про повернення позовної заяви
08 квітня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1855/24
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Казанчук Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 26.01.2023 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 26.01.2023 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом.
Ухвалою судді від 01.04.2023 року позовна заява залишена без руху, з огляду на пропуск строку звернення до суду.
05.04.2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку, у якій вказано про те, що за наказом в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення, але жодної інформації щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.0.2023, наказ не містить. Після виключення зі списків особового складу в/ч НОМЕР_2 він продовжує проходити військову службу, що підтверджується витягом із послужного списку особової справи.
Дослідивши зміст заяви про поновлення процесуального строку, суддя зазначає наступне.
Правовідносини у даній справі стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення, що за своєю суттю є спір щодо стягнення заробітної плати.
До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати, з урахуванням набрання чинності Законом №2352-ІХ, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен дізнатися про порушення свого права.
Водночас, із посиланням на пункт 1 глави XIX ''Прикінцеві положення'' КЗпП України, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, позивач указала, що постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211 ''Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2'' (далі - Постанова КМУ №211) був введений карантин.
За пунктом 1 постанови КМУ від 27 червня 2023 року №651 ''Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2'' (далі - Постанова КМУ №651) на всій території України з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Тому, з 30 червня 2023 року почав відлік тримісячний строк, установлений частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції, чинній після змін, внесених згідно із Законом №2352-ІХ, і останнім днем для звернення до суду в межах законодавчо визначеного строку є 30 вересня 2023 року.
Позивач із позовом до суду звернувся лише 27.03.2024 року.
Положення пункту 1 глави XIX ''Прикінцеві положення'' КЗпП України підлягають застосуванню у спосіб, згідно з яким тримісячний строк, установлений статтею 233 КЗпП України для звернення до суду з позовом про виплату усіх належних працівнику при звільненні сум, продовжується на строк дії карантину (є таким, що додається до строку дії карантину) та, відповідно, закінчується 30 вересня 2023 року, а тому строк звернення до суду з цим позовом позивачем безумовно є пропущеним.
З 19 липня 2022 року діє Закон №2352-ІХ, який не передбачає будь-якого механізму для забезпечення належної реалізації права на судовий захист тих осіб, трудові відносини яких на момент набрання чинності цим Законом вже були припинені, й з дати цього припинення минуло більше трьох місяців.
Законодавець, коли приймав Закон №2352-ІХ, зважив на існування норм пункту 1 глави XIX ''Прикінцеві положення'' КЗпП України, які, унормовують механізм реалізації права на судовий захист після того, як набрав чинності Закон №2352-ІХ.
КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.
За змістом статті 234 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-IX) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 наказом №26 від 26.01.2023 року, а з даним позовом до суду позивач звернувся 27.03.2024 року. Тобто звернення до суду відбулось після спливу більше одного року, що є самостійною підставою для відмови у поновленні строку звернення до суду.
Позивач, після його звільнення, продовжив проходити військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 15.11.2023 року проходить службу на посаді заступника начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки з морально-психологічного забезпечення начальник відділу морально-психологічного забезпечення та зв'язків з громадськістю м. Одеса.
Саме факт проходження військової служби, позивач вказує як на підставу поновлення строку звернення до суду. При цьому, будь яких обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду ні позов, ні заява про поновлення строку не містить.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами - може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду.
Теорією та практикою вироблені правила, згідно яких причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, під час воєнного стану поновленню підлягають лише процесуальні строки, порушені з поважних причин, основними з яких є такі: повітряна тривога, яка фактично перешкодила для вчинення конкретної процесуальної дії, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання транспорту, ракетне чи інше збройне ураження території, де знаходиться адвокат та/або відповідний орган, а також окупація вказаної території тощо.
Позивач не вказав жодної причини, яка б об'єктивно перешкоджала позивачу протягом тривалого часу звернутись до суду. При цьому, клопотання про поновлення строку не містить посилання на те, що він приймав безпосередню участь у бойових діях, після його звільнення з військової частини НОМЕР_2 . Відсутня інформація про перебування у відрядженнях згідно бойових розпоряджень тощо. Сам по собі факт проходження військової служби не може слугувати підставою для поновлення строків, оскільки проходження військової служби у штабі ЗСУ та в ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є відмінним від проходження іншого виду публічної служби, як то в СБУ, Нацполіції, МНС та інших органах державної влади.
Підставою для поновлення строку мають бути такими, що реально перешкоджали чи унеможливлювали звернутись протягом досить тривалого часу до суду з даним позовом. Позивач таких причин не вказав.
Так, при належному та добросовісному відношенню до своїх прав та виконання своїх обов'язків позивач не був позбавлений можливості подати адміністративний позов у строк. встановлений законодавством, проте таким правом не скористався.
ОСОБА_1 не навів жодних обставин наявності істотних перешкод та труднощів, які б були підтверджені належними доказами та свідчили про неможливість своєчасного звернення до суду.
Положення частини 2 статті 123 КАС України кореспондують приписам пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а доводи, наведені ним у заяві про усунення недоліків позовної заяви, є не переконливими, а тому позовну заяву слід повернути на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.
Суддя зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності інших поважних підстав пропуску строку.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) його позовну заяву.
Копію ухвали судді невідкладно надіслати ОСОБА_1 .
Ухвала судді набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного у строк, передбачений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК