Іменем України
07.09.10 Справа №7/65-10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М.
при секретарі Лолі Н.О.
Представники сторін в судове засідання не з'явились;
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро АГ»на рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2010 р. по справі № 7/65-10
за позовом: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Хліб-експорт», м. Київ (скорочено ДП «Хліб-експорт»);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро АГ», м. Херсон (скорочено ТОВ «Агро АГ»);
про стягнення суми
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2267 від 07.09.2010 р. справу № 7/65-10 передано для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.09.2010 р. № 7/65-10 колегією суддів у складі: Хуторной В.М., Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А., справу прийнято до свого провадження.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.06.2010 р. по справі № 7/65-10 (суддя Задорожна Н.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 39656,2 грн. основного боргу та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.
В частині задоволених вимог вказане рішення мотивовано вимогами ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України та доведеністю матеріалами справи факта існування заборгованості. В задоволені позовних вимог про стягнення 396,56 грн. пені суд відмовив з огляду на необґрунтованість та безпідставність такого нарахування.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ «Агро АГ», відповідач у справі, звернулося з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду в якій зазначає, що спірне рішення прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, судом безпідставно визнано доведеною ту обставину, що особа, яка підписала позовну заяву -в. о. генерального директора Кондрачук Ю.А., є особою, уповноваженою представляти інтереси позивача. Вважає, що ця обставина не підтверджується належними доказами. Вказує, що надана позивачем до матеріалів справи копія першої сторінки довідки АА №340009 з ЄДРПОУ не надає можливості визначити дату видачі цієї довідки, а тому цей доказ не є належним при визначенні питання, хто насправді є керівником позивача на час розгляду справи. Щодо копії наказу № 486к від 05.11.2009 р. відзначає, що зазначений наказ не засвідчений печаткою підприємства і з його тексту, однозначно випливає, що обов'язки генерального директора ДП «Хліб-експорт»на Кондрачука Ю.А. покладено тимчасово на один день -05.11.2009 р. Просить рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2010 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
ДП «Хліб-експорт», позивач по справі, у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Зауважує, що відповідачем жодних заперечень щодо існування у нього перед позивачем заборгованості в сумі 39656,2 грн. не висловлювалось. Повноваження в. о. генерального директора ДП «Хліб-експорт»Кондрачука Ю.А. на підписання позову вважає доведеними. Крім того, на вимогу суду позивачем в підтвердження повноважень Кондрачука Ю.А. щодо підписання позову також надано наказ про призначення Кондрачука Ю.А. від 05.11.2009 р. № 468к, витяг із Статуту ДП «Хліб-експорт»та розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.02.2008р. № 217-р про призначення голови правління ДАК «Хліб України»Річняка І.М.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. У раніше наданому клопотанні позивач просив розглянути справу без участі його представника у судовому засіданні.
Особа, яка подала апеляційну скаргу (відповідач), процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористалась. В отриманій канцелярією Запорізького апеляційного господарського суду після завершення судового розгляду телеграмі від 07.09.2010 р. відповідач зазначив про розгляд справи без участі його представника у судовому засіданні.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги та відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, в судовому засіданні 07.09.2010 р. прийнято постанову апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору:
20.02.2009 р. між ТОВ «Агро АГ»(продавець, відповідач у справі) та ДП ДАК «Хліб України»«Хліб-експорт»(покупець, позивач у справі) укладено договір № 2002/1-КП (надалі -договір), за умовами якого продавець зобов'язався надати та відпустити, а покупець прийняти та оплатити сільгосппродукцію (надалі -товар), вигляд, кількість, якість і вартість якої визначаються відповідно до положень цього договору (п. 1.1 договору).
На виконання умов договору та додаткової угоди до нього № 1, позивачем в період з 25.02.2009 р. по 27.03.2009 р. на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано суму 2050000,00 грн.
Відповідачем відвантажено позивачу 1372,73 тони кукурудзи за ціною 1100,00 грн. за тону (на суму 1510000,00 грн. з ПДВ) та 500 тонн кукурудзи за ціною 1080,00 грн. за тону (на суму 540000,00 грн. з ПДВ).
На виконання умов договору згідно додаткових угод № 2 та № 3 позивач з 10.04.2009 р. по 13.04.2009 р. здійснив попередню оплату вартості сільгосппродукції (1050 тони кукурудзи за ціною 1120,00 грн. за 1 тону) на загальну суму 1175997,00 грн.
Перерахування коштів підтверджується наданими в матеріали справи належно засвідченими копіями банківських виписок руху коштів по розрахунковому рахунку позивача (арк. справи 24 -32).
Пунктом 1 додаткових угод № 2 та № 3 до договору сторони визначили строк поставки за цими угодами до 20.04.2009 р.
Частина попередньо оплаченого позивачем товару -1014,59 тони за ціною 1120,00 грн. на загальну суму 1136340,80 грн. -була поставлена відповідачем згідно видаткових накладних: № РН-0170 від 15.04.2009 р.; № РН-0172 від 17.04.2009 р.; № РН-0176 від 19.04.2009 р.
Решта оплаченого товару (на суму 39656,20 грн.) позивачу відповідачем не відвантажена.
У зв'язку з недопоставкою 35,41 тон кукурудзи за договором та додаткової угоди № 3 до цього договору позивач своїм листом від 12.05.2009 р. № 165 звернувся до відповідача з вимогою повернути грошові кошти в сумі 39656,20 грн., що є передоплатою за недопоставлений товар.
29.03.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлено телеграму з аналогічною вимогою. Направлення телеграми підтверджується копією фіскального чека № 9265 від 30.03.2010 р.
Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Агро АГ»39656,20 грн. основного боргу за договором № 2002/1-КП від 20.02.2009 р. та 396,56 грн. пені стали предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком відповідача стало передання позивачу товарно-матеріальних цінностей, а обов'язком позивача -прийняття товарно-матеріальних цінностей і оплата їх вартості на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Умовами укладеного між сторонами договору передбачено оплату товару протягом трьох банківських днів з дати його отримання, проте будь-яких заборон щодо здійснення передоплати вартості товару договір не містить. Позивач оплату вартості товару здійснив достроково, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Перерахування позивачем на розрахунковий рахунок відповідача передоплати в сумі 1175997,00 грн. за договором та додатковими угодами №№ 2, 3 підтверджується матеріалах справи. Отримання суми передоплати відповідачем не заперечується.
Як вже зазначалося вище, за умовами зазначених додаткових угод сторонами узгоджено строк поставки - до 20.04.2009 р.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки узгодженої додатковою угодою № 3 до договору кількості товару в строк до 20.04.2009 р., всупереч умов договору та вимог закону, виконав неналежним чином, внаслідок він вважається таким, що прострочив зобов'язання.
Згідно з частиною 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Своїм листом від 12.05.2009 р. та телеграмою від 29.03.2010 р. позивач просив відповідача повернути на його рахунок перераховані за договором грошові кошти в сумі 39656,20 грн., що є збитками в розумінні ст. 623 ЦК України.
Згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків станом на 27.04.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 39656,20 грн.
Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.
Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що висновки господарського суду щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 39656,20 грн. є правомірними.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності заявленої позивачем вимоги про стягнення пені.
Згідно з приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Виходячи зі змісту ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції за порушення зобов'язання застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ.
Виходячи з преамбули діючого Закону України «Про відповідність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а у ст. 3 Закону закріплено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який пеня сплачується.
Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.
Пунктом 8.3. договору сторонами було обумовлено, що в разі не поставки/несвоєчасної поставки товару, продавець за вимогою покупця сплачує останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від суми недопоставленого товару.
Проаналізувавши приписи чинного законодавства та умови договору, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимоги позивача щодо стягнення пені, з тих підстав, що стягнення пені за невиконання негрошового зобов'язання (за недопоставлену продукцію) діючим законодавством не передбачено.
Колегія суддів відзначає, що відповідач факт існування у нього заборгованості перед позивачем у визначеній ним сумі не заперечує. В частині вирішення спору по суті рішення господарського суду Херсонської області не оспорюється.
Доводи апеляційної скарги стосуються виключно недоведеності повноваження особи, яка підписала позовну заяву -в. о. генерального директора Кондрачука Ю.А., представляти інтереси позивача.
Дослідивши матеріали, колегія суддів вважає, що господарським судом цілком правомірно відхилені доводи відповідача відносно того, що позовну заяву підписано не уповноваженою особою, з огляду на наступне.
Повноваження в. о. генерального директора Кондрачука Ю.А. на звернення від імені позивача до суду з вимогами про стягнення з ТОВ «Агро АГ»суми боргу підтверджені долученими до матеріалів справи документами, а саме: наказом від 05.11.2009р. № 468к про призначення Кондрачука Ю.А. виконуючим обов'язків генерального директора ДП ДАК «Хліб України»«Хліб-експорт»та довідкою АА № 340009 з ЄДРПОУ, відповідно до якої Кондрачук Ю.А. є керівником юридичної особи - ДП ДАК «Хліб України»«Хліб-експорт». Будь-які інші відомості щодо керівника підприємства позивача у суду відсутні.
Стаття 54 ГПК України не містить вказівок, яким саме чином повинні підтверджуватися повноваження особи, якою подається позовна заява від імені позивача.
В даному випадку жодного з порушень процесуального права, визначених статтею 104 ГПК України у якості підстави для скасування рішення місцевого господарського суду, заявником апеляційної скарги не доведено.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на її заявника (відповідача у справі).
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго АГ»залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2010 р. по справі № 7/65-10 -без змін.
Повний текст постанови складено 09.09.10 р.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.