10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"28" вересня 2010 р. Справа № 11/14/18/12/4858
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Яковенко П.А., довіреність №83/10 від 28..12.2009 року,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", м. Шепетівка Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "30" квітня 2010 р. у справі № 11/14/18/12/4858 (суддя Радченя Д.І.)
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", м. Шепетівка Хмельницької області
про стягнення 172 086,15 грн. інфляційних витрат, 40 424,10 грн. 3% річних та
20 749,76 грн. пені,-
В серпні 2006 року Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до суду з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" та просила суд, з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог, стягнути з останнього 203214,77 грн. заборгованості за переданий природний газ, 20749,76 грн. пені, 208526,58 грн. інфляційних нарахувань та 40424,10 грн. процентів річних.
В подальшому, 22.05.2007 році товариство подало зустрічний позов про спонукання Компанії до укладання договору про реструктуризацію боргу.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.07.2007р. в частині позовних вимог Компанії про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних відмовлено; в частині позовних вимог Компанії про стягнення основного боргу провадження у справі припинено; у зустрічному позові Товариства відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 06.11.2007 р. рішення скасовано в частині відмови у позові про стягнення пені, процентів річних та інфляційних нарахувань та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь Компанії 2074,98 грн. пені, 40424,10 грн. 3% річних та 172 95,94 грн. інфляційних нарахувань; в іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.02.2008р. постанову та рішення в частині вимог за первісним позовом про стягнення пені, інфляційних нарахувань та процентів річних скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.08.2008р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 р., в позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 10 грудня 2009 року по даній справі касаційну скаргу Компанії задоволено частково.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.07.2009 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 28.08.2008 року №14/18/12/4858 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
Ухвалою місцевого господарського суду від 12.02.2010 року дану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в засіданні суду.
26.03.2010 року від позивача, в порядку ст.22 ГПК України надійшло письмове клопотання № 31/10-2594 від 24.03.2010 року про уточнення позовних вимог, в частині інфляційних нарахувань, зокрема уточнено період нарахувань - з 01.02. 2004 року по 31.03.2007 року, де сума інфляційних нарахувань становить 172086,15 грн. Решту позовних вимог про стягнення пені за прострочку виконання грошових зобов'язань в сумі 20749,76 грн. та 3% річних в сумі 40424,10 грн. позивач підтримав.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.04.2010 року у справі №11/14/18/12/4858 позов задоволено частково: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 172086,15 грн. інфляційних нарахувань, 20448,26 грн. пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, 40424,10 грн. 3% річних, 2329,59 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове з підстав зазначених у скарзі.
Вказує, що судом першої інстанції не розглядалася правильність нарахування інфляційних, річних та пені з урахуванням помилок, на які вказав відповідач у відзиві від 08.04.2010 року. Суд суперечливо виклав тлумачення ст.230 ГК України та ст.ст. 549, 529 ЦК України в частині визначення неустойки, штрафу та пені, так як штрафні санкції відповідно до ст.230 ГК України - це є неустойка, штраф, пеня, а до ст.549 ЦК України неустойка - це штраф та пеня.
Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги наявні у відповідача збитки безпосередньо отримані по договору №06/03-3133 і не враховано право відповідача отримати зменшення суми неустойки, пені, річних та інфляційних в порядку приписів ст.233 ГК України та п.3 ч.1 ст.83 ГК України.
Вважає, що до матеріалів справи надані всі докази, які доводять, що прямої вини відповідача у порушенні умов договору та статтей 525, 526, 614, 617 ЦК України, статтей 218, 229 ГК України немає. В період дії договору сторони в двосторонньому порядку в силу ст.651 ЦК України змінювали умови сплати по договору відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та постанов Кабінету Міністрів України №1785 від 13.11.1998р., №1729 від 27.12.2001р.
Позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що за своєю правовою природою інфляційні збитки та 3% річних не є штрафними санкціями. Інфляційні збитки являються збитками завданими процесом знецінення грошових коштів та зниженням їх купівельної спроможності, а тому не є штрафною санкцією а являються лише додатковим зобов'язанням направленим на отримання реальної вартості грошей не отриманих внаслідок невиконання грошового зобов'язання. 3% річних в свою чергу є мінімальною платою за користування чужими грошовими коштами і їх розмір встановлюється відповідно до мінімальної відсоткової ставки по депозитних вкладах, які б надавали банки при вкладенні кредитором на депозитний рахунок грошових коштів отриманих внаслідок своєчасного виконання грошових зобов'язань, а тому штрафною санкцією також не являються. Положення ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України не передбачають право суду зменшувати інфляційні збитки на 3% річних, які підлягають стягненню.
Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області прийнято у повній відповідності до норм чинного законодавства, є законним та обгрунтованим, а апеляційна скарга відповідача безпідставною та необгрунтованою.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обгрунтування своєї правової позиції.
Відповідач надіслав клопотання про перенесення розгляду справи на інший термін.
У судовому засіданні 27.07.2010 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.
Враховуючи приписи статті 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача належним чином та своєчасно повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 29.07.2010р., не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності вищевказаного представника.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи 23 грудня 2003 року між позивачем та відповідачем укладено договір №06/03-3133 на постачання природного газу, згідно умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу в 2004 році природній газ для потреб населення з урахування можливих втрат газу, а відповідач прийняти та оплатити газ на умовах укладеного договору.
Відповідно до п.3.3 договору приймання - передача газу, поставленого позивачем у відповідні місяці, оформляється щомісячними актами приймання - передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу.
Акти прийому - передачі газу є підставою для проведення остаточних розрахунків згідно п. 5.1 даного договору.
Згідно п. 5.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця.
Інших видів розрахунків сторони в даному договорі не обумовили.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Пунктом 9.3 договору передбачено, що всі зміни і доповнення до нього повинні бути зроблені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін. Внесення змін до даного виду договорів в інший спосіб чинним законодавством не передбачений.
Як вбачається з матеріалів справи сума основного боргу 203214,77 грн. сплачена 28.04.2007 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, тому провадження в цій частині позовних вимог припинено.
Крім сплати суми основного боргу позивачем з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, заявлено до стягнення з відповідача інфляційних втрат за період нарахувань - з 01.02.2004 року по 31.03.2007 року, де сума складає 172086,15 грн. Решту позовних вимог позивач підтримує, зокрема стягнення пені за прострочку виконання грошових зобов'язань в сумі 20749 грн. 76 коп. та 3% річних в сумі 40424 грн. 10 коп.
Згідно п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.
Так, в силу частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо договором чи законом не встановлений інший розмір відсотків.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем допущено прострочку виконання грошового зобов'язання, зокрема в частині здійснення оплати за спожитий газ.
Як вбачається з детального розрахунку суми нарахувань заборгованість внаслідок інфляційних нарахувань за період з лютого 2004 року по березень 2007 року складає 172086 грн.15 коп. Зазначене нарахування позивачем проведено правомірно і господарським судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.
Щодо посилання відповідача на прикінцеві та перехідні Закону України від 08.10.1999 року про внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 214 ЦК УРСР, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Пунктом другим Прикінцевих положень Закону України №1136-XIV "Про внесення змін до ст.214 ЦК УРСР" передбачено, що він не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
У відповідності до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 214 ЦК УРСР втратила чинність з 01.01.2004 р., тобто з моменту набрання чинності ЦК України.
Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин які виникли до набрання ним чинності, положення ЦК України застосовуються до тих прав та і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Отже посилання відповідача на ст. 214 ЦК УРСР колегія суддів вважає помилковим.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних згідно ст.625 ЦК України за період з 11.02.2004 року по 21.07.2006 року в сумі 40424 грн. 10 коп. позивачем нарахована правомірно і є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Крім сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та річних позивачем нараховано до сплати відповідачем пеню за період прострочки виконання грошових зобов'язань сумі 20749,76 грн. за період нарахування з 21. 01.2006 року по 21.07.2006 року.
Розмір пені, передбачений договором, відповідає вимогам ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, тому при нарахуванні пені застосовується розмір подвійної облікової ставки НБУ. Розрахунок пені у розмірі 20749,76 грн. позивачем проведено за період з 21.01.06 - по 21.07.06р.р., що складає 181 день.
Проте, як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду з даним позовом 02.08.2006 року (конверт про відсилку позовної заяви, а.с.50, т.1), тому правомірним буде нарахування пені за період з 02.02.2006 року по 21.07.2006 року, де сума має складати 20448,26 грн.
Стосовно заяви відповідача в частині пропуску позивачем спеціального строку позовної давності при стягненні неустойки в порядку ст.258 ЦК України, слід зазначити таке.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойка є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно Цивільного кодексу України неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже, пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема, форми річних, або інфляційних.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.
Відповідно до п. 6.2 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий природний газ у строки, зазначені в пунктах 5.1, 5.1.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передує моменту звернення з претензією, вимогою, позовом, (п. 6.4 протоколу розбіжностей до договору).
Пунктом 9.6 протоколу розбіжностей сторони передбачили, що строк позовної давності по даному договору встановлюється тривалістю у 3 (три) роки, тому в даному випадку строк позовної давності про стягнення пені позивачем не пропущений.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктурується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.
Згідно ст.1 вищевказаного Закону, реструктурується заборгованість лише та, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом. Відповідно до ст.6 "Прикінцевих положень" п.1, цей Закон набирає чинності з 1 липня 2003 року. Отже, відповідно до умов Закону під реструктуризацію підпадає лише та заборгованість, яка виникла на дату набрання ним чинності тобто на 1 липня 2003 року.
Враховуючи вищевикладене, положення Закону не можуть застосовуватись щодо заборгованості, яка виникла за природний газ поставлений протягом 2004 року.
Відповідно до ст.614 ЦК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ж ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. При цьому, частина перша названої статті встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало не можливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і в наслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість як стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, так і стягнення сум, право на яке виникає у кредитора на підставі ч.2. ст. 625 ЦК України. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин. Аналогічне правило закріплено і ст. 229 ГК України, яка також встановлює виняток із загального правила ст. 218 ГК України.
Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько -правової відповідальності.
Так, в силу ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Посилання відповідача на той факт, що позивачем необґрунтовано включено суми втрат газу у місячні вимоги оплати й нарахування штрафних санкцій за весь період, починаючи з 11.02.2004 року спростовується наступним.
Відповідно до п. 5.1.1 договору передбачено що остаточний розрахунок за можливі втрати газу здійснюється за підсумками року до 15 січня 2005 року.
Позивач в позовній заяві від 24.07.2006 року та в заяві про збільшення позовних вимог від 19.04.2007 року при здійсненні розрахунків інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вищезазначеного пункту договору включив суми втрат газу, які обраховувались окремими рядками, а саме при обчисленні інфляційних нарахувань в лютий місяць 2005 року та при обчисленні 3% річних 16.01.2005 року.
Беручи до уваги вищевикладене позивачем вірно нараховані інфляційні збитки та 3% річних на суму боргу, яка включає з 16.01.2005 року комерційні втрати.
Щодо посилання на Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу", колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на умовах, визначених цим Законом, дозволяється списання заборгованості з несплати населенням боргу за електричну енергію та природний газ у розмірі заборгованості, що виникла до 1 січня 2002 року та є непогашеною станом на розрахункову дату.
Тобто, положення даного нормативного акту в цій частині носять диспозитивний характер. Тому списання заборгованості для підприємств паливно-енергетичного комплексу, не є їхнім обов'язком, а ґрунтується на наявності згоди сторін з приводу списання заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень повноважних представників позивача згоди ДК "Газ України" не давало. Крім того, предметом спору була вимога про стягнення боргу, що утворився у 2004 році, який під дію даного Закону не підпадає.
Отже, положення Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, щодо списання заборгованості в даному випадку не можуть братись до уваги у зв'язку з відсутністю взаємної згоди сторін на її вчинення.
Щодо посилання на Закон України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги", слід зазначити таке.
Стаття 1 Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги" вказує наступне: у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та при будинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).
Наведене положення Закону стосується відносин пов'язаних з заборгованістю населення перед підприємствами, що надають комунальні послуги, тому приписи цього Закону, що регламентують зобов'язання фізичних осіб не можуть бути застосовані до зобов'язань між юридичними особами.
Враховуючи викладене, уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період - з 01.02.2004 року по 31.03.2007 року, де сума інфляційних нарахувань становить 172 086,15 грн., 3% річних в сумі 40424 грн. 10 коп. є обґрунтованими підтверджені належними доказами і такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення пені вимоги підлягають частковому задоволенню за період з 02.02.2006 року по 21.07.2006 року в сумі 20448 грн. 26 коп.
Тому рішення господарського суду Хмельницької області від 30.04.2010 року у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 30 квітня 2010 року у справі №11/14/18/12/4858 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз", м. Шепетівка Хмельницької області - без задоволення.
2. Справу №11/14/18/12/4858 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд