10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"23" вересня 2010 р. Справа № 7/151-09
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
Феськовій М.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Гнатюка Є.М. -представника за довіреністю №313 від 05.08.2009р.,
від відповідача: Грудецького В.Ю. - представника за довіреністю №17 від 21.07.2009р.,
Бучацького С.О. - директора, що брали участь в судовому засіданні 14.09.2010р.,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна", м.Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "25" березня 2010 р. у справі № 7/151-09 (суддя Банасько О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм", м.Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна", м.Вінниця
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м.Вінниця
про стягнення 32347,00 грн.
з перервою в судовому засіданні з 14.09.2010р. по 23.09.2010р. відповідно до ст.77 ГПК України,
18.06.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна" про стягнення з останнього 32347,00 грн. боргу, що виник внаслідок неналежної оплати відповідачем отриманого на підставі видаткової накладної від 18.11.2008р. №27292 товару (т.1, а.с.2-3).
Ухвалою суду від 02.10.2009. (т.1, а.с.146-147) було задоволено клопотання відповідача №22 від 02.10.2009р. (т.1, а.с.143) та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки.
Ухвалою суду від 12.11.2009р. (т.2, а.с.94-95) провадження у справі було зупинено в зв'язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи, проведення якої було доручено Вінницькому відділенню КНДІСЕ.
Зупиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що встановлення достовірності обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог (факт отримання товару відповідачем за видатковою накладною від 18.11.2008р. №27292), та обставин, на які посилається відповідач в обґрунтування заперечень на позов (заперечення факту отримання товару за видатковою накладною від 18.11.2008р. №27292) вимагає спеціальних знань, що є підставою для призначення судової експертизи з метою прийняття обґрунтованого рішення.
Враховуючи, що 19.02.2010р. справа № 7/151-09 надійшла до суду з висновком експертної установи, ухвалою від 24.02.2010р. (т.2, а.с.113-114) провадження у справі було поновлено та призначено її до розгляду на 25.03.2010р.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.03.2010р. у справі №7/151-09 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" (м.Вінниця) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна" (м.Вінниця) про стягнення 32347,00грн. було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 32347,00грн. боргу, 323,47грн. витрат з державного мита, 312,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 717,00 грн. за проведення судово-почеркознавчої експертизи.
Цим же рішенням зобов'язано Управління Державного казначейства у м.Вінниці Головного управління державного казначейства у Вінницькій області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" зайво сплачене за платіжним дорученням від 17.06.2009р. №6196 державне мито в сумі 0,53 грн. (т.2, а.с.119-122).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою (т.2, а.с.129-133), в якій просить його скасувати з наведених у скарзі підстав та припинити провадження у справі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, й невідповідність висновків суду цим обставинам та, зокрема, зазначає, що:
- обґрунтовуючи рішення, місцевий господарський суд вказав, що факт здійснення господарської операції підтверджено наданими позивачем видатковою накладною №27292 від 18.11.2008р., податковою накладною №11-00046 від 18.11.2008р., податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2008р. з додатком №5 до неї, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2008р., картками рахунку 36.1 за період з 01.11.2008р. по 11.11.2008р., проте відповідачем було надано суду такі ж самі документи, що підтверджують протилежні факти, проте вказані документи відповідача не були взяті до уваги судом; крім того, виписана ТОВ "Енерготерм" податкова накладна від 18.11.2008р. не містить обов'язкових реквізитів, передбачених Законом України "Про податок на додану вартість", а тому не може прийматись до уваги судом в якості належного доказу по справі;
- картки рахунку 36.1 за період з 01.11.2008р. по 11.11.2008р. не можуть підтверджувати факту отримання відповідачем цементу, оскільки лише свідчать про наявність у позивача в період з 01.11.2008р. по 11.11.2008р. цементу, проте не містять інформації щодо того, на які цілі він буде використаний та кому із контрагентів переданий, до того ж, вони не підтверджують факту наявності у позивача цементу станом на 18.11.2008р.;
- подана позивачем видаткова накладна не може бути доказом здійснення господарської операції, оскільки довіреності на отримання за вказаною накладною товарно-матеріальних цінностей, яка є документом суворої звітності й надає особі право на отримання таких цінностей, їх передачу, оприбуткування тощо, позивачем суду надано не було;
- в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначає про те, що між сторонами виникли відносини поставки, але договір поставки між сторонами не укладався, а саме лише видаткова накладна не містить всіх реквізитів, встановлених законом для договору поставки;
- суд першої інстанції також не з'ясував, що строк оплати товару не встановлений, а вимогу позивача про оплату товару відповідач не отримував й підпис на поштовому повідомленні про вручення рекомендованої кореспонденції не належить директору ТОВ "Кросна" Бучацькому С.О., а інші працівники товариства не мають права на отримання кореспонденції;
- рахунок на оплату отриманого товару позивачем відповідачу не виставлявся, а зазначені в наданій позивачем відповідачу в судовому засіданні суду першої інстанції копії вказаного рахунку відомості суперечать даним, зазначеним у видатковій накладній, що, на думку скаржника, свідчить про підробку документів;
- отже, з наведеного вище вбачається, що видаткова накладна була позивачем виписана не на підставі рахунку на оплату, видана як безтоварна і фактично поставки цементу по ній не було, а сплата коштів здійснена як аванс (позика);
- посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні на те, що безтоварність накладної спростовується пропуском, є хибним, оскільки підпис на пропуску директору товариства Бучацькому С.О. не належить, проте судом було відхилено клопотання відповідача й не було призначено експертизи для з'ясування цього питання, як і не було викликано в судове засідання для дачі пояснень завідуючої складом та інших матеріально-відповідальних осіб, що відпустили цемент по пропуску від 18.11.2008р. (водія, охоронника тощо);
- твердження суду про те, що директор діє від імені товариства без довіреності, а тому для отримання цементу довіреність директору ТОВ"Кросна" не була потрібна, також є хибним, оскільки це правило є загальним й не стосується, зокрема, порядку отримання товарно-матеріальних цінностей, який встановлений Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318, та Листом Міністерства фінансів України від 13.01.2005р. №31-04200-20-10/510, з яких вбачається, що наявність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей є обов'язковою, незалежно від того, яка посадова особа товариства здійснює їх отримання;
- оскаржуване рішення було прийнято судом за відсутності представника відповідача, при цьому, як на доказ належного повідомлення останнього про дату час та місце розгляду справи, суд послався на відтиск штампа канцелярії суду на зворотній стороні ухвали від 24.02.2010р., проте інших доказів належного повідомлення відповідача в матеріалах справи немає, що у відповідності до приписів п.2 ч.3 ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Крім того, відповідач у наданому суду апеляційної інстанції клопотанні №75 від 14.09.2010р. (т.3, а.с.12), яке по суті є додатковими доводами апеляційної скарги, зазначив, що згідно з довідкою поштампту Вінницької дирекції УДППЗ "Украпошта" від 10.09.2010р. №10-12-Б-193 ТОВ "Кросна" за період з 24.02.2010р. по 25.03.2010р. рекомендованих листів не отримувало, як і третя особа - ОСОБА_1 який також не був повідомлений про призначення засідання суду на 25.03.2010р.
Представники відповідача в засіданні суду (14.09.2010р.) підтримали доводи апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач у відзиві від 08.06.2010р. (т.2, а.с.142-144) та його представник в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема. у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що:
- оскажуване рішення було прийнято судом першої інстанції при повному з'ясуванні й дослідженні всіх обставин справи, з дотриманням норм чинного законодавства, а висновки суду, викладені в рішенні, підтверджуються наявними у справі доказами;
- судом першої інстанції було правильно встановлено, що на підставі видаткової накладної №27292 від 18.11.2008р., яка підписана сторонами та є первинним бухгалтерським документом у розумінні приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", позивачем було передано відповідачу цемент в кількості 44,83 тони на загальну суму 40347,00 грн., проте відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково - в сумі 8000,00 грн., внаслідок чого у нього й виникла заборгованість, яка була стягнута рішенням суду у даній справі, й, при цьому, відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не спростовує факту передачі товару відповідачеві, враховуючи, що видаткову накладну підписано директором ТОВ "Кросна" Бучацьким С.О.
Третя особа або її представник в засідання суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не подали.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та зважаючи, що третю особу було своєчасно та належним повідомлено про дату час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції канцелярії Житомирського апеляційного господарського суду від 30.08.2010р. (т.3, а.с.17), колегія суддів приходить до висновку, що нез'явлення в засідання суду третьої особи або її представника, а також неподання ними письмового відзиву на апеляційну скаргу, не перешкоджають переглядові справи за наявними в ній доказами.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18.11.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Кросна" цемент в кількості 44,83тонн на суму 40347,00 грн.
Факт здійснення вказаної господарської операції між сторонами підтверджується видатковою накладною від 18.11.2008 року №27292, а також податковою накладною від 18.11.2008 року №11-00046, податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2008 року з додатком №5 до неї, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2008 року, картками рахунку 36.1 за період з 01.11.2008 року по 11.11.2009 року (т.1, а.с.37-38, 67, 69-72, 87-103, т.2, а.с.7,33-34).
Як вбачається із видаткової накладної від 18.11.2008 року, остання містить підпис в графі "за довіреністю № від 18.11.08" та скріплена печаткою ТОВ "Кросна".
Висновком почеркознавчої експертизи №2281 від 26.02.2010р. (т.2, а.с.110-111), яку було проведено експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Томіною О.Р., встановлено, що підпис на видатковій накладній №27292 від 18.11.2008 року, розташований в графі "за довіреністю № від 18.11.08", виконаний Бучацьким Станіславом Олександровичем.
Слід вказати, що Бучацький Станіслав Олександрович є єдиним учасником та одночасно директором ТОВ "Кросна", що вбачається із матеріалів справи (Статут товариства, довідка Головного управління статистики у Вінницькій області від 20.07.2009 року №13/4/1535, т.1, а.с.20, 41-47).
За отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, сплативши позивачу 8000,00 грн., що підтверджується випискою банку від 30.12.2008 року (т.1, а.с.11,36).
При цьому, сплачуючи кошти, відповідач зазначав про те, що оплата здійснюється за цемент згідно рахунку від 07.11.2008 року.
У зв'язку з тим, що подальших розрахунків відповідач не проводив, позивачем було надіслано йому вимогу №281 від 05.06.2009р. про сплату боргу в розмірі 32347,00грн. (т.1, а.с.9), що була отримана відповідачем 09.06.2009р. (повідомолення про вручення рекомендованої кореспонденції, т.1, а.с.10).
Проте, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що й зумовило звернення позивача до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Дослідивши наведені вище обставини справи в сукупності з наявними у ній доказами, судова колегія зазначає наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Проаналізувавши характер взятих на себе сторонами зобов'язань, судова колегія приходить до висновку про те, що між ТОВ "Енерготерм" та ТОВ "Кросна" виникли правовідносини купівлі-продажу.
Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст.530 ЦК України вказано, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вказувалось вище, позивачем було надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу (т.1, а.с.9), факт отримання якої відповідачем підтверджується поштовим повідомленням №227502 від 09.06.2009р. (т.1, а.с.10).
При цьому, як правильно вказав місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, навіть за відсутності вимоги на оплату відповідач мав зобов'язання оплатити отриманий товар, виходячи з приписів ст.692 ЦК України.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Виходячи з викладеного, господарський суд Вінницької області прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення 32347,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Виходячи з матеріалів справи, наданих позивачем первинних бухгалтерських документів, судова колегія дійшла висновку про доведеність позивачем боргу в розмірі 32347,00 грн.
Посилання ж відповідача на безтоварність операції по видатковій накладній від 18.11.2008 року №27292 оцінюється судом критично, оскільки в обґрунтування такого твердження останній не надав жодного належного доказу.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься ряд доказів, які свідчать про безпідставність посилання відповідача на безтоварність операції (податкові накладні, реєстри виданих та отриманих видаткових накладних, пропуски, докази, які підтверджують наявність у позивача товару (цементу) в листопаді 2008 року тощо).
Стосовно посилання відповідача щодо відсутності довіреності на отримання цементу від позивача суд зауважує наступне.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.62 Закону України "Про господарські товариства" дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Пунктами 8.8, 8.8.2 Статуту ТОВ "Кросна" передбачено, що директор здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства та вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних зборів учасників. Директор без доручення діє від імені Товариства, представляє його інтереси у відносинах зі всіма вітчизняними та іноземними юридичними особами та громадянами, розпоряджається майном Товариства, крім випадків віднесених до компетенції Загальних зборів Учасників, укладає договори, в тому числі і трудові, видає доручення, відкриває в банках поточні та інші рахунки, користується правом розпорядження коштами тощо (а.с.45, т.1).
Як вказувалось вище, видаткова накладна від 18.11.2008 року №27292 підписана директором ТОВ "Кросна" та скріплена печаткою підприємства.
Отже, відповідачем не подано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій доказів в спростування позовних вимог щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.03.2010р. у даній справі є обґрунтованим та законним, а тому його слід залишити без змін.
Доводи ж апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна" не є переконливими, спростовуються як наведеним вище, так і наступним, й не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Зокрема, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що підписи на пропуску від 18.11.2008р. та повідомленні про вручення рекомендованою кореспонденцією листа-вимоги про оплату отриманого товару не належать директору ТОВ "Кросна" Бучацькому С.О. не приймаються колегією суддів до уваги, поскільки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами; до того ж, не спростовують факту отримання відповідачем цементу за видатковою накладною №27292 від 18.11.2008р. й відповідно не звільняють останнього від обов'язку оплатити отриманий від позивача товар.
Що ж до тверджень відповідача в апеляційній скарзі та клопотанні №75 від 14.09.2010р. (т.3, а.с.12) про те, що його та третю особу ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про призначення судового засідання на 25.03.2010р., то судова колегія зазначає таке.
Як вбачається з надісланих господарським судом Вінницької області на запит Житомирського апеляційного господарського суду №21 від 14.09.2010р. (т.3, а.с.21) копій реєстру відправки рекомендованої кореспонденції від 25.02.2010р., списку рекомендованих відправлень №279 та фіскального чеку №2144 від 26.02.2010р. (т.3, а.с.22,24-25) копію ухвали господарського суду Вінницької області віл 24.02.2010р. було надіслано ТОВ "Кросна" 26.02.2010р. за адресою: м.Вінниця, вул.Київська, 16, тобто за адресою, вказаною в позовній заяві, витязі з ЄДРПОУ від 20.07.2009р., довідці ТОВ "Кросна" №9 від 20.07.2010р., апеляційній скарзі (т.1, а.с.2-3,20,40, т.2, а.с.129-133) та на фірмових бланках ТОВ "Кросна", в зв'язку з чим, а також враховуючи, що Вищий господарський суд України в своєму роз'ясненні від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами) вказав про те, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про призначення справи до розгляду надіслано їм за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві, слід вважати, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.
Що ж до посилань скаржника на те, що відповідно до довідки поштампту Вінницької дирекції УДППЗ "Украпошта" від 10.09.2010р. №10-12-Б-193 ТОВ "Кросна" за період з 24.02.2010р. по 25.03.2010р. рекомендованих листів не отримувало, то суд до цього відноситься критично, оскільки неотримання ТОВ "Кросна" рекомендованих листів не свідчить про їх ненадіслання та перебування певний встановлений місячний строк в органі поштового зв'язку без вручення адресату, який міг не з'явитися за їх отриманням, незважаючи на повідомлення пошти.
Стосовно ж третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, то, дійсно, як вбачається з вищевказаних реєстру відправки рекомендованої кореспонденції від 25.02.2010р., списку рекомендованих відправлень №279 та фіскального чеку №2144 від 26.02.2010р. (т.3, а.с.22,24-25), а також роздруковки господарського суду щодо кількості віддрукованих примірників й адрес сторін, на які копії ухвали надіслані судом (т.2, а.с.114), вбачається, що про призначення засідання суду на 25.03.2010р. третю особу повідомлено не було.
Проте, матеріали справи також свідчать про те, що ОСОБА_1 було залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відповідно до ухвали господарського суду Вінницької області від 02.10.2009р. (т.1, а.с.146-147) й він приймав участь в засіданні суду 03.11.2009р. (протокол судового засідання, ухвала суду, т.2, а.с.23-25) та подав письмові пояснення щодо відомих йому обставин справи (т.2, а.с.26), в яких вказав на відсутність будь-яких господарських відносин з ТОВ "Кросна" й спростував факт отримання у ТОВ "Енерготерм" цементу для передачі ТОВ "Кросна"; крім того, ухвалу про зупинення провадження у справі й призначення судової почеркознавчої експертизи від 12.11.2009р. (т.2, а.с.94-95) також було надіслано на адресу третьої особи судом.
Тобто, третя особа, скориставшись належними їй правами відповідно до Господарського процесуального кодексу України, навела свою певну позицію по суті справи, а тому сам лише факт помилкового неповідомлення ОСОБА_1 про останнє судове засідання - 25.03.2010р. не може вважатися процесуальним порушенням та бути підставою для скасування обґрунтованого та законного рішення.
До того ж, слід зазначити, що ОСОБА_1 як третя особа, самостійно не піднімав питання про його неповідомлення про час і місце розгляду справи й порушення таким чином його процесуальних прав.
Крім того, відповідно до приписів п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Тобто, проаналізувавши приписи вказаної статті, судова колегія приходить до висновку, що підставою для скасування рішення суду першої інстанції є розгляд справи за відсутності саме будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про дату, час, місце судового засідання, проте, третя особа є учасником судового процесу, але не стороною, й, в даному випадку, розгляд справи здійснювався за участі ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 25 березня 2010 року у справі №7/151-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна", м.Вінниця - без задоволення.
2. Справу №7/151-09 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - третій особі (м.Вінниця, проспект Юності, 27, кв.70),
5 - в наряд