08 квітня 2024 рокусправа № 380/3175/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП в Львівській області ДПП лейтенанта поліції Вознічки Романа Юрійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції,інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП в Львівській області ДПП лейтенанта поліції Вознічки Романа Юрійовича із вимогою визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №170339 від 10 лютого 2024 року, винесений інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП в Львівській області ДПП лейтенантом поліції Вознічкою Романом Юрійовичем відносно ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.02.2024 інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП в Львівській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_3 щодо позивача винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №170339, яким зобов'язано його залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи та заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи строком на 1 добу з 17 год. 30 хв. 10.02.2024 до 17 год. 30 хв. 11.02.2024. Вказаний припис, як зазначає позивач, було винесено за наслідком того, що 10.02.2024 близько 15:55 год., дружина позивача - ОСОБА_2 , без жодних на те причин зателефонувала на лінію « 102» та викликала працівників поліції за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до змісту припису зазначено, що 10.02.2024 за адресою АДРЕСА_1 близько 15 год 55 хв. гр. ОСОБА_1 вчиняв відносно своєї дружини фізичне та психологічне насильство, а саме умисні дії, які полягали в триманню за руки, штовханню, голосно кричавши, чим завдав фізичного болю та психологічних страждань, в наслідок чого могла б бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_2 .
Позивач вважає вказаний припис протиправним з огляду на те, що такі висновки поліцейського зроблені виключно з слів заявниці та її письмових пояснень, в яких вона виклала неправдиві факти, які повністю не відповідають справжнім обставинам та є надуманими. Матеріали, на підставі яких складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 10.02.2024, на думку позивача, не містять жодного доказу в підтвердження вчинення ним домашнього насильства щодо дружини. Працівниками поліції не опитані сусіди, які у випадку наявності голосних криків з його сторони могли б це підтвердити, або ж спростувати. Також в приписі зазначено про тримання за руки, проте працівники поліції навіть не оглянули руки заявниці на наявність принаймні почервонінь, які б виникли у випадку такого фізичного насильства.
Також позивач звертає увагу на те, що матеріали не містять доказів існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю заявниці, що є обов'язковою передумовою для вжиття такого заходу, як складення термінового заборонного припису. Окрім цього, в порушення вимог до форми припису, останній не містить підпису постраждалої особи, що додатково свідчить про голослівність та безпідставність наведених звинувачень.
Позиція Департаменту патрульної поліції викладена у відзиві на позовну заяву (вх.21584ел. від 20.03.2024), в якому представник щодо задоволення позову заперечив та вказав, що поліцейські під час здійснення патрулювання отримали виклик на службовий планшет про вчинення домашнього насильства за адресою: АДРЕСА_1 . Прибувши на місце події, працівники поліції почали з'ясовувати обставини справи, відібрали пояснення в позивача та потерпілої, склали форму оцінки ризиків, протокол про адміністративне правопорушення, відносно Позивача за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП серії АА №151619 (який направлено в Сихівський районний суд міста Львова), написали рапорт по даній події, а також склали відповідний ТЗП.
Представник зазначив, що поліцейські склали форму оцінки ризиків зі слів Потерпілої, даною формою визначено середній рівень небезпеки, тобто, загроза життю чи здоров'ю потерпілої, зі сторони позивача абсолютно точно була, тому інспектор зобов'язаний був відреагувати на даний факт домашнього насильства в рамках чинного законодавства, що і було зроблено.
Також у відзиві зазначено, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника було винесено строком на 1 день, а відтак при зверненні позивача до суду такий припис повністю вичерпав свою дію, що, у свою чергу, свідчить про відсутність необхідності його скасування.
Підсумовує, що оскільки поліцейськими було об'єктивно оцінено дану ситуацію, керуючись наявними доказами та власною дискрецією, складено відносно позивача відповідні адмінматеріали, в тому числі й оскаржуваний ТЗП. Беручи до уваги вищенаведене, дії поліцейських були цілком законними та правомірними, адже зобов'язання залишити місце проживання постраждалої особи є чітко передбачено чинним законодавством.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 16.02.2024 в справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.
У судове засідання, що відбулось 02.04.2024, сторони не з'явились, однак були належним чином повідомлені про місце, дату та час його проведення.
За результатом проведеного судового засідання суд вирішив перейти до письмового провадження з метою подальшого розгляду справи та ухвалення рішення.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
10.02.2024 інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП лейтенантом поліції Вознічкою Романом Юрійовичем винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №151619 відносно ОСОБА_4 строком на 1 добу (17:30 год. 10.02.2024 до 17:30 год. 11.02.2024), у зв'язку зі скоєнням ним домашнього насильства: « 10.02.2024 за адресою АДРЕСА_1 , близько 15 год. 55 хв. гр. ОСОБА_1 вчиняв відносно своєї дружини фізичне та психологічне насильство, а саме умисні дії, які полягали в триманні за руки, штовханню, голосно кричавши, чим завдав фізичного болю та психологічних страждань, наслідок чого мала б бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_2 ».
Вказаним терміновим заборонним приписом стосовно кривдника застосовано заходи: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи.
Вважаючи терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №151619 протиправним, позивач звернувся до суду з метою його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначає Закон України від 07.12.2017 № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон №2229-VIII).
За приписами частини першої статті 10 Закону № 2229-VIII до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать: виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них; прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України; інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії; анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством; взаємодія з іншими суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону; звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Отже, Національна поліція є органом, уповноваженим на вчинення дій із запобігання та протидії домашньому насильству.
Статтею 25 Закону № 2229-VIII передбачено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.
Дія термінового заборонного припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
Кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний припис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного проживання (перебування) з постраждалою особою, зобов'язаний повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем вчинення домашнього насильства.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.
При цьому, визначено що терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.08.2018 №654 затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника (далі - Порядок №654).
Відповідно до пунктів 1-6 розділу ІІ Порядку №654, заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Припис може містити такі заходи: зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер.
За наявності технічної можливості терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься в електронній формі з використанням мобільного логістичного пристрою з автоматичним присвоєнням йому відповідних серії та номера, а також із зазначенням відомостей, визначених у додатку 1 до цього Порядку, який інтегрується до електронної картки та роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв.
Процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначено Порядком проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України та Міністерства внутрішніх справ України 13.03.2019 року № 369/180, (далі - Порядок №369/180).
Відповідно до п. 1, 2, 3 Порядку №369/180, оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Згідно з Додатком до Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства (п. 1 розділу ІІ) заповнюється Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Пунктом 6 Порядку №369/180 передбачено, що дві відповіді «Так» на запитання з № 1-6 та на будь-яку кількість запитань з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.
Відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7-27 або жодної відповіді на запитання з № 1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки.
Відповідь «Так» на одне запитання з № 1-6 та на не більше ніж шість запитань з № 7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.
Отже, з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що оцінку ризиків надає безпосередньо поліцейський, керуючись власним переконанням з урахуванням з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
Як встановив суд, працівником патрульної поліції ОСОБА_3 проведено співбесіду з дружиною позивача - ОСОБА_2 .
Із форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, у якій постраждалою особою вказана ОСОБА_2 , вбачається, що поліцейським визначено рівень небезпеки як середній.
Згідно ж цієї форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 відповіла «Так» на запитання 3, 8, 9, 10, 12, 13 і 27. На решту запитань надано відповідь «Ні».
Згідно Порядку №369/180 середній рівень небезпеки вчинення домашнього насильства визначається при умові наявності однієї відповідні «Так» на запитання 1-7 та не менше семи відповідей «Так» на запитання 7-27.
Водночас згідно форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеного інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_3 10.02.2024, така містить одну відповідь «Так» на запитання 1-6, та лише шість відповідей «Так» на запитання 7-27.
Таким чином, суд відзначає, що поліцейським при складенні форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства було помилково зазначено середній рівень небезпеки вчинення домашнього насильства, замість низького.
Суд також звертає увагу на суперечливість відповідей, які надані ОСОБА_2 у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
На запитання 3 «Постраждала особа допускає, що кривдник може спробувати вбити її або дітей?» постраждала особа відповіла «Так». Водночас на запитання 1 «Раніше кривдник погрожував застосувати або застосовував зброю або інші предмети, які можуть спричинити шкоду життю та здоров'ю постраждалої особи або дітям?», запитання 2 «Кривдник погрожував вбити постраждалу особу або дітей?», запитання 4 «Раніше кривдник душив постраждалу особу, або передавлював їй горло, або намагався це зробити?» та запитання 5 «Раніше кривдник застосовував фізичне насильство, яке спричинило тілесні ушкодження середнього або тяжкого ступеня?» постраждала особа надала відповідь «Ні».
Окрім цього суд зазначає, що відповідно до пунктів 3, 5, 12, 14, 16, 17 частини першої статті 1 Закону №2229-VIII: домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються;
протидія домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Отже, законодавець передбачив, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства), системна основа, повна влада та контроль над постраждалою особою, насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт - це вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Сваркою ж є гостра суперечка, що супроводжується взаємними докорами, образами.
Як встановив суд згідно форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а саме графи «Якщо так, що саме турбує постраждалу особу?», ОСОБА_2 зазначено, що чоловік сховав ноутбук, не бажає покинути квартиру та провокує скандал.
Згідно власноруч написаних пояснень ОСОБА_2 , остання зазначила, зокрема, таке: «Мій чоловік неодноразово застосовував до мене психологічне насильство, а саме - забирав від мене мій мобільний телефон та ноутбук, кричав, погрожував, доводив до істерик, оскільки знає про мій намір розлучитись з ним…
…Оскільки він неодноразово провокує конфлікти, та забирає мої речі, доводить мене до істеричних зривів своїми словами та діями, я вирішила викликати поліцію».
Проаналізувавши обставини, які викладені у оскаржуваному терміновому заборонному приписі щодо кривдника та пояснення постраждалої особи, суд доходить висновку, що дії позивача відносно своєї дружини не містять ознак домашнього насильства.
В даному випадку подія, яка слугувала підставою для складення термінового заборонного припису, містить виключно ознаки сімейного конфлікту, адже така виникла на основі емоційного напруження та загострення суперечностей, що, як наслідок, призвело до відповідних ускладнень.
Насамкінець суд звертає увагу на те, що Закон № 2229-VIII чітко визначає підставу для винесення припису, де зазначено, що поліцейський повинен дійти висновку про існування безпосередньої загрози саме життю чи здоров'ю постраждалої особи від кривдника, тому застосування термінового заборонного припису спрямоване на негайне припинення домашнього насильства або недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Водночас долученими відповідачем адміністративними матеріалами не підтверджується те, що позивач своїми діями становив безпосередню загрозу для життя і здоров'я постраждалої особи, що є підставою для винесення термінового заборонного припису, оскільки докази цього теж є суперечливими та не узгоджуються один із одним.
На підставі наведеного суд доходить висновку, що докази вчинення домашнього насильства позивачем є неповними та не доводять того, що позивач дійсно вчинив домашнє насильство щодо постраждалої особи.
Суд визнає суспільну небезпеку домашнього насильства та поділяє нетерпиме ставлення до будь-яких його проявів. Однак, суд також зазначає, що застосування обмежувальних заходів, передбачених Законом №2229-VIII має застосовуватись лише у визначених законом випадках та переслідувати легітимну мету і не використовуватись для непропорційного обмеження прав і свобод людини.
Твердження відповідача про те, що оскаржуваний терміновий заборонний припис щодо кривдника втратив свою дію, суд не бере до уваги, адже на підставі такого припису підлягатимуть внесенню та зберіганню у Єдиному державному реєстрі випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі персональні дані про кривдника (в даному випадку - позивача).
Суд також не бере до уваги долучену позивачем постанову Сихівського районного суду міста Львова у справі №464/1240/24 від 13.03.2024, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, з огляду на те, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 17.02.2022 у справі №380/952/20, закриття провадження про особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-3 КУпАП не можуть вплинути на оцінку судом законності винесення заборонного припису, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності та винесення термінового заборонного припису має різну правову природу та є різними заходами впливу на запобігання домашньому насильству.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №170339 від 10.02.2024 є необґрунтованим та таким, який необхідно скасувати.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до вимог статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати терміновий заборонний припис серії АА №170339 від 10.02.2024, винесений інспектором взводу 1 роти 3 батальйону 1 УПП в Львівській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_3 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М.