Іменем України
08 квітня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/220/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
01.03.2024 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15.02.2024 № 122950002590 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення такого права, тобто з 22.09.2023, за його заявою про призначення пенсії від 24.08.2023, зарахувавши до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею за списком 1 наступні періоди трудової діяльності позивача: з 02.04.1996 по 28.07.1998 - гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею, з 29.07.1998 по 31.12.1998 - помічником начальника дільниці з повним робочим днем під землею на шахті «Радуга» Виробничого об'єднання «Первомайськвугілля», та з 01.01.2022 по 31.03.2022 - майстром гірничим з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.08.2023 засобами вебпорталу ПФУ він звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, так як менше ніж за місяць він досяг віку 50 років та має понад 25 років страхового стажу, з них не менше 10 років пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею за списком 1, а тому має право на призначення пенсії у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління ПФУ в Закарпатській області від 27.09.2023 №122950002590 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 у справі 360/1307/23 скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 27.09.2023 №122950002590 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до його заяви від 24.08.2023; зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правових висновків суду.
Відповідач добровільно врахував до пільгового стажу за списком 1 19 років 7 місяців 27 днів (при необхідних 10 роках) та до загального страхового стажу - 33 роки 1 місяць 12 днів (при необхідних 25 роках).
Водночас при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії відповідач допустив нове порушення, яке полягає у незарахуванні до пільгового підземного стажу за списком 1 періодів роботи позивача з 02.04.1996 по 28.07.1998 гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею, з 29.07.1998 по 31.12.1998 - помічником начальника дільниці з повним робочим днем під землею на шахті «Радуга» Виробничого об'єднання «Первомайськвугілля» та 01.01.2022 по 31.03.2022 - майстром гірничим з повним робочим днем під землею у ВП шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля».
В результаті незарахування спірних періодів до пільгового підземного стажу відповідачем було прийнято протиправне рішення про відмову у призначенні пенсії від 15.02.2024 №122950002590.
Трудовою книжкою позивача підтверджено, що він працював з 02.04.1996 по 30.06.2000 на шахті «Радуга» Виробничого об'єднання «Первомайськвугілля» гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею та помічником начальника дільниці з повним робочим днем під землею; з 17.12.2014 по 31.03.2022 - у ВП шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» майстром гірничим з повним робочим днем під землею.
Окремо позивач наголосив, що 01.04.2022 він залишив роботу, бо був вимушений виїхати у більш безпечне місце в зв'язку з наступом російських загарбників на Луганську область та постійними обстрілами з боку окупантів, а тому не мав можливості звільнитися. Водночас стаж по 31.03.2022 підтверджується Реєстром застрахованих осіб, а несплата роботодавцем страхових внесків не може бути підставою для відмови у зарахуванні цих періодів до стажу.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 06.03.2024 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк недоліки було усунуто.
Ухвалою суду від 12.03.2024 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.04.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого останній послався на таке.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на підставі рішення суду переглянуло попередньо прийняте рішення та здійснило врахування до пільгового стажу за списком № 1.
Загальний страховий стаж позивача склав 33 роки 1 місяць 12 днів (при необхідних 25 роках). Пільговий стаж заявника склав у загальному по постанові № 202 та по Списку № 1 - 9 років 7 місяців 27 днів, з них: списку № 1 - 8 років 6 місяців 9 днів; по постанові № 202 роботи підземні - 20 днів. Військова служба в особливий період - 1 рік 28 днів.
Період роботи на шахті «Радуга» ВО «Первомайськвугіллля» з 02.04.1996 по 30.06.2000 у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки був зарахований згідно реєстру застрахованих осіб з 01.01.1999 по 30.06.2000.
Також відповідач послався на те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
24.08.2023 позивач засобами веб порталу ПФУ звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вищевказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 27.09.2023 №122950002590 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 по справі № 360/1307/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 27.09.2023 №122950002590 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до його заяви від 24.08.2023; зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правових висновків суду.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 по справі № 360/1307/23 відповідачем повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 24.08.2023 та прийнято рішення від 15.02.2024 № 122950002590 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. В обґрунтування оскарженого рішення ГУПФУ в Закарпатській області послалося на те, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 по справі № 360/1307/23 до страхового стажу заявника зараховано періоди отримання допомоги в центрі зайнятості з 01.10.2000 по 27.06.2001 та до пільгового стажу зараховано період роботи з 14.06.2022 по 03.07.2022 згідно з довідкою № 331 від 03.08.2023 року. В результаті проведеної роботи страховий стаж заявника становить 33 роки 1 місяць 12 днів (в тому числі з додатковими роками за списком № 1); пільговий стаж заявника становить 9 років 7 місяців 27 днів, в тому числі робота за списком № 1 - 8 років 6 місяців 9 днів; роботи підземні, пост. 202 - 20 днів; військова служба в особливий період - 1 рік 28 днів. Щодо періоду роботи з 02.04.1996 по 30.06.2000 року на шахті «Радуга» ВО «Первомайськвугілля», то, враховуючи, що уточнююча довідка відсутня, пільговий стаж враховано за даними реєстру застрахованих осіб з 01.01.1999 по 30.06.2000.
Також судом встановлено, що відповідно до розрахунку стажу позивача відповідачем не враховано до пільгового підземного стажу за списком № 1 періоди роботи позивача з 01.01.2022 по 31.03.2022.
Трудова книжка серії НОМЕР_2 від 02.04.1996, видана на ім'я ОСОБА_1 , містить такі записи щодо спірного періоду роботи:
Шахта «Радуга» виробничого об'єднання «Первомайськвугілля»:
№ 3 - від 02.04.1996 - прийнято гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею;
№ 4 - від 29.07.1998 - переведено помічником начальника дільниці з повним робочим днем під землею;
№ 7 - від 04.06.1999 - переведено гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею;
№ 9 - від 30.06.2000 - звільнено за власним бажанням;
ВП шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля»:
№ 22 - від 17.12.2014 - прийнято майстром гірничим підземної дільниці підготовчих робіт з повним робочим днем під землею;
№ 23 - 11.10.2015 - переведено майстром гірничим з видобування вугілля з повним робочим днем під землею.
Запису про звільнення позивача трудова книжка не містить.
Як зазначає позивач у позові, 01.04.2022 він залишив роботу, бо був вимушений виїхати у більш безпечне місце в зв'язку з наступом російських загарбників на Луганську область та постійними обстрілами з боку окупантів, а тому не мав можливості звільнитися.
Судом встановлено, що період роботи позивача з 17.12.2014 по 31.03.2022 у Відокремленому підрозділі шахта «Гірська» Державного підприємства «Первомайськвугілля» також підтверджується даними довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування).
Так, згідно з даними довідки форми ОК-5 (індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування) від 30.10.2023 в Реєстрі наявні відомості про роботу позивача, зокрема, з 17.12.2014 по 31.03.2022, страхувальник (код 26402894) Відокремлений підрозділ шахта «Гірська «Державного підприємства «Первомайськвугілля». На час формування в довідці в Реєстрі наявні відомості про сплату страхувальником страхових внесків за період з грудня 2014 року по грудень 2021 року, відомості про сплату страхових внесків за січень-березень 2022 року відсутні.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 20 Закону № 1058 страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058).
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина десята статті 20 Закону № 1058-ІV).
Згідно з абзацом першим частини дванадцятої статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Щодо наявності необхідного стажу тривалістю не менше 25 років та пільгового стажу за списком № 1 тривалістю не менше 10 років суд зазначає, що відповідачем обчислено страховий стаж у 33 роки 1 місяць 12 днів (в тому числі з додатковими за списком № 1), пільговий стаж роботи за списком № 1 - 8 років 6 місяців 9 днів, та не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 02.04.1996 по 31.12.1998 та з 01.01.2022 по 31.03.2022, тобто не зараховано 3 роки до пільгового стажу.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача про неможливість зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 02.04.1996 по 31.12.1998, суд зазначає таке.
Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу вказаних періодів роботи, відповідач посилається на відсутність уточнюючої довідки.
Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Судом установлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 02.04.1996 по 30.06.2000 ОСОБА_1 працював в Шахті «Радуга» виробничого об'єднання «Первомайськвугілля» гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею та помічником начальника дільниці з повним робочим днем під землею.
Записи щодо спірного періоду у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Судом відхиляються доводи відповідача про те, що записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах та відсутні пільгові довідки, з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_1 працював в Шахті «Радуга» виробничого об'єднання «Первомайськвугілля» гірничим майстром підземним з повним робочим днем під землею та помічником начальника дільниці з повним робочим днем під землею.
Вищевказані посади, на яких ОСОБА_1 працював у спірний період, були передбачені списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
Таким чином, судом установлено, що в період з 02.04.1996 по 31.12.1998 ОСОБА_1 працював на вищевказаному підприємстві на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Суд зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.
Однак вказані обставини залишилися поза увагою ГУПФУ в Закарпатській області.
З огляду на наведене суд вважає, що періоди роботи ОСОБА_1 з 02.04.1996 по 31.12.1998 повинні бути враховані до пільгового стажу позивача.
Щодо зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 1 періоду роботи з 01.01.2022 по 31.03.2022 суд зазначає таке.
Як вже вище вказано, рішення відповідача не містить мотиви незарахування цього періоду роботи до страхового стажу. У відзиві на позов вказано, що цей період не може бути зарахований до пільгового стажу позивача через відсутність відомостей в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату страхувальником страхових внесків.
З вищенаведених положень статті 20 Закону № 1058-ІV слідує, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Оскільки обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, яке здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи, а невиконання цього обов'язку страхувальником позбавляє працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, суд вважає це неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не може бути підставою для позбавлення працівника права на призначення чи перерахунок пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи.
Зазначена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року в справі № 490/12392/16-а , від 04 серпня 2018 року в справі № 482/434/17, від 17 липня 2019 в справі № 144/669/17, від 01 листопада 2018 року в справі № 199/1852/15.
За таких обставин суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 01.01.2022 по 31.03.2022 в Шахті «Радуга» виробничого об'єднання «Первомайськвугілля» має бути зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача за списком № 1.
Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ в Закарпатській області від 15.02.2024 № 122950002590 про відмову в призначенні пенсії не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення з заявою суд зазначає таке.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 р. на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з вимогами пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до вимог частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
З урахуванням тієї обставини, що рішення (дії, бездіяльність) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавством, у даному випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Отже, є обґрунтованими та такими, що належать до задоволення, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за списком № 1 спірні періоди роботи позивача та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення такого права - з 22.09.2023.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 968,96 грн судового збору.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 968,96 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код за ЄДРПОУ 20453063, місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна буд. 4) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15.02.2024 № 122950002590 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи ОСОБА_1 з 02.04.1996 по 31.12.1998 в шахті «Радуга» Виробничого об'єднання «Первомайськвугілля», з 01.01.2022 по 31.03.2022 у ВП шахта «Гірська» ДП «Первомайськвугілля» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати виникнення такого права, - з 22.09.2023, за його заявою про призначення пенсії від 24.08.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун