № 12331/13 направила відповідачу 2 примірники додаткової угоди до договору. Однак, матеріали справи не містять проекту цієї угоди, а з тексту супровідного листа не вбачається, що додаткова угода запропонована позивачем стосувалася саме продовження дії спірного договору оренди до 31.12.2010р.
Враховуючи, що предметом спору є внесення змін до договору оренди нерухомого майна № б/н від 01.01.1999 р., стосовно саме строку дії договору, то колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено факту звернення до відповідача з пропозицією про внесення змін до договору, в редакції заявлених у позові вимог, та не виконані умови, встановлені договором та ст. 188 Господарського кодексу України порядку внесення змін у договір.
Статтею 652 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, передбачено можливість зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язань. У разі недосягнення згоди сторонами договір може бути змінений за рішенням суду у зв'язку з істотною зміною обставин на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
- в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Позивач не надав доказів наявності одночасно вищезазначених чотирьох умов істотної зміни обставин та не надав доказів наявності обставин, передбачених ст. 652ЦК України. Обставини, вказані позивачем у позові, не визначені ст.ст. 651, 652 ЦК України чи будь-яким іншим законом, як підстава для зміни умов договору.
Та обставина, на яку посилається позивач, взагалі не стосується правовідносин сторін за договором оренди комунального майна. Крім того, визначивши умови договору оренди, сторони в момент укладення договору та визначення строку його дії усвідомлювали, що цей строк настане і позивач повинен буде повернути орендоване приміщення. До того ж, як свідчать матеріали справи, позивачу 10.10.2007 р. у державну власність до сфери управління Пенсійного фонду України та на баланс Пенсійного фонду України в м. Бердянську за актом приймання-передачі була передана двоповерхова будівля по вул. Комунарів,23-л в м. Бердянську. Неможливість використання вказаної будівлі у зв'язку з не закінченням проведення реконструкції не є підставою для зміни умов договору в розумінні ст. 652 ЦК України.
Також, позивач не довів належними та допустимими доказами, що ним були прийняті усі можливі та необхідні заходи для забезпечення належної роботи УПФУ у разі закінчення дії договору оренди, здійснення останнім ремонтних робіт приміщення по вул. Комунарів, 23, переданого УПФУ в м. Бердянську ще 10.10.2007р., у рамках отриманого фінансування, а також заходів щодо оренди будь-якого іншого необхідного приміщення для роботи позивача.
Крім цього, між позивачем та Управлянням комунальної власності Бердянської міської ради укладений договір оренди комунального майна № 1245 від 07.05.2008 р., що знаходиться за адресою: м. Бердянськ, вул. К. Маркса, 49, площею 609,60 кв.м. та використовується позивачем під офіс. Строк дії зазначеного договору згідно додаткової угоди від 12.10.2009 р. сторонами продовжено до 01.01.2011 року(а.с.97-102, т.1).
Неможливості використання зазначеного приміщення для функціонування пенсійного фонду позивачем документально не доведено.
Що стосується позовної вимоги щодо зупинення дії пункту 10.1 розділу 10 договору оренди нежитлових приміщень № б/н від 01.01.1999 р. з урахуванням додаткової угоди до вказаного договору від 14.01.2009 р., до розгляду вказаної справи судом, то колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений ні договором, ні законом, що регулює відносини з оренди, а також ст. 16 ЦК України, якою визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
З фактичних обставин справи, з урахуванням наведених норм права, вбачається, що позивачем, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, не були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме: наявність встановлених законом підстав для внесення змін до договору оренди державного майна.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Запорізької області про відмову у задоволенні позовних вимог. Підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101 -105, ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.2010р. у справі № 17/38д/10 залишити без змін.