Справа 11а -873/2010 р. Головуючий у суді І інстанції Горбунов В.Г.
Категорія ст. 286 ч. 2 КК Доповідач у суді ІІ інстанції Лещенко Р.М.
5 жовтня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Драного О.П.,
суддів Лещенка Р.М., Ремеза П.М.,
за участю прокурора Єщенко О.П.,
засудженого ОСОБА_3,
захисника-адвоката ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, уродженець та мешканець м. Запоріжжя,
раніше не судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки, та на підставі ст. 76 КК України зобов'язаний періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи. Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_6 61805 грн. 51 коп. матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди.
Зазначеним вироком ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, за таких обставин.
15 серпня 2008 року близько 15 години керуючи автомобілем ЗАЗ-1102 державний номерний знак НОМЕР_1 на 57 км + 100 м автодороги Знам'янка - Луганськ, рухаючись у світлий час доби в умовах сухого дорожнього покриття, здійснюючи обгін вантажного автомобіля, не впорався з керуванням, де допустив зіткнення з автомобілем "Nissan Bluebird" державний номерний знак НОМЕР_2, що рухався у зустрічному напрямку, під керуванням водія ОСОБА_7, чим порушив пункти 2.3б, 10.1, 11.2, 12.1, 12.6а, 14.2в діючих Правил дорожнього руху, якими передбачено наступне:
п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, …і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
п.11.2 Нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини.
п.12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
п.12.6 Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 (див. додаток 1), дозволяється рух із швидкістю:
а) легковими автомобілями з причепом і мотоциклом - не більше 80 км/год.
п. 14.2 Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:
в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.
Внаслідок зазначеного зіткнення вказаних транспортних засобів пасажир автомобіля «Nissan Bluebird» ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому лівого стегна в середній частині, закритого перелому шийки лівого стегна, струсу головного мозку, які в сукупності згідно висновку судово-медичного експерта відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечними для життя в момент їх спричинення.
В своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок суду стосовно засудженого ОСОБА_3, в частині призначеного покарання, внаслідок м'якості призначеного останньому покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Свої апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що суд безпідставно звільнив засудженого від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України, хоча останній свою вину визнав частково, матеріальну шкоду потерпілій не відшкодував, лише надав їй незначну матеріальну допомогу, обвинувачує у даній дорожньо-транспортній пригоді іншого водія - ОСОБА_7, через що підстав для застосування засудженому покарання на підставі ст. 75 КК України не було.
Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції просить скасувати вирок суду стосовно нього а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що наявність автомобіля, що рухається у зустрічному напрямку він побачив лише тоді, коли вже почав обганяти вантажний автомобіль, через що він застосував екстрене гальмування, однак причеп виштовхнув його автомобіль на узбіччя дороги, де і відбулося зіткнення транспортних засобів. Крім того, звертає увагу на те, що водій ОСОБА_7 також порушив п.п. 1.10 та 12.3 так як не зменшив свою швидкість, та виїхав за межі проїзної частини дороги на узбіччя, а тому також повинен нести відповідальність за наслідки, що настали. Звертає також увагу на те, що стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої судом не вмотивовано.
В своїй апеляції захисник засудженого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 також просить скасувати вирок суду стосовно його підзахисного як незаконний та необґрунтований, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи це тим, що суд у своєму вироку суттєво змінив формулювання обвинувачення, що було пред'явлено ОСОБА_3, чим порушив право останнього на захист, а саме обвинувачення є не конкретним, і таким, що не відповідає вимогам ст. ст. 132, 223 КПК України. Більш того, захисник посилається на те, що по цій кримінальній справі не дана належна оцінка діям водія ОСОБА_7
Заслухавши доповідача, думку прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області, яка підтримала свою апеляцію, засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4, які підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи, та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що в повному обсязі підтверджується дослідженими під час судового слідства доказами, які узгоджуються між собою, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_6; свідка ОСОБА_7; протоколом огляду місця події (т.№1, а.с. 6-21); протоколами огляду транспортних засобів (т.№1, а.с.22-23); висновками судової автотехнічної експертизи №4708/18 згідно якої в даній дорожній обстановці дії водія а/м ЗАЗ ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 12.6 (а) та 14.2 (в) ПДР, так як діючи за Правилами дорожнього руху водій автомобіля ЗАЗ-1102 мав технічну можливість уникнути настання розглянутої ДТП, та що будь-які односторонні дії водія автомобіля NISSAN по уникненню ДТП, передбачені п. 12.3 ПДР - не виключали зіткнення (т.№1, а.с.122-125); висновками додаткової судової автотехнічної експертизи №5047/18 згідно якої в причинному зв'язку з фактом зіткнення транспортних засобів знаходяться саме невідповідні дії водія автомобіля ЗАЗ-1102 ОСОБА_3 (т.№1, а.с.148-149); висновкам судово-медичної експертизи, згідно яких у потерпілої ОСОБА_6 виявлені тяжкі тілесні ушкодження, які були небезпечними для життя в момент їх спричинення (т.№1, а.с. 110-112).
Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною, так як він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, скоїв порушення правил дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження.
Доводи засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася через порушення водієм ОСОБА_7 правил, який не прийняв заходів для зупинки свого автомобіля, є такими, що не відповідають фактичним обставинам, і вони спростовуються вищевикладеними доказами. Ніяких порушень прав засудженого на захист під час розгляду справи судом першої інстанції, які потягли б за собою скасування вироку, колегією суддів не виявлено.
Матеріальна шкода у розмірі 61805 грн. 51 коп. стягнута з засудженого ОСОБА_3 обґрунтовано, у відповідності до понесених потерпілою витрат на лікування, а моральна шкода - з урахуванням її моральних та фізичних страждань внаслідок отриманих нею під час дорожньо-транспортної пригоди тяжких тілесних ушкоджень.
За таких обставин, підстав для задоволення апеляцій засудженого та його захисника колегія суддів не вбачає.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_3 місцевий суд у повному обсязі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, особу засудженого, через що обґрунтовано призначив йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, та звільнив його, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням. Тому підстав для задоволення апеляції прокурора та призначення засудженому більш суворого покарання не має.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів
Апеляції прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2010 року стосовно ОСОБА_3 - без зміни.
Судді: