2-228/ 2010 р.
14 жовтня 2010 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Зацеркляного В.К.
при секретарі - Климченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та тижневика « ЕХО» про спростування недостовірної інформації, захист честі. гідності, ділової репутації, -
01.03.2010 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, який згодом уточнив і доповнив, зазначивши відповідачем також міжрайонний інформаційно-рекламний тижневик «ЕХО», про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності , ділової репутації, зазначивши, що відповідачем ОСОБА_2 у № 32 (315) від 07.08.2009 р. тижневика «ЕХО» на стор. 33 опублікована стаття « Чужі за майбутнє. А за чиє?», де на думку позивача вказано, що позивач не належно виконує свої посадові обов*язки та порушує вимоги законодавства під час виконання своїх посадових обов*язків, зазначену інформацію відповідач обґрунтовує надуманими ним фактами, які видає як такі, що мали місце.
Поширені відповідачем відомості викладені як стверджувальні факти у формі образи і наклепу, чим принижують його честь, гідність та ділову репутацію.
Тому позивач прохав суд визнати недостовірною інформацію поширену відповідачем ОСОБА_2 шляхом опублікування 07.08.2001 р. у № 32 ( 315) тижневика «ЕХО» на стор. 33 в статті « Чужі і за майбутнє. А за чиє?» щодо слідуючих висловів:
1). « Після призначення на посаду директора РЛП « Нижньоворсклянський» ОСОБА_1 цей рай земний почав зникати і через деякий час зникне взагалі»;
2). «….. специфічний запах виникає після того, як ОСОБА_1 на власному автомобілі відвезе виготовлену рибу в м. Полтава…»
3). «….. у мене особисто виникав не один інцидент саме з директором РЛП на протязі останніх років, а саме: щодо сінокосів, які ОСОБА_1 намагався продавати.»;
4). «….. не бореться з браконьєрами….»;
5). « Я володію інформацією і є свідки про те, що працівники парку незаконно вимагають кошти з них самих рибалок любителів за намети та стоянки автотранспорту для того, щоб заправити бензином власний автомобіль, яким їздить за сто кілометрів….», зобов*язати відповідача ОСОБА_2 надати тижневику « ЕХО» статтю-спростування за кожним недостовірним фактом, попередньо узгодивши текст статті з позивачем, зобов*язати тижневик «ЕХО» опублікувати надане відповідачем ОСОБА_2 спростування недостовірної інформації у такий же спосіб, у який була опублікована стаття, стягти із відповідача ОСОБА_2 на його користь 2000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та судові витрати, а також на користь РЛП «Нижньоворсклянський» у відшкодування моральної шкоди 10000 грн.
В суді позивач підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти заявленого позову за безпідставністю, оскільки вважає опубліковану ним статтю правдивою.
Відповідач міжрайонний інформаційно-рекламний тижневик «ЕХО», будучи належним чином повідомленим, до суду не з*явився.
Суд, заслухавши сторони, показання свідків, розглянувши матеріали справи, знаходить позов підлягаючим частковому задоволенню.
Судом встановлено, що в № 32(315) від 07.08.2009 р. міжрайонного інформаційно-рекламного тижневика «ЕХО» на стор. 33 була опублікована стаття « Чужі за майбутнє. А за чиє?», автором якої є ОСОБА_2, у якій автор констатує, що ОСОБА_1 неналежно виконує посадові обов*язки директора регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» (а.с. 7), а зокрема це слідуючі вислови :
1). « Після призначення на посаду директора РЛП « Нижньоворсклянський» ОСОБА_1 цей рай земний почав зникати і через деякий час зникне взагалі»;
2). «….. специфічний запах виникає після того, як ОСОБА_1 на власному автомобілі відвезе виловлену рибу в м. Полтава….»;
3). «….. у мене особисто виникав не один інцидент саме з директором РЛП на протязі останніх років, а саме: щодо сінокосів, які ОСОБА_1 намагався продавати.»;
4). «….. не бореться з браконьєрами….»;
5). « Я володію інформацією і є свідки про те, що працівники парку незаконно вимагають кошти з них самих рибалок любителів за намети та стоянки автотранспорту для того, щоб заправити бензином власний автомобіль, яким їздить за сто кілометрів….».
Судом встановлено, що наведені відповідачем у вказаній статті відомості відносно позивача не мали місця, є надуманими і не доведені у встановленому порядку.
Суд критично розцінює показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки вони перебувають у неприязних відносинах із позивачем із ОСОБА_1 і перебувають у певній залежності від відповідача ОСОБА_2, і їхні покази заперечуються позивачем та метеріалами справи (а.с. 7, 44 - 49, 64, відмовними матеріалами № 921 та № 1112 за 2009 рік).
Тому відповідно до ст.ст. 28. 68 Конституції України, ст. 47 Закону України « Про інформацію, ст. 37 Закону України Про державні засоби масової інформації; ст. ст. 13, 15, 16. 277, 1166, 1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 р. « Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди», слід позов задовольнити частково, визнати недостовірною інформацію про ОСОБА_1 за авторством ОСОБА_2, поширену міжрайонним інформаційно-рекламним тижневиком «ЕХО» у № 32( 315) від 07.08.2009 р. на стор. 33 у статті « Чужі за майбутнє. А за чиє ?» стосовно слідуючих висловів:
1). Після призначення на посаду директора РЛП « Нижньоворсклянський» ОСОБА_1 цей рай земний почав зникати і через деякий час зникне взагалі»;
2). «…… специфічний запах виникає після цього, як ОСОБА_1 на власному автомобілі відвезе виловлену рибу в м. Полтава…..»;
3). «….. у мене особисто виникав не один інцидент саме з директором РЛП на протязі останніх років, а саме: щодо сінокосів, які ОСОБА_1 намагався продавати.»;
4). «….. не бореться з браконьєрами….»;
5). « Я володію інформацією і є свідки про те, що працівники парку незаконно вимагають кошти з них самих рибалок любителів за намети та стоянки автотранспорту для того, щоб заправити бензином власний автомобіль, яким їздить за сто кілометрів….», зобов*язати ОСОБА_2 та міжрайонний інформаційно-рекламний тижневик «ЕХО» спростувати після набрання рішенням суду законної сили у найближчому номері тижневика «ЕХО» недостовірну інформацію про ОСОБА_1, шляхом розміщення на стор. 33 тижневика «ЕХО» під заголовком «» Спростування» спростування, що зазначена інформація не відповідає дійсності щодо наведення у статті « Чужі за майбутнє. А за чиє?», щодо вищенаведених висловів.
Також стягти із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої моральної шкоди з урахуванням обставин справи, майнового і сімейного стану сторін, номерів, із якими діяв заподіював шкоди, ступеню, глибини і тривалості моральних і психічних страждань позивача, моральну шкоду в розмірі 500 грн., а також судові витрати : 8, 50 грн. судового збору і 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди із ОСОБА_2 на користь РЛП « Нижньоворсклянський та за оплату оголошення про виклик до суду слід відмовити за безпідставністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 28, 68 Конституції України, ст. 47 Закону України « Про інформації, ст. 37 Закону України « Про друковані засоби масової інформації», ст. ст. 13, 15, 16, 277, 1166, 1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 р. « Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Постанови Пленуму Верховного сууд України № 4 від 31.03.1995 р. « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди», суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати недостовірною інформацію про ОСОБА_1 за авторством ОСОБА_2 , поширену міжрайонним інформаційно-рекламним тижневиком «ЕХО» у номері № 32 ( 315) від 07.08.2009р. на сторонці 33 у статті « Чужі за майбутнє. А за чиє?» стосовно слідуючих висловів:
1). Після призначення на посаду директора РЛП « Нижньоворсклянський» ОСОБА_1 цей рай земний почав зникати і через деякий час зникне взагалі»;
2). «…… специфічний запах виникає після цього, як ОСОБА_1 на власному автомобілі відвезе виловлену рибу в м. Полтава…..»;
3). «….. у мене особисто виникав не один інцидент саме з директором РЛП на протязі останніх років, а саме: щодо сінокосів, які ОСОБА_1 намагався продавати»;
4). «….. не бореться з браконьєрами….»;
5). « Я володію інформацією і є свідки про те, що працівники парку незаконно вимагають кошти з них самих рибалок любителів за намети та стоянки автотранспорту для того, щоб заправити бензином власний автомобіль, яким їздить за сто кілометрів….».
Зобов*язати ОСОБА_2 та міжрайонний інформаційно-рекламний тижневик «ЕХО» спростувати після набрання рішенням суду законної сили у найближчому номері тижневика «ЕХО» недостовірну інформацію про ОСОБА_1, шляхом розміщення на стор. 33 тижневика «ЕХО» під заголовком «» Спростування» спростування, наступного змісту: « Я, пенсіонер МВС ОСОБА_2, спростовую недостовірну інформацію, поширену в № 32 ( 315) від 07.08.2009 р. міжрайонного інформаційно-рекламного тижневика «ЕХО» про ОСОБА_1 щодо висловів:
1). Після призначення на посаду директора РЛП « Нижньоворсклянський» ОСОБА_1 цей рай земний почав зникати і через деякий час зникне взагалі»;
2). «…… специфічний запах виникає після цього, як ОСОБА_1 на власному автомобілі відвезе виловлену рибу в м. Полатава…..»;
3). «….. у мене особисто виникав не один інцидент саме з директором РЛП на протязі останніх років, а саме: щодо сінокосів, які ОСОБА_1 намагався продавати.»;
4). «….. не бореться з браконьєрами….»;
5). « Я володію інформацією і є свідки про те, що працівники парку незаконно вимагають кошти з них самих рибалок любителів за намети та стоянки автотранспорту для того, щоб заправити бензином власний автомобіль, яким їздить за сто кілометрів….».
Зазначена інформація не відповідає дійсності.
Стягти із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої моральної шкоди 500 грн., а також судові витрати : 8,50 грн. судового збору і 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення
Суддя :